45-річний Антон Мілаєв, прийомний правнук радянського генсека, підписав контракт заради боргу в мільйон рублів і здався після першого штурму
Прийомний правнук радянського генерального секретаря Леоніда Брежнєва опинився в українському полоні та розповів, чому вирішив воювати проти України. 45-річний Антон Мілаєв підписав контракт з армією РФ восени 2025 року, щоб погасити борг у мільйон рублів - і вже за кілька місяців здався українським Силам оборони на Херсонщині. Свою версію подій він розповів у відеоінтерв'ю, яке опублікували 6 липня.
Проєкт "Хочу жити", за допомогою якого влада України заохочує здачу в полон серед російських військових, опублікував інтерв'ю з Мілаєвим. Про те, що полонений є правнуком відомого радянського лідера, стало відомо ще у червні - тоді інформацію підтвердив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. 45-річний Мілаєв є рідним онуком радянського артиста цирку Євгенія Мілаєва, який був першим чоловіком Галини Брежнєвої - доньки радянського генсека.
Антон Мілаєв 19 років прожив у США, мешкав у Нью-Йорку та працював різноробочим. Проте грін-карту він так і не отримав і вирішив повернутися до Росії. За його словами, він утомився від "роботи на масонів" і сумував за батьківщиною.
"Я думаю, що щоб змінити думку про цю війну, треба кожному тут побувати", - заявив Антон Мілаєв.
Після повернення до Росії чоловік накопичив боргів на суму один мільйон рублів - і саме гроші стали головним мотивом іти на війну. Контракт із Міноборони РФ він підписав у 2025 році й отримав за це одноразову виплату 1,4 мільйона рублів. Він розраховував отримати посаду водія в тилу, проте після трохтижневої підготовки в Пісках на окупованій Луганщині Мілаєва відправили до 1-го штурмового батальйону 98-ї дивізії повітряно-десантних військ.
Підрозділ перекинули до Херсонської області з наказом форсувати Дніпро - цю операцію Мілаєв назвав "м'ясорубкою" та додав, що там "вижити практично неможливо". У його групі було восьмеро людей, вижило четверо. Він самостійно вийшов до річки, здався українському безпілотнику і потрапив у полон до 34-ї бригади морської піхоти ЗСУ.
В інтерв'ю правнук Брежнєва зізнався, що був під впливом російської пропаганди і справді їхав до України, щоб "побачити нацистів". Проте реальність на фронті швидко зруйнувала ці ілюзії. Він зрозумів, що це брехня.
Умови в українському полоні Мілаєв характеризує як "шикарні" й такі, що відповідають усім вимогам міжнародного права. Повертатися до Росії в рамках обміну полоненими він не хоче - боїться, що його знову відправлять на фронт або розстріляють за здачу в полон.
Деякі полонені росіяни не хочуть повертатися додому - вони відмовляються від обмінів і прагнуть залишитися в Україні. Решта навпаки прагне потрапити до списків на обмін. Проте Україна не всіх готова відпустити: тих, хто скоїв тяжкі злочини проти цивільних, майже ніколи не обмінюють. Мілаєв до цієї категорії не потрапляє, проте сам зізнається, що найбільше боїться повернення до Росії.
Із захопленими російськими військовими в українських установах проводять освітню роботу: їх навчають українській історії, вони співають гімн і вшановують загиблих бійців ЗСУ. Таким чином українці намагаються знімати шар кремлівської пропаганди. Випадок Мілаєва - наочна ілюстрація того, як ця пропаганда розсипалася вже після першого бою.