“Правда нікому не потрібна”: лікар Микола Коваленко про вирок суду
У грудні 2024 року лікар-акушер-гінеколог Микола Коваленко за вироком Оболонського суду Києва отримав три роки позбавлення волі у справі про смерть новонародженої
Микола та його адвокати не погоджуються з вироком та вказують на численні порушення у ході досудового розслідування та судового розгляду.
Ми поспілкувались з лікарем, щоб дізнатись його версію подій.
- Розкажіть про свій професійний шлях. Скільки років ви працюєте акушером-гінекологом?
- Я почав працювати у 2004 році в Луганському перинатальному центрі. За кілька років став завідувачем відділення патології вагітності. Після вторгнення росії у 2014 році я був змушений переїхати. З 2015 року працюю у Києві. Маю вищу кваліфікацію з ультразвукової діагностики, акушерства та гінекології. За плечами — тисячі успішних операцій та пологів.
- Ви пам’ятаєте той день, 21 травня 2020 року, коли в пологовий поступила пацієнтка? Що сталося?
- У той день я був черговим лікарем і чергував разом з двома іншими лікарями. На момент надходження пацієнтки допомагав іншій жінці у пологовій залі. Лікарка, яка прийняла цю пацієнтку та вела її пологи, поінформувала мене про поступлення цієї пацієнтки у першій стадії пологів із мінімальним розкриттям і сильними болями.Стан жінки не викликав критичних зауважень у лікуючої лікарки: моніторинг серцебиття плода, хоча й із певними артефактами, показував нормальні значення. Мені повідомили, що результати КТГ пов’язані з надмірною рухливістю пацієнтки, жодних інших даних про будь-які тривожні сигнали я не отримував.
Невдовзі в ординаторську подзвонила акушерка, повідомила про складнощі із пошуком серцебиття дитини та викликала лікарку, яка вела пологи пацієнтки.
- Що ви зробили далі?
- Оскільки я в цей момент не мав інших викликів, то вирішив піти разом з лікаркою та оглянути пацієнтку. Після проведення амніотомії (штучний розтин навколоплідного міхура — ред.) виявив густі меконіальні води — ознаку тривалої внутрішньоутробної гіпоксії плода.
Зважаючи на всі обставини, я запропонував змінити план пологів і провести кесарів розтин. Ми діяли оперативно. Вже через кілька хвилин я розпочав операцію.
- Як пройшла операція? Чи були якісь ускладнення?
- Операція пройшла штатно, без ускладнень. Не було обвиття пуповини, ніяких ознак відшарування плаценти. Уже за хвилину після початку розтину я вилучив дитину. Дівчинка була неактивна, тож я одразу передав її лікарю-неонатологу та завершив операцію. Плаценту з залишком пуповини віддали на гістологічне дослідження.
“Гіпоксія почалася задовго до госпіталізації”
- Суд вважає, що кесарів розтин було виконано несвоєчасно, і проведена на годину раніше операція могла б запобігти таким наслідкам. Чи дійсно це могло врятувати дитину?
- Це твердження не має нічого спільного з реальністю. За всіма ознаками, гіпоксія у дитинки була довготривалою. Гістологічна експертиза також показала, що гіпоксія почалася щонайменше за 6 годин до народження дитини.
Пацієнтка надійшла до пологового будинку десь о 16:30 і о 18:30 була народжена дитина. Навіть якби операцію зробили одразу після прибуття пацієнтки до медичного центру, це, на жаль, не змінило б стану дитини. Проте жодних клінічних підстав для проведення кесарського розтину до виконання амніотомії у пацієнтки не було.
Це не тільки моя думка, вона підтверджується висновками гістологічної експертизи, клініко-експертної комісії, позаштатного лікаря-акушера-гінеколога бюро, якого залучили до проведення судово-медичної експертизи.
- Чому ж тоді саме вас звинувачують?
- Лікуючим лікарем цієї жінки, яка вела її пологи з моменту поступлення до пологового будинку, був не я. Я лише прийняв рішення про кесарів розтин та провів належним чином операцію.
Однак я був відповідальним черговим лікарем і через те, що у положенні про відповідального чергового лікаря вказано, що я зобовʼязаний забезпечити надання висококваліфікованої медичної допомоги пацієнтам, мене і визначили головним і єдиним винуватцем цієї історії. Не дивлячись на те, що «забезпечити надання» і «надання» - це різні смислові визначення, що в дійсності ніхто не винен у смерті дитини, когось обовʼязково треба було покарати, сильно і показово. І цим “цап-відбувайло” став я. Простий лікар, без впливових звʼязків, той, кого не шкода і хто буде мовчати. На це вказують і численні порушення як під час слідства, так і під час самого судового розгляду.
“Правда не потрібна ні суду, ні потерпілій стороні”
- Ви згадали про порушення під час слідства. Про що саме йдеться?
- Так, порушень було багато, і це почалось ще на етапі слідства. По-перше, свідчення причетних змінювались, а в суді навіть з’явилась інформація, нібито мене попереджали про якісь “критичні показники”, на які я начебто не звернув уваги. Але коли я запитував, про які саме показники йдеться, ніхто не зміг відповісти.
Ще один ключовий момент — письмові записи у медичній документації, які підтверджують, що лікуючим лікарем була інша акушер-гінеколог.
Що стосується експертизи, то під час досудового розслідування зникли дуже важливі докази — скельця з материнською частиною плаценти. Пацієнтка забирала їх з гістологічного архіву патологоанатомічного відділення «Охматдиту» і передавала слідчим, але саме ці скельця не були передані на судово-медичну експертизу. Це не можна пояснити випадковістю, адже дослідження саме цієї частини плаценти могло б показати, на якому етапі виникла асфіксія і причини її виникнення.
Суд знімав усі запитання захисту, які стосувалися медичної частини: патологій, стану дитини або зниклих зразків. Крім того, на наші клопотання про додаткові експертизи щоразу відмовляли.
- Яким був висновок судово-медичної експертизи?
- Судово-медична експертиза, зроблена Київським міським клінічним бюро судово-медичних експертиз, має дві взаємозаперечні тези. В одному пункті йдеться, що операція, проведена на годину раніше, могла б запобігти важкому стану дитини. А в іншому вказано, що незворотні процеси почались не пізніше, ніж за шість годин до пологів. Коли ми намагались з’ясувати, де логіка, ми не отримали відповідей, а суд просто не давав ставити відповідні запитання експертам.
Серед експертів, які проводили дослідження, був позаштатний акушер-гінеколог, дані якого не вказали у висновку СМЕ. Ми витратили три місяці, щоб дізнатися, хто це, і викликали його до суду. Але експерту навіть не дали можливості відповісти на наші запитання. Він лише встиг заявити, що лікарі не припуститися помилок ні під час ведення вагітності, ні під час прийняття пологів. Але експерти та суд повністю проігнорували це.
Я переконаний, що лікарі не винні у тому, що трапилось. Але звинувачення в мій бік — це явне свідчення того, що правда в цій ситуації не потрібна ані суду, ані потерпілій стороні.
“Миколі Коваленку та його захисту було відмовлено у всіх клопотаннях про призначення повторної та додаткової судово-медичних експертиз. Під час допиту свідків суддею знімались всі запитання з боку захисту, які стосувались медичної частини. Суд не дозволяв розвивати тему досліджень ані по патологіях, ані по дослідженню материнської частини плаценти.
Скельця зі зразками материнської плаценти могли б вказати на причини, які призвели до трагічних наслідків. Але вони зникли в ході досудового розслідування. Можливо, це прикра випадковість. А можливо, так сталось, тому що стало очевидним: лікарі, які приймали пологи, непричетні до смерті дитини, а винного все одно треба було знайти.
Ця ситуація — це не конфлікт особисто з лікарем Коваленком або з якимось іншим лікарем. Це бажання батьків, які втратили дитину, публічно покарати когось за це. Проте за цим публічним покаранням також стоїть життя людини — лікаря, який також має родину, двох неповнолітніх дітей. І щобільше — який з дружиною також пережив втрату дитини, і як ніхто розуміє біль батьків…”
Юлія Дузь, адвокатка Миколи Коваленка.
“Вирок суду — незаконний”
- Що ви плануєте робити далі?
- Я вважаю, що ухвалений вирок є незаконним. Мені призначили реальний термін – три роки позбавлення волі, а також заборону на рік займатися медичною діяльністю. У рішенні суду навіть зазначено, що “перевиховання обвинуваченого неможливе без позбавлення волі”, наче я небезпечний для суспільства.
Ми будемо звертатися до апеляційного суду з проханням скасувати цей вирок і закрити кримінальне провадження. Я так само прагну об’єктивного та справедливого розслідування цієї справи, заснованого на реальних доказах та результатах досліджень.
Нікому не побажаю того, що довелось пройти за ці чотири роки. Але я вірю, що зможу довести свою невинуватість. Моє завдання як лікаря — рятувати життя, і я це робив і робитиму, попри все.
Зараз читають на Інформаторі
