При цьому їм не забули повідомити, що України не існує
ЗСУ вдається трофеїти не лише озброєння і техніку окупантів. Серед "артефактів", знайдених на нещодавніх місцях їхньої дислокації, чимало унікальних екземплярів з розряду й ідеологічної зброї. Як, наприклад, посібник "Правила життя на війні: Живу, борюся, перемагаю!", у якому колишні "афганці" та учасники інших спецоперацій рф дають поради частково мобілізованим. Інформатор розповідає про найбільш яскраві з них.
Практичні поради з виживання на фронті автори посібника щедро приправили заяложеними пропагандистськими штампами. Тим, кого відправляють "на убой", вважають вони, перед загибеллю вкрай необхідно пам’ятати: країни, проти якої "чмобіки" пішли воювати, не існує.
Ключові тези ідеологічної частини інструкції:
При цьому українці, за словами авторів посібника, такі ж хоробрі бійці: стійкі в обороні, зухвалі в наступі.
"Коли-небудь, вони знову стануть руськими, а поки вони вороги – жорстокі та підступні. А значить, бити їх треба, поки не піднімуть вгору руки – до самої нашої перемоги", – вчать колишні учасники бойових дій нинішніх.
Не опускаючись до таких “малозначних” деталей, як те, що ані в Афганістані, ані в інших гарячих точках вони так і не отримали перемоги.
Втім, в деяких моментах "старші товариші" виявили чесність, попередивши новобранців:
"На війні до 40% – це небойові втрати: порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю, поразка від "дружнього вогню" через відсутність взаємодії з сусідами, аварії на транспорті, нестатутні відносини, хвороби, отруєння сурогатами алкоголю".
Саме так називається дев’ятий розділ цього шедевру літератури, в якому для мінімізації втрат рекомендується створити у складі підрозділу автономні бойові групи.
"Бойова трійка, сформована на основі дружніх стосунків, – це кращий порядок самоорганізації військовослужбовців, – стверджують знаючі люди. – Вона формується у підрозділі довкола колективного озброєння – кулемета, гранатомета і т.п, складаючи їхній розрахунок".
Відверто кажучи, за таких вікових традицій в російській армії, дуже дивно, що в її підрозділах досі не ввели штатну одиницю нарколога. Проте, можливо, саме тому й не ввели, щоб не порушувати алкогольну "скрєпность", на якій ця армія тримається.
В розділі "Военные мажоры против боевых бомжей" міститься "наукове обґрунтування" переваг, які надає російському бійцю бомжацький вигляд. Правило "Не варто випендрюватися і виділятися формою серед товаришів по службі" мобілізованим радять запам'ятати, як "Отче наш!". І ось чому: "Нова чи наворочена снаряга обов'язково приверне увагу противника, який подумає, що ви командир або крутий спецпризначинець".
Тож російським частково мобілізованим радять перед тим, як одягнути нову форму, декілька разів її випрати. Причому – з щіткою. І це зрозуміло! Пральні машини на русі у великому дефіциті. Тому і тягнуть їх з України до дому окупанти, яким пощастило вижити. "Після цього (неодноразового прання з щіткою, – ред.) форма отримує приємну до тіла м'якість і колір, що розмиває контур фігури на будь-якій місцевості”, – відкривають бувалим новачкам секрети маскування.
У той час, як бійців ЗСУ забезпечують трекінговими зимовими шкарпетками із спеціальним плетінням для відводу вологи та іншими нюансами, російських "чмобіків" навчають робити та носити портянки.
"Допустимо надягати сирі ботинки на сухі портянки, а не навпаки. Під час руху просушити шкарпетки і портянки можна на тілі, під верхнім шаром одягу", – діляться лайф-хаками колишні бійці російського спецназу.
І чомусь їх аніскільки не смущає, що портянки носять лише із чоботами.
Втім, як і необхідність розповідати новобранцям про методи боротьби з вошами. Оскільки хімічні препарати, стверджують вони, на передовій, як правило, недоступні, російським військовим пропонується "геніальне вирішення цієї проблеми" – пропарювати одежу над бочкою з кропом.
Також в брошурі містяться цінні поради щодо "похода по нужде", речового мішка з наметової тканини об'ємом 30 літрів та потрапляння у полон. Останнє в інструкції чомусь називається "дуже поганою ідеєю".
Хоча для того, щоб не випробувати на собі всі описані вище поради, частково мобілізованим громадянам рф як раз і варто здатися у полон.
Щоб полегшити це завдання, в Україні запустили Єдиний центр та цілодобову гарячу лінію прийому звернень від російських військових та їхніх родин. Це продовження державного проєкту, який призначений інформувати російських військових про можливості скласти зброю та здатися в полон. Проєктом можуть скористатися росіяни, які не хочуть воювати та зберегти життя.
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, проєкт "Хочу жить" покликаний допомогти солдатам російської армії безпечно здатися в полон українським Збройним Силам.
Спікер проєкту "Хочу жить" Віталій Матвієнко нещодавно повідомив, що російські військові активно здаються в полон. Інформація про проєкт швидко поширюється територією Росії й дає позитивні результати.
"З моменту старту проєкту вже маємо понад 3000 звернень від російських військових. Цифру тих, хто добровільно здався у полон, в цілях безпеки наразі не називаємо", – розповів Матвієнко.
Росіянам гарантують утримання згідно з нормами Женевських конвенцій. Натомість Україна потребує поповнення обмінного фонду, аби повернути своїх захисників додому.
Для отримання інформації, як здатися в полон, російським військовослужбовцям або їхнім рідним та близьким слід телефонувати за цілодобовими номерами:
Також зв'язатися з проєктом можна через телеграм-бот "Хочу жить". Звертатися на гарячу лінію можуть самі військові, а також їхні родичі. Полоненим росіянам гарантується утримання згідно з нормами Женевських конвенцій.
Раніше Інформатор писав про те, скільки росіян призвали в рамках часткової мобілізації/
Також ми писали про те, чи готові ЗСУ протистояти балістичним ракетам, які росія замовила в Ірану.
Ольга Чорна