Перемовини після контрнаступу: чи можливі та на яких умовах

На Заході поступово утверджується думка про те, що після українського контрнаступу, незалежно від його результатів, потрібно буде всадовити росію та Україну за стіл переговорів. Вони будуть можливими, якщо сторони не зможуть більше продовжувати війну. Однією з ключових тем майбутніх перемовин стануть гарантії безпеки України. За будь-який варіант мирні домовленості на умовах компромісу виглядають вкрай непривабливо, але Київ повинен потурбуватися, аби мати міжнародну підтримку, якщо до цього дійде.

Перемовини, як наслідок контрнаступу

На 9 травня росіяни очікують початок українського контрнаступу. У рф настільки «схвильовані», що їхні солдати отримали рекомендації спати одягнутими. Недавня атака безпілотників на кремль, якщо вона не була інсценізацією, додала причин сумніватися у їхній здатності протистояти консолідованому удару ЗСУ. Під час контрнаступу Україна матиме ініціативу, може сконцентрувати силу для удару в одному місці. Однак як будуть розвиватися події, ніхто не знає.

Може виявитися також, що контрнаступ завершиться для України великими втратами, а здобутків буде небагато. За даними розвідок, ні москва, ні Київ, не матимуть достатньо сил, аби здійснити ще один наступ у цьому році. Якщо війна затягуватиметься і ситуація видаватиметься патовою, Захід та Китай тиснутимуть на сторони, аби розпочали перемовини.

«Широка привабливість тривалого перемир’я очевидна. Це зупинило б бійню, запобігло ескалації ядерної зброї між росією та НАТО, пом’якшило б глобальну економічну, енергетичну та продовольчу кризи та принесло б певний мир», — пояснює заступник редактора The Guardian Саймон Тісдалл.

На його думку, якщо домовленостей буде досягнуто, лінію фронту заморозять, створять демілітаризовану зону. Офіційно цього ніхто не визнає, але росія збереже за собою території, які зможе утримати. Україна зобов’язана буде проголосити позаблоковість.

Коли можливі перемовини

Очевидно, ні росіяни, ні українці не готові йти на перемир’я. Джонатан Пауелл, колишній керівник апарату британського прем’єр-міністра Тоні Блера, в The Economistі пише, що перемовини можливі, коли війна перейде в тупикову ситуацію і жодна зі сторін не зможе продовжувати бойові дії. Цього не станеться, доки росія розраховує на припинення підтримки України Заходом і перемогу Дональда Трампа у Вашингтоні після виборів президента.

Річард Хаас і Чарльз Купча в статті для Foreign Affairs, пишуть, що Захід повинен значно збільшити кількість і якість озброєння, що поставляється в Україну. Це дасть можливість зробити майбутній контрнаступ нестерпно болючим для росії та стане основою для конструктивних переговорів.

Західні аналітики вважають, що повна перемога України неможлива й не повинна бути ціллю, оскільки, якщо позиція росії на полі бою стане хиткою, то Китай почне озброювати свого молодшого партнера. Гаас і Купчан пропонують після того, як контрнаступ ЗСУ зупиниться, припинити політику підтримки України «скільки це буде потрібно» й розглянути мирні переговори.

«Одним напрямком були б прямі переговори між Україною та росією за сприяння міжнародних посередників про умови миру. На другому напрямку союзники по НАТО розпочнуть стратегічний діалог із росією щодо контролю над озброєннями та ширшої архітектури європейської безпеки. А третім напрямком мають бути перемовини між Києвом і союзниками по НАТО щодо умов безпеки України та відновлення її територіальної цілісності за сприяння міжнародних посередників, на умовах миру», — пишуть Гаас і Купчан.

Членство в НАТО

Якби Україні запропонували міцні безпекові гарантії, як то членство в НАТО, перемир’я було б болючим для нас, але могло б бути міцним і зрештою, війна могла б припинитися. Однак навряд на це варто розраховувати, адже маємо «територіальну суперечку» із сусідом. Навіть, якби Україна проголосила, що відмовляється від ідеї повернення окупованих територій збройним шляхом в обмін на членство в Альянсі, нема гарантій, що можна було б отримати «ядерну парасольку».

За даними американської розвідки, недопущення вступу України в НАТО путін вважає своєю стратегічною ціллю. Це потрібно для того, щоб можна було відновити війну пізніше, у зручний момент. Китай теж не хоче розширення Альянсу.

Виникає небезпека, що в декого на Заході буде спокуса запропонувати Києву якість інші «гарантії», наприклад, обіцянки озброїти ЗСУ в разі нападу росії. От тільки гіркий досвід Будапештського меморандуму показує, що слова на папері не допомагають. Можна, наприклад, уявити сценарій розвитку подій, коли США воюватиме з Китаєм через Тайвань. Тоді буде не до нас — озброєння потрібно буде Вашингтону на іншому кінці земної кулі. І путін зможе відновити свою агресію.

Цілі путіна усвідомлюють і на Заході. Крісті Райк з Foreign Policy пише, що нейтралітет України — погана ідея не лише для Києва, але і для євроатлантичної спільноти. Європа ніколи не зможе почуватися в безпеці, якщо зберігатиметься загроза вторгнення в Україну.

Нерішучість західних урядів щодо членства України в НАТО, на його думку, виникає через те, що вони бояться, що такий крок втягне їхні армії у війну, адже доведеться захищати Україну. Іншою причиною є переконання, що Україна та росія мають схожу політичну ідентичність — іншими словами, що ми перебуваємо в зоні впливу росії. Ці думки є відверто хибними й перешкоджають правильній оцінці ситуації, але вони глибоко укорінені.

Київ проти Заходу

Захід має ресурс для підтримки України, але вважає, що війна на взаємне виснаження між Україною та Заходом з одного боку та росією і Китаєм з іншого зашкодить усім і ризикує перерости у світову війну. Тому мир, хай і доведеться пожертвувати менш ніж 15% території України видається для декого цілком прийнятним. Але Київ застерігає від цього, він хоче продемонструвати, що йдеться не про регіональний конфлікт, а про цивілізаційне протистояння.

«Погляньте, як країни світу об’єднуються, щоб допомогти українцям захищатися. Що в основі цього прагнення допомогти? Відчуття того, що вирішується більше, ніж доля однієї країни. Відчуття, що можна досягти більшого, ніж поразка одного агресора», — казав Володимир Зеленський у своїй промові в Гаазі.

Київ намагається донести думку, що навіть часткова перемога путіна може спровокувати до повторення агресії чи до того, що з нього можуть брати приклад інші диктатори. Це прозорий натяк на комуністичний Китай, який на прикладі російсько-української війни планує своє вторгнення на Тайвань. Тому Київ закликає шукати способи, аби завдати кремлю остаточної поразки.

«Але ж знаємо, що сталість миру після перемоги здобувається не чим іншим, як силою цінностей... Не гібриди миру й постійні спалахи насильства на лінії фронту, а сталий мир. Коли поважають цінності — поважають справжню свободу, справжню справедливість, справжній мир, а не гібридні форми. І це саме те, що нам зараз потрібно», — казав Зеленський.

Настрої серед західних союзників у разі успішного контрнаступу ЗСУ можуть змінитися і вони можуть взяти курс на цілковите відновлення територіальної цілісності України. Принаймні, вони ще не надали нам літаки, хоча підготовка до того явно йде. 

Україна повинна мати план «Б»

Раджан Менон з Foreign Affairs пише, що українці мають гарні шанси якщо не повністю викинути путіна з кордон 1991 року, то суттєво посунути його й ослабити. Тоді перемовини вестимуться з позиції сильної сторони.

Але окупанти теж вчаться в цій війні. І якщо в них замало ресурсів, аби розпочати новий масштабний наступ цього року, сил для захисту — достатньо. Вони пристосовують свою тактику ведення бойових дій до сучасних умов, вивчають дії ЗСУ, шукають способи протидіяти техніці, яку дали нам західні партнери.

Видання The Guardian пише, що використання росією плануючих бомб суттєво впливає на перебіг війни. Україна вносить корективи у свої плани контрнаступу. У квітні в іноземних ЗМІ з’явилася інформація, що, ймовірно, російська система радіоелектронної боротьби «Тобол» може перекривати доступ ЗСУ до інтернету через супутниковий зв’язок Starlink. Агенція CNN повідомляє, що, ймовірно, росіяни навчилися збивати з курсу високоточні ракети установок HIMARS. Вони використовують системи РЕБ, що блокують передачу сигналу GPS. Через це влучність української артилерії суттєво падає. Є й інші фактори які можуть негативно для нас позначитися на перебігу контрнаступальної операції: Україна втратила елемент несподіванки, як це було під час звільнення Харківщини; росіяни суттєво укріпили позиції і прорахували різні варіанти розвитку подій; рф має ще багато озброєння, хоч воно й застаріле; у кремля перевага в літаках.

Тому потрібно бути готовим до будь-якого варіанту розвитку подій. Ситуація може розвиватися так, що Генштаб знову здивує нас і західний світ повірить у те, що можна остаточно впоратися з авторитарними режимами. Контрнаступ може бути невдалим і війна може затягнутися, тоді перемовини практично неминучі. На цей випадок Київ має заручитися підтримкою тих країн, які готові будуть протистояти загальній тенденції про «мир за будь-яку ціну». Мова в першу чергу про країни Східної Європи, Прибалтійські та Північні держави. У ситуації занадто багато змінних, щоб можна було щось передбачити напевно, але потрібно бути готовим до різних варіантів.

Раніше ми писали про те, що президент Чехії Петер Павел у приватній розмові застерігав Зеленського від поспішного контрнаступу. Ми також писали, що американський політолог розповів, як ЗСУ можуть звільнити Крим.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.