Лідери європейських країн не збираються підпускати путіна до своїх кордонів, щоб перевірити, чи планує він продовжувати завоювання
Політика європейських урядів щодо російсько-української війни переживає суттєві метаморфози. Поступово питання підтримки Києва перетворюється на спільну позицію практично для всіх політичних партій. Європа не впевнена, що зможе витримати війну з путінською росією, якщо залишиться без підтримки Сполучених Штатів після гіпотетичної перемоги експрезидента Дональда Трампа.
Військово-промисловий комплекс та збройні сили країн ЄС перебувають в занепаді, а громадська думка занадто вразлива до російської пропаганди, що може виявитися фатальним. Лідери Європи серйозно занепокоєні планами путіна і поступово готують свої країни до можливого прямого зіткнення з рф. Разом з тим вони знають, що цього ніколи не станеться, доки стоїть Україна.
Якщо ви дивувалися, що сталося з вічно занепокоєними західними чиновниками й чому на третьому році війни вони мало не хором закликають надати ЗСУ максимум озброєння, знайте: вони усвідомили, що слова "Україна — щит Європи" слід сприймати буквально. У мережі багато жартували, мовляв, хтось покусав президента Франції Емануеля Макрона. Через свою позицію щодо війни він перетворився на когось на кшталт національного героя України. Хай би що це не було, схоже, воно не припиняє кусатися, адже подібні симптоми проявляються навіть у затятої опонентки Макрона Марін Ле Пен.
"Вторгнувшись в Україну 24 лютого 2022 року, росія спровокувала війну на порозі ЄС і геополітичну кризу, яка, безперечно, є найдраматичнішою за останні 20 років. Ми зобов’язані поважати та підтримувати український народ, який зазнає нападу", — заявила з трибуни парламенту політик, яку, як підозрюють, раніше фінансував путін.
Ле Пен і далі критикує Макрона за ідею надіслати військових до України, проте не вимагає припинити постачання озброєння. Не дивно, що перспектива побачити труни зі своїми військовими лякає багатьох у Європі. Але водночас ніхто не хоче дізнаватися, нападе путін, до прикладу, на якусь із країни Балтії, чи ні. Ніхто не хоче дізнаватися, чи пройде таке випробування колективний Захід.
За тридцять років по завершенні Холодної війни Європа виявила, що без США її війська малопридатні для бойових дій високої інтенсивності з "майже рівним по силі супротивником". Армії спеціалізуються на боях із бойовиками-екстремістами на іншому кінці земної кулі, що стали нечисленними й високотехнологічними — це значно спрощує логістику. Аби швидко зібрати кількість військ, співставну з тою, яку має на фронті Україна, потрібно залучити потуги принаймні чотирьох-п'яти найсильніших європейських країн: Франції, Німеччини, Польщі, Італії та Великобританії. При тому армія рф має безпрецедентний бойовий досвід і володіє другим у світі арсеналом ядерного озброєння.
Військово-промисловий комплекс Європи не підлаштований під такий масовий випуск озброєння та боєприпасів. А у сфері РЕБ та безпілотних систем взагалі велика прогалина.
"Європа повинна зміцнити свою обороноздатність та перейти до режиму воєнної економіки у відповідь на загрозу з боку рф. Якщо ми не отримаємо належної відповіді ЄС та не надамо Україні достатньої підтримки, щоб зупинити рф, ми будемо наступні. Тому ми повинні бути готовими до оборони та переходити до режиму воєнної економіки", — передає слова президента Європейської ради Шарля Мішеля агенція Reuters.
У питанні нарощування виробництва озброєнь час працює на користь Заходу. Торік ЄС так і не зумів виробити для ЗСУ обіцяний мільйон снарядів. Однак Єврокомісія планує, що виробництво боєприпасів має сягнути 1,4 мільйона одиниць у 2024 році, а у 2025 році буде вже 2 мільйонів снарядів. Цього все ще мало, але варто зазначити, що західне озброєння, як от гармати, набагато точніше, ніж російське, окрім того НАТО завжди робило ставку на літаки та флот.
ЄС постійно над цим працює. Закон про підтримку виробництва боєприпасів (ASAP) передбачає субсидії по 500 мільйонів євро кожній із країн, яка бажає розбудувати виробничі потужності. Комісар із питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон повідомляє, що з 82 проєктів, які перебувають на розгляді, оберуть "від 20 до 30". На розвиток військово-промислового комплексу надійдуть фінанси, про які москва лише може мріяти, тож незабаром тут усе стане набагато краще. Але будь-яка зброя - це лише купка металу, якщо нема кваліфікованих кадрів, які нею користуватимуться.
Коли читаєш новину про масові звільнення у європейських арміях, мимоволі спливає в пам’яті анекдот, про пожежника, робота якого високооплачувана і спокійна, але є суттєвий недолік: якщо десь палає, хоч звільняйся. Усе було відносно непогано, аж поки не виявилося, що на виборах президента США може перемогти Дональд Трамп. І цілком у його стилі відмовитися від зобов’язань у рамках НАТО, у той час, коли російський вождь володимир путін націлений розширити вплив своєї ядерної бензоколонки на континент.
Європейські столиці нервують, адже військові йдуть, коли вони найбільш потрібні. У Франції, чия армійська потуга в ЄС є найбільшою, міністр збройних сил Себастьєн Лекорню закликає негайно підвищити виплати солдатам. А Бундесвер звітує, що лише у 2023 році лави німецької армії покинули понад півтори тисячі військовослужбовців. Ця кількість складає менше відсотка загальної чисельності Збройних Сил країни, але біда в тому, що немає охочих їх замінити, повідомляє Politico. Подібна ситуація по всьому ЄС та у Великобританії. Частина урядів країн Євросоюзу, як, до прикладу, у Хорватії, серйозно розмірковує над поверненням загального призову. Королівство Данія йде далі й розглядає введення обов’язкової військової повинності й для жінок.
Взагалі-то, подібну тенденцію відстежували й до війни: важко знайти рекрута в ЄС, де безліч хороших пропозицій для працевлаштування. А пізніше, коли молоді хлопці та дівча "обростають" сім’ями, охочих працювати понаднормово й часто далеко від дому стає ще менше. У часи миру такі заробітки були ще привабливими, але коли на порозі війна, пріоритети переосмислюються.
Службу намагаються зробити привабливою, пропонують додаткові виплати, пільги та високу пенсію за вислугу років. Польща підняла зарплати військовим на 20 %, до 1150 євро. Лондон, щоб частково виправити ситуацію, вирішив скористатися послугами ПВК Capita. Бундесвер намагається створити комфортні умови проживання для військовослужбовців із сім’ями, збільшити підтримку догляду за дітьми. Паралельно працюють над воєнізованою освітою для цивільних. У Фінляндії, до прикладу, урядова програма націлена на розвиток мережі тирів.
Найбільші сумніви виникають коли йдеться про протистояння в інформаційній війні. Готовність громадян європейських країн оборонятися та зберігати консолідації, якщо до такого дійде, є найвразливішим місцем Заходу. У середньому третина населення готова чинити якийсь опір, решта швидше тікатиме чи здасться на милість переможцю. Для порівняння, в Україні 57 % населення вважає, що необхідно продовжувати опір.
"Я сказав їм (лідерам Франції та Німеччини — ред.) дуже чітко й дуже чесно: якщо ви пам’ятаєте, що відбувалось в Україні у 2014 році, наші люди не були готові до війни, до швидкої окупації Криму й частини Донбасу. А потім, протягом майже восьми років, люди почали ставати готовими до такої агресії", — казав президент Володимир Зеленський на Мюнхенській безпековій конференції.
Далеко не всі країни вважають своєю найбільшою загрозою російське вторгнення. Французьке видання Le Monde вважає, що єдність Європи почне обвалюватися, щойно Трамп ступить на поріг Білого дому.
"За кілька місяців з’явився непомітний, але дуже реальний розрив: північно-східна частина континенту перебувають на ґрунті війни, на лінії фронту проти російської загрози, тоді як далі на захід і південь інші країни прийняли менш екзистенціальний погляд на конфлікт", — пише видання.
Свої висновки видання ґрунтує на дослідженні аналітичного центру European Council on Foreign Relations (ECFR), який провів опитування у 12 країнах ЄС. Виявилося, що по всій Європі приблизно однакова кількість людей вірить у перемогу України, або в закінчення війни якимись мирними перемовинами. Але далі спостерігається чітка диференціація настроїв: половина опитаних у Швеції, Польщі та Португалії виступили за підтримку України та поверненні її територій, які зараз знаходяться під російською окупацією. І навпаки, половина угорців, греків, італійців, румунів та австрійців хочуть підштовхнути Київ до переговорів із москвою. Думки французів, іспанців, голландців та німців розділилися більш строкато.
Цей розподіл здебільшого прямо корелює з географічним розташуванням країни і її віддаленням від потенційних місць агресії росіян. Але на відміну від свого населення, політична еліта Європи набагато сильніше відчуває загрози, які випливають із можливої агресії кремля: ЄС із перспективного геополітичного проєкту, союзу потужних вільних держав, ризикує перетворитися на купку розділених сателітів кремля. Та ж Ле Пен не хоче бігти по "ярлик на княжіння" до путіна, вона хоче бути президенткою великої Франції. Прем'єр Угорщини Віктор Орбан теж каже, що в угорців "неприємний історичний досвід" від сусідства з росією.
Головнокомандувачі збройних сил Швеції та Британії заявили, що населення має бути готове до боротьби в найближчому майбутньому. Борис Пісторіус, міністр оборони Німеччини, вважає, що на це є п’ять-вісім років. Прем’єр-міністр Естонії дає прогноз на від трьох до п’яти років. Очільник Міноборони Норвегії та шеф Агентства внутрішньої безпеки Польщі попереджають про війну впродовж найближчих трьох років. Найбільш "оптимістичним" є прогноз голови Військового комітету НАТО: він переконаний, що до війни з росією залишилася не більше 20 років, але додає, що доведеться мобілізувати цивільних.
Усі ці заяви відбулися впродовж останніх місяців, практично одночасно. Це навряд є збігом і схоже на скоординовану інформаційну кампанію, покликану підготувати населення до майбутньої великої війни. Європа не готова дати бій прямо зараз, але вона готується, тож за рік-два "вікно можливостей" для рф зачиниться. Це може спонукати путіна до дозованої агресії проти котроїсь із західних країн уже найближчим часом, але не до повномасштабного вторгнення. Власне, саме Україна є тією силою, яка не пускає кремль до тріумфу, тому ми можемо бути певними, що ЄС від нас не відвернеться, допоки ми стоятимемо.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.