Найбільший гріх війни: чи вдасться військовому, який публічно оголосив про СЗЧ, добитися змін у ротації в ЗСУ
Протест Сергія Гнезділова став викликом для військової системи України. У своєму публічному зверненні він висвітлив корупцію, проблеми ротації та несправедливі умови для мобілізованих. Його вчинок викликав дискусію щодо необхідності реформ у сфері військової служби та безпеки
У суботу, 21 вересня 2024 року, військовослужбовець 56-ї Маріупольської окремої механізованої бригади Сергій Гнезділов зробив безпрецедентний крок - публічно оголосив, що залишає свою військову частину, тобто йде у СЗЧ. СЗЧ - це самовільне залишення бойової частини або ж місця служби - абревіатура, яка позначає одну з найбільших проблем Збройних сил України у теперішній війні. Свій вчинок Гнезділов пояснив бажанням привернути увагу до критичних проблем армії. Але такі дії викликали значний резонанс як у військових колах, так і серед громадськості.
Інформатор розібрав цю історію. Загалом, СЗЧшник Гнезділов розкритикував систему ЗСУ, яка покладається на виснажених солдатів. Він закликав до змін у ставленні до мобілізованих та організації національної безпеки. Ми з'ясовували, що стосовно цього думають військові та експерти і чи є шанс впровадити демобілізацію у реаліях сьогодення.
Ніхто не народжений для війни: історія Гнезділова в ЗСУ
У своєму зверненні 24-річний Сергій Гнезділов нагадав, що його шлях у Збройних Силах України розпочався ще у 2019 році. Тоді, як він згадує, йому сказали: "Ти не створений для війни". Проте, попри ці слова, він став частиною української армії та пройшов через важкі випробування на фронті. Сергій не приховує, що війна принесла йому багато болю і втрат, але додає:
"Мені не соромно за ці роки служби, але я хочу відкрити суспільству очі на те, що питання національної безпеки досі не має чіткої відповіді".
У своєму дописі на Facebook він детально пояснив свої мотиви, зосереджуючи увагу на відсутності чітких термінів служби для мобілізованих, що, за його словами, створює несправедливі умови для військовослужбовців і виснажує їх морально та фізично. Пояснення Гнезділова про його рішення піти у СЗЧ свідчить про те, що він свідомо пожертвував своєю репутацією військового заради привернення уваги до серйозних проблем у системі ротації та мобілізації.
Гнезділов підкреслив, що, маючи п’ятирічний досвід бездоганної служби, цей крок є радше актом протесту, ніж відмовою від обов'язків. Він сподівався, що його вчинок спровокує дискусію про встановлення чітких термінів служби та справедливий підхід до ротації. Він наголошує на необхідності створення мобілізаційної черги, де кожен військовозобов'язаний українець мав би рівні умови. Тільки після цього і після досягнення ним 25 років він обіцяв знов повернутися на фронт.
Зазначимо, що Гнезділов відомий тим, що пішов на фронт у віці 19 років, взявши академвідпустку у Львівській політехніці, де навчався. Він брав участь у боях на Донеччині, включаючи Піски та Бахмут, є військовим та громадським активістом, засновником некомерційного фестивалю "ВиделкаFest" у рідному місті Вилкове на Одещині (культурним менеджером фестивалю він був і під час війни у 2024 році до оголошення СЗЧ - ред.), також він працює ведучим подкасту від hromadske "++ подкаст", де бере інтерв'ю в інших захисників.
При цьому, зазначимо, що в умовах воєнного стану дезертирство зазвичай карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років. Однак якраз у вересні президент України підписав закон, який звільняє від відповідальності військових за перше дезертирство або самовільне залишення частини, якщо вони повернулися на службу.
Проблеми, що породжують СЗЧ - це не тільки відсутність ротації
Випадок Сергія Гнезділова з його виходом в самовільне залишення частини (СЗЧ) не є унікальним, а радше відображає глибоку і системну проблему в українській армії. Ця проблема набагато більша, ніж може здатися на перший погляд. Згідно з офіційними даними, в Україні зафіксовано близько 80 тисяч випадків СЗЧ, про що повідомляють представники влади. Проте це лише офіційні цифри. Журналіст Володимир Бойко висловлював думку, що реальна кількість таких випадків може досягати 100 або навіть 200 тисяч.
Причому не всі командири повідомляють про подібні інциденти, що ускладнює оцінку масштабів проблеми. Сергій Гнезділов, на відміну від більшості, зробив цей крок публічно, що дозволило висвітлити цілу низку проблем, пов'язаних із термінами служби, моральним виснаженням, відсутністю чіткої ротації та несправедливим розподілом мобілізаційного тягаря. Перелічимо основні наявні проблеми:
- Втомлена піхота: головний ресурс війни. Однією з головних тем, на які звертає увагу Сергій Гнезділов, є надмірне навантаження на піхоту. Він вважає, що українська держава покладається виключно на "стомлену піхоту", що вже виснажена багаторічною війною. Це, за його словами, є головною загрозою для обороноздатності країни. Гнезділов підкреслює, що без належної ротації та чітко визначених термінів служби українські воїни приречені на моральне і фізичне виснаження: "Держава не може продовжувати використовувати одних і тих самих солдатів, не надаючи їм шансів на відпочинок і ротацію. Це не просто людське виснаження - це стратегічна помилка". Ця думка підтверджується багатьма іншими військовими експертами, які також наголошують на необхідності структурних змін у питанні організації служби мобілізованих.
- Відсутність прозорого діалогу: критика влади. Однією з найгостріших тем у Сергія Гнезділова є дискусія щодо відсутності чесного та відкритого діалогу між владою, військовими та суспільством. Він заявляє, що українці були введені в оману щодо тривалості війни, сподіваючись на її швидке завершення. Натомість реалії війни вимагають тривалого стратегічного планування та розуміння, як перемогти ворога, готового до довготривалих бойових дій: "Ми не можемо перемогти націю, готову до війни, лише за рахунок виснаження наших воїнів. Потрібно змінювати підходи до безпеки та ротації". Гнезділов зазначає, що влада марнує час, не створюючи нову архітектуру безпеки та не забезпечуючи рівноправність у виконанні громадянського обов’язку. Він звертає увагу на відсутність чіткого бачення, як забезпечити національну безпеку на майбутні роки.
- Корупція в питаннях мобілізації та демобілізації. Ще одним важливим аспектом, який Гнезділов озвучив, є корупція в системі мобілізації та демобілізації. Він зазначив, що існують випадки, коли військовослужбовці намагаються уникнути служби, використовуючи корупційні схеми або створюючи штучні інвалідності. Сергій називає це явищем "чорної демобілізації", коли мобілізовані залишають службу нечесними шляхами, що посилює проблему: "Коли немає чітких термінів служби, це породжує корупцію та несправедливість. Держава має створити систему, в якій кожен знає, на який термін він мобілізований, і що його зусилля будуть визнані та компенсовані".
- Відсутність чітких термінів служби. У своєму інтерв'ю Бориславу Березі Сергій Гнезділов акцентував увагу на необхідності впровадження чітких термінів служби для військовослужбовців, замість безперервного перебування на фронті. Він не вважає це традиційною демобілізацією, а скоріше системним підходом до ротації, який передбачає справедливий розподіл обов'язків серед усіх військовозобов'язаних громадян.
"Я навіть не буду називати це демобілізацією, бо це не зовсім так. Це чіткі строки та терміни служби. Тобто якщо людина у війську відслужила три роки на передньому краю, невже вона не заслужила на те, щоб її поміняли інші військовозобов'язані громадяни, які весь цей час чудово собі жили у відносно мирних містах і які пережили ці три роки дуже кривавої і дуже стрімкої війни. Зараз все ж таки війна не така, як, наприклад, рік тому була або там на початку. Ми постійно наздоганяємо цей потяг. Влада наздоганяє цей потяг щодо корисних справ, які вона мала імплементувати в життя ще там два роки тому або навіть у 2014-2015-му роках це вже мало робитись. В мене відчуття, що демобілізація може стати тою мотивацією або одним з елементів пазла мотивації для загальної програми служби в ЗСУ", - казав він раніше.
Реакція військових та суспільства
Публічне залишення військової частини Сергієм Гнезділовим викликало хвилю реакцій серед військових і громадських діячів. Дехто підтримав його крок як сміливий і необхідний для привернення уваги до важливих проблем. Проте, багато військових різко засудили цей вчинок, вважаючи його зрадою принципів військової дисципліни та братерства.
Загалом табір тих, хто обговорює тему, розподілений надвоє. При чому, серед тих хто беззаперечно засудив дії Гнезділова - військові, наближені до влади (наприклад, той самий паблік Бахмутський Демон, який, за чутками, адмініструють ледь не структури, наближені до Банкової - ред.).
Чи потрібна держава, де не цінують своїх захисників?
Сержант ЗСУ та громадський активіст, Ілля Кротенко, частково підтримав Сергія Гнезділова, поділяючи його біль та виснаження, проте закликав залишатися в правовому полі. Він зазначив, що особисто переживав емоційно-психологічні кризи під час служби, зокрема через відсутність чітких термінів ротації та демобілізації.
"Чи можу я зрозуміти тих, хто йде на самовільне залишення частини? Зараз, на третьому році, мабуть вже так. Чи підтримую я такі рішення, тим паче зроблені публічно? Ні, не підтримую. І вас закликаю цього не робити, бо це може мати дуже кепські наслідки", - акцентував Кротенко.
Кротенко також підкреслив відчуття несправедливості в суспільстві: одні захищають країну до пенсії або смерті, а інші відкуповуються за гроші. Він висловив думку, що потрібна нова суспільна угода, аби демобілізація та справедливі умови для всіх військовослужбовців стали реальністю.
"Чи можливо це змінити? Думаю ще так. Якщо створити чесні і справедливі умови для всіх. Підписати з суспільством новий договір, нехай і ціною політичних перспектив для тих, хто це зробить. Але поки що таких рішень і політичних лідерів, які б це підтримали, не видно", - пише він.
Військовий та політолог Кирило Сазонов також зазначив, що виснаження українських військових стало серйозною проблемою. Він погоджується з тим, що солдати, які пройшли через кілька років активної війни, заслуговують на відпочинок і ротацію. Сазонов висловив переконання, що невдоволення в армії зростає через нерегулярні відпустки та недостатню підтримку з боку влади.
"...люди мають відпочивати. Люди втомлюються, перегорають, а потім у них з'являються хвороби, їде дах, втрачається обережність. У когось здають нерви, та вони йдуть у СЗЧ. Зауважте, що це не мобілізовані, спіймані ТЦК, а саме ті, які пішли воювати добровольцями. Сьогодні багато хто з них відмовляється виходити на позиції", - зауважив він.
Сазонов також закликав надати військовим чіткі терміни служби та покращити мотивацію через підвищення зарплат і збільшення кількості добровольців. Він визнає, що проблема, на яку звернув увагу Гнезділов, є дійсно гострою. Він вже готує відповідну петицію на сайт президента, про що заявив у коментарі YouTube-каналу "Фабрика новин".
Менеджерка та перекладачка Софія Челяк, висловила особисту підтримку своєму другу Сергію Гнезділову, зазначивши, наскільки важко йому фізично та морально. Вона підкреслила, що попри велику втому, Гнезділов бореться за справедливі умови служби та намагається привернути увагу до цієї проблеми.
"Я знаю як сильно йому погано фізично і як він втомився. Люблю і підтримую", - написала вона.
Активістка Юлія Черешня, наречений якої є військовослужбовцем, також підтримала Гнезділова у його публічному виступі. Вона висловила солідарність з його вимогами, підкресливши, що навіть якщо в цьому світі важко досягти справедливості, хоча б створити видимість змін на 11-му році війни — це вже велика перемога. Черешня зазначила, що підтримує ізраїльську модель мобілізації.
"Я за систему Ізраїлю. В тому числі для жінок. До речі, мобілізація в Ізраїлі - всього на півроку, але якщо не являєшся на третій виклик - кримінальна відповідальність. Так, і я про жінок теж - хоч ті можуть обирати бойові посади лише за власним бажанням", - підсумувала Черешня.
"Втеча з війни - це найбільший гріх на війні"
Відомий адвокат і військовослужбовець Масі Найєм виступив з критикою Гнезділова, стверджуючи, що самовільний відхід з частини - це зрада тих, хто віддав своє життя і здоров’я за Україну. Він зазначив:
"Цей метод боротьби за права є небезпечним і може створити прецедент для інших. Виходити з частини таким чином - це не просто протест, це порушення дисципліни, яке може мати далекосяжні наслідки".
Cержант 5-ї окремої штурмової Київської бригади Юрій Сиротюк в ефірі "Київ24" порівняв СЗЧ зі смертним гріхом. Він вважає це найважчим злочином під час війни. Але, за словами Сиротюка, найогидніше в цьому всьому - пропаганда дезертирства з боку Гнезділова.
"Насправді Гнезділов не є моїм побратимом. Як можна вчиняти дезертирство під час війни? Це найважчий злочин, який можна уявити під час війни. В мирному житті є десять смертних гріхів. На війні - дезертирство та втеча з фронту - це найважчий злочин. Це не просто людина тікає з фронту, вона залишає свого побратима, який може загинути, тому що в нього оголений тил. І те, що мали захищати двоє, вже захищає один... Якби Сергій Гнезділов просто втік, то це можна було б якось пояснити, - довгий час перебування на війні, зламалася психіка, всяке буває, засуджувати не хочеться нікого. Але ж він написав велику прокламацію, що він правильно зробив", - сказав він.
Заступник командира 3 ОШБр і колишній командир полку "Азов" Максим Жорін вважає, що це показове СЗЧ матиме сумні наслідки. Бо "дисципліна - одна з основ будь-якої армії". А подібні випадки дуже сильно демотивують бійців і провокують робити те ж саме, вважає Жорін.
Найбільше проти вчинку Гнездилова виступили Макс Колесніков, який демобілізувався після звільнення з полону. Це його фото з яблуком облетіло соцмережі.
"Один дуже х@ровий вчинок може перекреслити все хороше і важливе, що робила людина за своє життя. Сергій Гнезділов зробив саме такий", - засудив його дії Колесніков.
Військовий Віктор Трегубов спробував подискутувати про це з самим Гнезділовим, дії якого називає "демаршем", але той його забанив. Таку реакцію викликало питання Трегубова: де був Гнезділов останній рік. Як виявилося, що в СЗЧ він пішов не з фронту, а вже довгий час будучи в Києві, де записував ефіри та організовував фестивалі.
Демобілізація і ротація - невирішені проблеми, які породжують СЗЧ
Вчинок Сергія Гнезділова можна називати маніфестом чи демаршем, але беззаперечно, він є унікальним кроком у боротьбі за права мобілізованих та звертає увагу на проблеми, які досі залишаються невирішеними. Його крок можна розцінювати як особистий протест проти системи, яка, за його словами, не забезпечує справедливості та прозорості для тих, хто несе службу на передовій.
Через п'ять днів після свого публічного оголошення про самовільне залишення частини, Сергій Гнезділов пояснив свою позицію в інтерв'ю "Бабелю". Він підкреслив, що в його підрозділі фактично не залишилося людей - з ним служать лише двоє військових, а ротація 56-ї бригади так і не відбулася.
"У мене зараз у підрозділі фактично немає людей. У підпорядкуванні мого командира є ще двоє людей. Нема людей, закінчилися. Коли була востаннє ротація 56 бригади? Ніхто не знає на це відповіді, бо її не було", — заявив Гнезділов.
Він також пояснив, що причиною втрати особового складу стали загибелі, поранення та самовільне залишення частини іншими військовослужбовцями. Перед своїм вчинком йому пропонували перевестися на тилову посаду, але він відмовився, вважаючи це зрадою по відношенню до тих, хто продовжує службу в окопах. Гнезділов також наголосив, що його вчинок мають право критикувати лише ті, хто визнає 65-ту статтю Конституції України (про те, що захист Вітчизни є обовʼязком кожного українця - ред.):
"Єдина парадигма і єдиний меседж, який я хочу донести, — це те, що на одних плечах війну не виграти. Держава цього не робить, бо немає політичної волі".
Втім, вже відомо, що правоохоронці відкрили справу за дезертирство через заяву Гнезділова про СЗЧ. Повідомляють, що дії військового мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 Кримінального кодексу України (дезертирство). "Інтерфакс-Україна" з посиланням на джерело у правоохоронних органах зазначає, що Гнезділов перебуває на лікарняному, тож він не має жодного процесуального статусу і про підозру йому не повідомляли. Також ми писали, що у 56-й ОМПБр, звідки пішов Гнезділов, призначили перевірку.
Хоча дії Гнезділова викликали неоднозначну реакцію, вони привернули увагу до важливої проблеми, яку держава не може ігнорувати. Відсутність чітких термінів служби, виснаження піхоти та корупція в мобілізаційних процесах - це реальні виклики, що потребують негайного вирішення.
Як розв'язати проблему СЗЧ
В оперативному командуванні "Захід" підкреслили, що мобілізація мільйона українців не є примхою, а необхідністю через агресію Росії. Вони вважають, що українцям потрібно зосередитися на захисті, а не на громадському активізмі, порівнюючи нинішню ситуацію з історичними подіями, коли армія була розпущена.
"Проблема не у кінцевому строку служби. Проблема у тому, що прямо зараз нам потрібно захищатися, а не займатися громадським активізмом. Активізм залишився в часи Центральної Ради, яка розпустила армію та переживала за "мир во всем мире". Потім прийшли більшовики і провели репресії, Голодомор, депортації, війни і знову репресії", - проводять історичні паралелі військові.
Також там наголосили, що самовільне залишення частини (СЗЧ) погіршує обороноздатність, адже це ставить під загрозу не лише самого військового, а й його побратимів, оскільки хтось повинен виконати їхні обов'язки.
"Кожен солдат виконує свою функцію і відіграє значну роль у підрозділі. СЗЧ - це погіршення ефективності обороноздатності тих людей, з якими даний військовослужбовець воював. Тобто, він ставить під удар не себе, а саме своїх конкретних побратимів. Хтось має відпрацювати і за себе, і за нього", - додали у "Заході".
Хоча самі ж військові неодноразово зазначали, що з тими мобілізованими, яких присилають зараз на фронт, стає тільки гірше. Вони є демотивованими, не хочуть битися і воювати. А тому просять зробити ставку не на примус, а на рекрутинг.
Військовий Ігор Луценко висловив свою думку щодо вирішення проблеми СЗЧ, наголосивши на системних проблемах у збройних силах України. Основний акцент він робить на тому, що розраховувати на суттєве збільшення кількості нових військових марно, і важливо сконцентруватися на збереженні тих, хто вже служить.
"Облиште мрії про те, що ми зможемо добрати у збройні сили якусь додаткову кількість воїнів, і нарешті виграємо війну. Ні добровільно, ні примусово українське суспільство на це не здатне", - пише Луценко.
Він також пропонує низку рішень, серед яких: відновлення нагляду за законністю в армії, запровадження ротації між військовим та цивільним життям, спрощення процедур переведення військових і впровадження системи оцінки командирів, щоб позбутися неефективних лідерів. Кілька прикладів такого ставлення:
- Необхідно відновити нагляд за законністю в армії, оскільки зараз у солдатів немає реальних механізмів для скарг на свавілля командирів, що спричиняє масові випадки самовільного залишення частин.
- Запровадити систему ротації між військовою та цивільною службою, щоб військові могли періодично повертатися до цивільного життя та зберігати соціальні зв’язки. Модель ротації може бути "3 місяці на війні - 1,5 у цивільному житті" або "4 місяці війни - 2 у цивільному". Це дозволить уникнути виснаження військовослужбовців, але потребуватиме додаткового, хоча й не масштабного, притоку мобілізованих.
- Спростити вимоги щодо звань при призначенні на посади, запровадити систему оцінки командирів за стандартами НАТО, прискорити виконання наказів про переведення, дати спеціалістам змогу змінювати місце служби після певного терміну тощо.
Заступниця голови Військово-безпекової профспілки України Галина Кавун розповіла, що держава повинна створити законні умови для того, щоб військові могли перейти до іншої військової частини або змінити командування. Бо окрім як це зробити через СЗЧ механізмів не існує.
"Тобто людина не може напряму зараз вже сказати: "Я хочу продовжувати службу, я хочу служити, але я хочу це робити в іншому підрозділі. Я хочу спробувати свої сили в іншому місці". З різних причин: або з причин проблем з командуванням або через негаразди в колективі. Вона має право на те, щоби змінити обстановку. Інша проблема в тому, що людина може захотіти лишитися в своєму підрозділі, і бійці всі злагоджені, але мають проблеми з командуванням. Незрозуміло наразі, як це бачить Генштаб, Міноборони, Мінюст, прокуратура. Яким є покроковий механізм того, як людині не беручи дозвіл з попередньої частини перейти в іншу частину", - пояснює Галина Кавун.
Нардеп Олексій Гончаренко виступає за законодавче вирішення проблеми самовільного залишення частини. Він наголошує на необхідності встановлення чітких термінів служби для військових.
"Я вже більше ніж півтора роки кажу, що тримати людей не можна. За жодних обставин. Потрібні кінцеві строки. Люди повинні розуміти, на що вони підписуються і на скільки", - підкреслює Гончаренко, нагадуючи, що відповідний законопроєкт та поправки до нього були відхилені.
Нардеп Мар'яна Безугла також зазначила, що задля вирішення проблеми СЗЧ має бути врегульоване питання термінів служби. Вона є автором пропозиції встановити термін служби на 36 місяців (3 роки), яка була близькою до реалізації, але була відхилена на рівні Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки через поступки Генеральному штабу ЗСУ, зазначає чиновниця.
"Комітет фактично не існує і не вирішує питання, а на чолі стоїть боягуз Олександр Завітневич, який більше дбає про свої інтереси", - заявляє Безугла.
Вона також підкреслює, що самовільне залишення частини (СЗЧ) є ганебним виходом. І що необхідно знайти альтернативні рішення для захисту інтересів військових та цивільних у воюючій Україні.
Автор цифрового контенту Марина Давидова у своєму пості на Facebook говорить про неможливість демобілізації в Україні, підкреслюючи, що вона відбудеться лише після перемоги. Вона зазначає, що люди мають або служити, або самовільно залишити частину (СЗЧ), і з іронією зауважує, що демобілізація без належної мобілізації - це мрії.
Давидова також стверджує, що ситуація в армії критична, і замість дискусій про демобілізацію варто зосередитися на підвищенні обороноздатності. Вона застерігає, що якщо ситуація не покращиться, це може призвести до втрати позицій у війні. Вона закликає прийняти реалії і продовжувати боротьбу до перемоги, наголошуючи на важливості єдності та зусиль усіх військових.
Військовослужбовиця Тетяна Чорновол такод висловила свою непопулярну думку щодо дискусії про строки служби. Вона вважає, що ті, хто воюють довго, мають більше досвіду і відтак, перевагу, а значить, на них лежить ще більша відповідальність, щоб тримати стрій новобранців.
"В своїй масі, ті хто давно воюють завдяки досвіду мають десятикратну перевагу порівняно зі свіжомобілізованими для виживання та ураження ворога. Отож варто спитати себе чи настільки я втомилася, що мій ухід додому вартує загибелі та каліцтва десяти новобранців. Живіть з цим...", - написала вона.
Це корелюється з тим, про що раніше писав Інформатор: в Україні є всі ознаки того, що проблема СЗЧ та дезертирства буде загострюватись. Її наразі не можуть вирішити профілактичними заходами чи жорсткими покараннями. Експерти, з якими спілкувалися журналісти Інформатора, наголошували на причинах втечі та шляхах подолання проблеми СЗЧ, але визнавали, що у 2024 році демобілізації точно не відбудеться.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
