У четвер та п'ятницю 26-27 грудня на небі сформується напружена конфігурація
«Для мене «Різдвяна» про час, якого завжди мало, який іноді хочеться зупинити, сповна насолодитися моментом щастя… Свята ж - це паузи, які дозволяють пригальмувати, озирнутися назад, побути - якщо є така можливість - з найріднішими. Для величезної кількості українців зібратися сьогодні на свята сімейним колом - справжня розкіш…», - Колос.
У селищі проживало близько 800 осіб
Білогорівка – невеликий населений пункт, який знаходиться за 30 кілометрів від Лисичанська Луганської області. За даними 2021 року, у селищі проживало близько 800 осіб. До 24 лютого життя мешканців було щасливим і спокійним, як і у багатьох українців.
Білогорівка одразу ж піддалася артилерійським та мінометним обстрілам армії Росії та ЛНР. Хтось з мешканців виїхав у перші дні повномасштабного вторгнення рашистів на територію України, деякі ж залишилися у рідному селищі з відмовками: «тут мій дім», «куди я поїду без грошей?», «в інших областях ми нікому не потрібні». Хоча спочатку було оголошено, що евакуація є абсолютно безкоштовною.
Про населений пункт ніхто не знав в Україні, а тим більше за кордоном. Але все змінило 7 травня. Сонячної неділі, в другій половині дня, від новини з Білогорівки здригнулася кожна людина. Рашисти скинули потужну авіабомбу на школу, у підвалі якої ховалися 90 мешканців селища: люди похилого віку, діти, жінки та чоловіки. Бомба розірвалася всередині будівлі, проломивши дах та поверхи – школа «склалася» і підвал повністю завалило. Після удару сталася пожежа. Рятувальники, розбираючи руїни, дістали близько 30 людей, семеро з них поранено. На жаль, двох чоловіків, які виявилися волонтерами із Закарпатської області, дістали мертвими одразу. Через безперервний обстріл завали розбирати було неможливо. Швидше за все, решта людей загинула.
Після трагедії, новини про Білогорівку стали трохи приємнішими. Рашисти біля населеного пункту намагалися форсувати річку Сіверський Донець. Щоб перебратися на інший берег, вони використали понтонні переправи. Але при першій же спробі їх спіткала невдача – українські захисники знищили не лише переправу, а й десятки ворожої техніки та солдатів. Рашистів це не зупинило, і на форсування річки вони кинули нові батальйони. І знову ЗСУ розбили переправу, але цього разу близько 80 окупантів перебралися на інший берег. Тут їх все одно спіткала смерть – українські військові «зачистили» територію Білогорівки.
Здавалося б, на цьому все? Ні, командування Росії знову наказало форсувати річку. П'ять разів наші ЗСУ знищували переправу окупантів. В результаті – понад тисячу осіб особового складу та сотні важкої техніки було розбито. Білогорівку почали називати «Луганською Чорнобаївкою».
Але в самому населеному пункті не так все позитивно, як і в Чорнобаївці на Херсонщині. У Білогорівці досі залишається близько 200 мешканців: діти з батьками, старі та маломобільні люди. Більшість будинків зруйновано – ховатися від безперервних обстрілів вже немає де, адже разом зі школою рашисти знищили і Будинок культури, де були прихистки. Назріває тут і гуманітарна катастрофа: у багатьох людей закінчується їжа та вода. Доставити допомогу дуже складно. Крім цього немає і комунікацій: водопостачання, світла та газу, а також мобільного зв'язку. Жителі, які евакуювалися, не можуть дізнатися, що з їхніми рідними і чи живі вони взагалі. У зв'язку з цим за допомогою звернулися до голови Луганської ОВ Сергія Гайдая у соцмережах:
«Просимо вас евакуювати наших рідних з селища та передати їм, що всі ми чекаємо на близьких. Ми дуже переживаємо про їхню долю. Поки вони там сидять, ми божеволіємо і намагаємося знайти всі можливі варіанти, як витягти їх з пекла. Будь ласка, передайте наше звернення, адже через відсутність зв'язку з селищем ми не маємо такої можливості. Кожен з нас на когось чекає».