Містична та видовищна Чорна Тиса: унікальне село обділене увагою мандрівників

Село Чорна Тиса, що на Закарпатті захоплює подих та закохує в себе з першого погляду. Здавалося б, саме в таку місцину мають зїжджатися тисячі туристів з усього світу щодня. Проте унікальне село дещо обділене увагою мандрівників, хоча й знаходиться воно неподалік відомих курортів Драгобрат та Буковель. І насправді у Чорній Тисі є що подивитися і дізнатися, проте дорогу в це село обходять. З цією несправедливість ми вирішили розібратися. Інформатор-Україна побував у Чорній Тисі, зібрали кілька цікавинок легендарного місця, а також поспілкувався із місцевими та дізналися, що заважає такому унікальному місцю розвивати туристичну сферу.

Яскраві фарби пейзажів, свіже, чисте повітря, гори вкриті лісами, потоки ріки з порогами і водоспадами, та дружелюбні й гостині гуцули, які охоче діляться традиціями та містичними історіями. Саме тут бере свій початок славнозвісна річка Тиса. З маленького джерела вона перетворюється у доволі широку річку. Ми разом з місцевими вирушили до славнозвісного місця. Для цього поїхали на позашляховику півтора години по бездоріжжю до відомого перевалу Околе, але воно було варто будь-якого часу. Адже там відкривається вид, який варто побачити своїми очима. Там же, на перевалі стоїть будинок лісівника, пана Івана. До речі, він радо зустрічає гостей, наливає закарпатський чай з трав, що ростуть прямо в лісі та цікаво розповідає про історію та традиції гуцулів. Там же біля будинку варто завітати до каплички, яку пан Іван будував своїми руками: 

"Я молився щовечора у вікно, свічка відбивалася у склі саме в тому місці, де зараз стоїть капличка. Просто одного дня прийшла думка, що треба будувати її, а гроші знайдуться. Я розпочав і доволі швидко побудував, і диво, але кошти і дійсно знаходились. Це місце особливе ще тим, що поки будував, знайшов скелет воїна Першої світової війни. За нього точно мололилися, бо через стільки років у горах його тіло було нарешті поховане. Тепер його могила біля цієї каплички". 

З іншої сторони будинка лісівника ще цікава місцина: помешкання вівчарів. Там щоліта живуть вівчарі, пасуть вівців, збирають молоко та роблять сир. Найцікавіше, що кожен бажаючий може оглянути дерев'яну споруду.  Це все схоже на свого роду музей під відкритим небом на горі. 

Звідти за кілька хвилин можна дібратися до славнозвісного джерела, звідки починає свій шлях ріка Тиса. Місцина дійсно унікальна та вражає. До неї ведуть сходи, а біля самого джерела облаштовано кілька бесідок. Навкруги розташовані унікальні дерев'яні скульптури, вони додають місцю містичності. Вода з джерела має незрівнянний смак, люди набирають воду у пляшки, проте місцеві зазначають, що вода зберігатися свої властивості приблизно добу. Далі - вона втратить корисність, стане просто напоєм. Тож, варто приїздити самим і смакувати корисною водою. Ще гуцули радять вмиватися нею і краса й молодість забезпечені. 

Міфи про Чорну Тису

Безліч міфів та легенд пов'язані з цим джерелом. Адже воно дає початок річці Чорна Тиса. А її назва викликає у декого страх. Одні кажуть - що Чорна Тиса, тому що несе ніби смерть, коли піднімається. Адже несеться потік з силою, що може змивати на шляху все. А ще, чимало бокорашів, які сплавляли ліс, назавжди залишилися у її бурхливій течії. Через тугу за ними гуцули і охрестили цю частину Тиси  - Чорною. Проте місцеві кажуть, що то є міфи, насправді справа в тому, що витоки річки у горах видаються чорними, тому її так і назвали. З гори Чорна Тиса опускається по однойменному селі і є важливою його окрасою. 

Унікальні місцеві традиції

Як відзначили мешканці Чорної Тиси, найкраще сюди приїздити у період: з початку травня і до середини жовтня. Хоча кажуть, що є відчайдушні екстремали, які приходять до джерела взимку.  До речі зимою у селі Чорна Тиса теж є чим дивувати. Чого лише варте гуцульське різдво, під час нього відбувається конкурс колядок, також колядують в кожній хаті:

"Накривається стіл і чекаємо колядників. Є прикмета, якщо перші прийшли хлопці, значить народяться вівці, баранчики, якщо дівчата - ягнички", - відзначив староста села Анатолій Павлюк. 

А навесні відбувається унікальне дійство, яке  проводиться на Пасху тільки в Чорній Тисі. Як розповіла художній керівник народного дому Ольга Жигора, вони водять хвоста біля церкви: 

"Це танець і гра, що символізує писанку. В неї грають діти, насправді видовищно. Не танцем єдиним, в нас ще й унікальні паски. Такі, що печуть в нас, немає ніде, вони особливо  прикрашені. На це уходить попівдня, скуштуйте гуцульську паску, не пошкодуєте".

Окрім народних гулянь у самому центрі гуцульської культури можна організувати весілля за стародавніми традиціями:

"Є деревце, що символізує гуцульське весілля. В нас є на весіллі староста, він весь час ходить з нареченим, від імені нареченого, наприклад, просить пробачення у батьків. Одягнені наречені у традиційне вбрання. Присутні співають коломийки. Наречена має ніжну та почесну роль. Вона сидить, її одягають дружки, кожна одежина, чи то вінок мають свій символ. Хустку не одягають нареченій поки вона не стане дійство, коди вона жінкою. Абсолютно кожен може зробити собі таке свято у нас, ми все організуємо", - розповіла Ольга Жигора. 

А для тих, хто одружуватися не планує, місцеві таланти готові дати ексклюзивний концерт з коломийками, а також показати виставку творчих доробків, деяким з яких вже майже 100 років. На пам'ять можна у місцевих замовити сувеніри з дерева та віночки, що роблять на дому. Як відзначає художній керівник народного дому, все заради збереження культурної спадщини:  

"Стараємось, щоб наші діти не забували свої традиції і звичаї, та щоб більше у світі знали про гуцулів. Аби лиш тільки був мир над Україною і ми могли спокійно жити і працювати". 

Ще унікальна річ, яка виділяє Чорну Тису з-поміж інших сіл є те, що місцеві тут живуть за своїм часовим поясом. Як розповів Староста села Анатолій Павлюк, це пов'язано з історією Гуцульщини: 

"У нас на дві години раніше. Якщо в Києві 10, то тут 8. Це з тих часів пішло, коли наші землі були в складі Австро-Угорщини. Протягом XI-XIII ст. Закарпаття відійшло до Угорського королівства, внаслідок його завоювання угорцями. До 1918 року, Закарпаття входило до складу Угорщини та Австро-Угорщини. Це відобразилось на нашому гуцульському краї".

Дорога - найперша проблема 

Здавалося б, що село Чорна Тиса має все, щоб стати найпопулярнішим туристичним місцем, проте є те, що призупиняє розвиток туристичної сфери. За словами старости села, в Чорну Тису приїздять здебільшого екстремали, а тих, хто хотів би зручний відпочинок майже не має: 

"Поки що доводиться туристам в іншому селі залишати машини, а ми забираємо їх на уазах. Дороги і мости з'єднують життя. Розуміємо, війна, не на часі, але якщо зробити дорогу - це само по собі дасть стимул і розвиток території і кількість туристів збільшиться".  

Місцеві не полишають надії, що село стане проїзним. Справа в тому, що через стан доріг мало, хто хоче їхати, хоча тут гарні краєвиди, тут є легендарні місця. Не хочуть навіть везти до їх села будматеріали або ж роблять це за космічними цінами,  адже кожен водій розуміє. що може втратити колесо. 

“Треба зробити 7,5 км дороги. На це необхідно 590 млн грн, в проєкт закладено все - мости, їх будівництво. Дорога трьохшарова, труби, з'їзди, канави, зупинки, берегове укріплення, тротуари, тобто вся інфраструктура”, - наголощує селищний голова Павлючок Іван. 

Дороги - не лише вирішать питання туризму, але й життя. Село Чорна Тиса велике - 3,5 тис населення. Голова ініціативної групи для відновлення дороги Степан Штефуяк розповів, що через стан доріг швидка не встигає доїхати вчасно: 

“Одного з мешканців села травмувала колода, поки доїхали швидка він вже був в тяжкому стані. Адже 5 км його несли на ношах. І довго чекали, щоб до нього доїхав лікар. Проте, ми розуміє, що ще б 5 хвилин і була б неминуча смерть”.

Як відзначає єдиний сімейний лікар Чорної Тиси, на жаль смертельні випадки є:

“Швидка має доїхати за 15 хвилин, через жахливі дороги в нас швидка їде за півгодини мінімум, зазвичай годину. Та те ж відбувається не тільки в медичній сфері, а ще й в рятувальній, адже пожежно гірсько пошуково рятувальна служба не встигає оперативно реагувати та доїхати до туристів, що заблукали в горах”.

До того ж в селі 25 мостів. Половина з них в аварійному стані. А все через те, що з дерева зроблені і служать лише по 5-6 років. А вони не надійні. Місцеві жителі сподіваються, що і дороги і мости будуть в гарному стані, та й гостям села не треба буде переживати через різні небезпеки пов'язані з цим. 

Дорога - основна  проблема села, проте й інших проблем вистачає: 

“Проблема друга нашого села - відсутність дитячого садка. Він є, але умови не кращі - в аварійному стані. Наступна проблема - сміття і каналізація. Немає центральної каналізації. З вигрібних ям викачують але не знають куди воно дівається. До того ж, вигрібна яма не герметична, через каміння просочується хімія. А це шкодить навколишньому середовищу. В нас немає місця, де побудувати мусоропереробний завод. Вихід один - сортувальний центр”.

Як зазначив староста села, вони б мріяли хоча б про рівну та довговічне дорожнє покриття, а далі вирішаться й інші проблеми. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.