Віряни дуже суб'єктивні в оцінці власних і чужих гріхів
Багато людей у всьому світі вірять у карму чи щось подібне. Це ідея про те, що Всесвіт містить певний механізм справедливості, який притягує людей до відповідальності за їхню поведінку, винагороджуючи тих, хто робить добро, і караючи тих, хто робить зло. Це втішна віра, особливо у важкі часи, але нові дослідження показали, що люди, які дотримуються такого типу вірувань, дуже і дуже суб'єктивні.
Виявляється, більшість людей вважають, що кармічне покарання має обійти їх стороною, а от знайомих чи сусідів - обов'язково наздожене. Отже, те, як люди застосовують віру в карму, може залежати від особистих упереджень, пише IFLScience.
Якщо говорити простими словами, то люди завжди схильні думати, що їхні гарні сторони, якості чи вчинки переважають над поганими. Проте для когось іншого - зазвичай все інакше. Тобто сам ти не матимеш космічного покарання за гріхи, бо також робив і хороше, а от хтось інший - необмінно буде покараний.
Тож, коли з іншими людьми трапляються погані речі, ті, хто має кармічні переконання, частіше розглядають їх як результати кармічного покарання, яке людина заслужила. Таке дослідження вказує на упередженість до більш прихильного ставлення до себе, тоді як страждання інших розглядаються як виправдана відплата.
У всьому світі концепція кармічної причинності є важливою для різних світоглядів, особливо в азійських релігійних традиціях, таких як індуїзм та буддизм. Вона також присутня в деяких християнських групах та в нерелігійних західних традиціях. Хоча кожна культура пояснює механізми карми по-різному, усі вони поділяють одне й те саме загальне припущення:
"Всесвіт містить якусь безособову космічну силу (енергію), яка враховує моральну поведінку людей і відповідно дарує винагороди чи покарання".
Канадські вчені висунули гіпотезу, що наше бажання вірити у справедливий світ - такий, де погані вчинки караються - змушує людей зосереджуватися на кармічному покаранні, коли вони думають про те, як карма впливає на інших. На противагу цьому, вони висунули гіпотезу, що конкуруюча психологічна мотивація - бажання бачити себе хорошими людьми, відоме як упередження самопозитивності - може призвести до того, що віруючі зосереджуватимуться на доказах доброї карми у власному житті.
Щоб перевірити це, команда провела кілька експериментів з понад двома тисячами учасників, де вони попросили людей згадати та написати про сприйняті кармічні події у своєму житті та в житті інших.
Під час першого експерименту команда вивчила дані 478 американців, які вірять у карму. Всі вони мали різне релігійне походження - 29% були християнами, 30% - буддистами, 22% - індуїстами, 4% - мали інші релігії та 15% - були геть нерелігійними.
Цих учасників попросили написати про кармічні події, які трапилися з ними або з кимось іншим. Виявилось, що люди писали про позитивні кармічні події щодо себе і негативні кармічні події щодо інших - 86% проти 14%.
У другому експерименті понад 1,2 тисячі американців, сінгапурців та індусів теж писали про щось, що сталося з ними або з кимось іншим. Загалом, 69% тих, хто писав про себе, зосередилися на позитивному кармічному досвіді. І лише 18% учасників, хто писав про інших, написали щось позитивне.
Комп'ютерний аналіз настрою теж показав, що історії частіше мали позитивний настрій, коли люди писали про власний кармічний досвід. Ці закономірності зберігалися в різних культурних контекстах, тобто від релігії, раси чи віку це не залежало.
Отже, люди частіше бачать себе добрими і гідними удачі, а у стражданнях інших людей вони скоріше бачать справедливість. Це дослідження багато чого говорить про людину як вид - нам ще є над чим працювати, і роботи ще дуже багато!