Крига скресла? Після обміну гострими заявами, Зеленський та Дуда домовилися про експорт зерна

Польща, Україна та інші країни домовилися про спільний контроль транзиту зерна для зменшення суперечностей, що загрожували розірванням союзницьких відносин на тлі російської агресії. Наразі праві польські політичні сили змагаються за підтримку виборців і намагаються отримати бали на антиукраїнській риториці, але це ставить під загрозу майбутнє цілого регіону й може сприяти рф виграти війну. До подібного напруження призвели прорахунки в організації експорту зернових і нерозважлива поведінка обох сторін. Але велика ймовірність того, що ситуацію вдасться врегулювати, адже не лише зовнішня загроза, але й перспектива тісної вигідної співпраці в майбутньому штовхають Варшаву та Київ назустріч одне одному.

Йдеться не лише про долю двох країн

Вождь росіян володимир путін, ймовірно, і не очікував, що побічним наслідком блокади зернового коридору буде серйозна сварка між Україною та Польщею — уже заради одного цього кремль міг спокуситися на такий крок. Виявилося, що значна частина збіжжя, яке мало йти на експорт, осідає на ринках країн, через які мали б здійснювати тільки транзит і витісняє дорожчу продукцію місцевих фермерів.

У Польщі 7 із майже 38 мільйонів населення, тобто мало не кожен п’ятий, живе саме із сільського господарства. На тлі наближення виборів це гарантовано стало б причиною програшу правлячої партії. Тож Варшава, разом із чотирма іншими країнами, оголосила ембарго на продаж українського зерна. Київ у відповідь подав до суду Світової організації торгівлі на країну, яку називав найближчим союзником.

Пристрасті загострилися, згадалися старі образи та претензії. Під час виступу на Генасамблеї ООН президент Володимир Зеленський заявив, що поки Україна прориває російську блокаду на морі «у цей час дехто в Європі підриває солідарність і влаштовує політичний театр, роблячи із зерна трилер». Польський президент Анджей Дуда натомість оголосив, що Україна поводиться, як потопельник, який тягне на дно своїх рятівників.

«Ми маємо справу з тим, хто тоне. Кожен, хто хоч раз брав участь у порятунку людини, що тоне, знає, що вона надзвичайно небезпечна, адже може затягнути на глибину», — сказав Дуда.

Український та польський президенти, які завжди демонстрували мало не приятельські взаємини, навіть, не зуміли зустрітися. Але на другий день після таких гострих заяв з’явилася інформація, що Україна, Польща, Угорщина та Словаччина домовилися запустити механізм спільного контролю транзиту української сільгоспродукції, що має послабити суперечності. Раніше про цю ідею позитивно відгукувалася Болгарія та Румунія.

Роль посередника виконав президент Литви Гітанас Науседа, повідомляє LRT. Він провів перемовини окремо із Зеленським та з Дудою і це стало основою для консенсусу. Науседа додає, що висловив позицію не лише Литви, але й сусідів і має намір і надалі продовжувати посередницьку роботу.

«У цьому випадку йдеться не про безпеку окремих країн, а всього регіону й навіть континенту. Як показує історія, тільки спільними зусиллями, підтримуючи й допомагаючи один одному, ми можемо протистояти небезпеці зовнішніх загроз. Тим часом суспільні розбіжності, незалежно від причин, не тільки підривають єдність, а й допомагають пропаганді противника», — сказав пан Науседа.

Крига скресла?

«Втома від війни» — це те, що можна спостерігати по всьому Заході. У Німеччині все більшу популярність набуває «Альтернатива для Німеччини», у Франції — Марін Ле Пен. У тій же Польщі, де і влада, й опозиція підтримують Україну, є також, поки що маргінальна, ультраправа партія «Конфедерація». Її лідер Кшиштоф Босак запропонував заблокувати Україні постачання зброї та палива через Польщу. Ймовірно, частково позиція Варшави щодо України продиктована конкуренцією на правому електоральному полі, адже PiS необхідні голоси ультраправих, аби сформувати уряд. Але це слизька стежинка.

«Путін чує це й починає сподіватися, що він зможе виграти цю війну. Навіть якби це було правдою, навіть якби виявилося, що наші склади майже порожні, навіщо він це говорить? Тому що вони змагаються з Конфедерацією за антиукраїнські голоси. Вони повернулися до свого тупого націоналізму, який може дорого коштувати Польщі, бо єдиним переможцем у цій ситуації буде путін. Уже прессекретар МЗС рф Захарова хвалить президента Дуду за те, що ніколи не погоджувалася з ним так, як із тим, що Україна — країна, що тоне. Для кого це?», — питає колишній очільник МЗС та Міноборони Польщі Радослав Сікорський.

Правляча «Право і Справедливість» завжди підкреслювала для свого виборця, що «Польща понад усе» й підтримує Україну не через голий альтруїзм, а тому, що це можливість не допустити росію до подальших загарбань у регіоні. Навіть у заяві прем’єр-міністра Матеуша Моравецького йшлося про припинення передачі Києву польського озброєння, але не про припинення транзиту, адже Варшава не хоче бачити рф поблизу свого кордону.

Тому є надія, що після виборів, 15 жовтня, ситуація покращиться, адже пристрасті вляжуться, моніторинг експорту зернових налагодиться, а, армія кремля найближчим часом нікуди не дінеться. Адже, хоч путін вирішив повністю ліквідувати ПВК «Вагнер», а не використовувати його для гібридних атак проти Заходу, легко можуть з’явитися інші найманці.

Утихомирити бурю

Українські експерти говорять про «грубі» помилки Києва. На думку економіста та фінансового аналітика Олександра Куща, сьогоднішніх проблем у відносинах із Польщею можна було б уникнути, якби влада ще у 2022 році подбала про організацію контролю експорту і створила місця для зберігання та сухі порти. Рішення подавати в суд СОТ він взагалі називає неефективним, нераціональним та образливим для Польщі.

Втім, лідер «Громадської платформи» Дональд Туск у тому самому звинувачує польський уряд, який, на його думку, мав передбачити наслідки ще у 2022 році. Він критикує владу за нездатність організувати допомогу Києву, яка б водночас не шкодила самим полякам. А заяви президента Дуди та прем’єра Моравецького він називає «встромлянням політичного ножа в спину України, поки розв’язуються бої на фронті».

«Говорити, що Україна «тоне» й «хапається за соломинку» в той час, коли тривають бої в Криму й на фронті на Донбасі — це щось неймовірне», — каже Туск.

Для всіх очевидно, що подальший конфлікт між Україною та Польщею може бути самогубним для обох сторін. При тому співпраця між країнами не лише дасть можливість подолати загрозу чи принаймні мінімізувати наслідки  вторгнення.

«Я не думаю, що це криза. Ми повинні дивитися в майбутнє. Треба робити висновки з нашої спільної історії, бо коли ми сперечаємося між собою, Україна й Польща програють, а наш спільний ворог виграє… Нам потрібно будувати стратегічне партнерство. У нас багато спільних інтересів, тому давайте працювати над цим… Повірте, що в Україні немає людини, яка була б зацікавлена ​​створювати якісь проблеми польським фермерам»,— пояснив посол України в Польщі Василь Зварич.

Майбутнє взаємин

Не лише спільний ворог штовхає Київ та Варшаву до співпраці: річ у тім, що євроінтеграція України — це ще й шанс для Польщі стати регіональним лідером та державою світового рівня. Утворюються сприятливі умови для реалізації давнього польського проєкту «Міжмор’я» — концепції партнерського блоку держав від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів. На думку Анни Громади та Кшиштофа Зенюка з Guardian, Польща й Україна з їхніми природніми та людськими ресурсами, а також вигідним географічним положенням, мали б стати центром цього регіону, який міг би конкурувати із союзом Німеччини та Франції в ЄС.

Україна ж в обличчі Польщі отримує «адвоката в Євросоюзі», який допоміг би відстоювати інтереси Києва. Цей зв'язок був би цінним і для США, адже на відміну від Західної Європи, Центрально-Східна набагато прохолодніше ставиться до ідеї дружби з Китаєм і була б надійнішим стратегічним партнером. Тож Варшава та Київ, як мало хто інший, зацікавлені у співпраці й лише "людський фактор" може стати цьому на заваді.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.