Дружина відомого телеведучого з 1+1 зізналася у зв'язках із Донецьком: Це наша віра і надія

Інна Мірошниченко широко відома насамперед як дружина популярного телеведучого Тимура Мірошниченка. Крім того, Інна та Тимур, окрім двох рідних дітей, виховують також і прийомного сина, якого взяли з дитячого будинку. А нещодавно Інна в інтерв'ю Світлані Леонтьєвій ще раз чітко окреслила свою громадянську позицію.

Інна народилася та виросла у Донецьку. Не спитати її про рідне місто, про ситуацію в ньому було неможливо.

Ви з 2004-го не були в Донецьку. Хочете поїхати в місто дитинства? Є така мрія? І чи є у вас там знайомі, з якими ви спілкувалися до 2022 року?

«Ніколи не хотіла, аж поки Донецьк не став окупованим. Я переїхала звідти, коли вступила на перший курс. Спочатку не було можливості, потім не було грошей. Я соромилася просити у батьків, бо знала, що їхня фінансова ситуація не дозволяє мені кататися в інше місто. А потім, коли з’явилася можливість та плюс-мінус фінансова незалежність, стався 2014 рік, і в Донецьк вже так просто і не з’їздиш. В мене там і немає друзів, до кого поїхати, але сам факт – поїхати неможливо. Після 14 року така ідея, думаю, відпала у більшості людей, які в таких же умовах, як і я. Коли там немає сім’ї, ти не шукаєш обхідні дороги аби туди потрапити.

Зараз, безумовно, хочеться. Тому що це все ж таки місто, яке вклало якусь енергетику в мене. Я там виросла, пам’ятаю ці двори, ці вулиці, цю школу. Я хочу побачити, як воно там. Я гуляю по Гугл-картах, дивлюся. На стадіоні, на якому я бігала, побудували будинок двадцятиповерховий. Тут був якийсь ресторан, його знесли та побудували щось інше. Є бажання приїхати дітям показати, подивитися на вікна квартири, в якій я виросла. Але я розумію, що найближчим часом в мене такої змоги не буде».

А ще ж треба знайти спільну мову з людьми, які там зараз.

«У нас там немає нікого. В мене є там лише хрещена – це наша віра та надія в Донецьк. Тому що це та людина, яка на всі свята – День незалежності, День соборності – присилає фотографію, де вона в жовто-блакитному вбранні…».

Тобто, у вас там є осередок України?

«Так, їй дуже важко. Вона сильно посварилася зі своїми рідними та близькими. Діти її не розуміють. Її розумів тільки чоловік, якого вже немає в живих. І вона заради нього продовжує. Коли він помирав, він сказав: ти маєш за мене любити Україну. Помер він в окупованому Донецьку. Таких людей дуже мало. І коли я чую від неї якісь привітання, дуже цьому радію. Вона тримається. Я розумію, що їй одній вкрай важко. Діти твої тебе покинули, а ти залишилася, тому що ти віддана Україні. Це потребує великої сили волі».

Ви з дітьми розмовляєте про те, що відбувається у нас в Україні? Розмовляєте про війну?

«Ми кажемо все, як є. Але дозовано. Тобто, ми не розповідаємо, як дорослому, про ракетні обстріли. Але вони знають, що таке тривога, що ракета може вбивати, що треба йти в укриття. Просто намагаємося зробити так, щоб у них не було зайвої паніки. Тобто, є протокол безпеки, ти його дотримуєшся і все. Ми не бігаємо вулицею, ми йдемо в укриття. В укритті ми не сидімо і не плачемо, бо для дітей це забагато. Їхній мозок не готовий опрацювати інформацію такої глибини. Обманювати ми їх не можемо, бо вони спілкуються з іншими дітьми. А діти зараз дуже свідомі. Якщо їх обманювати, вони будуть дистанціюватися від нас».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.