"До зброї, громадяни!": чому військова загроза росії для Заходу є реальнішою, ніж будь-коли

Ознаки свідчать, що росія готується напасти на західні країни в набагато ближчій перспективі, ніж очікують європейські лідери. Кремль робить ставку на нестабільність демократичного табору під час виборів президента США і вбачає у цій ситуації «вікно можливостей». Вождь росіян володимир путін хотів би скоординувати свій удар з іншими країнами «осі зла 2.0», але навіть якщо вони не підтримають його збройно, росія може атакувати. Захід для московського режиму є ідейним і, навіть, «екзистенційним» ворогом тому Європі доведеться братися до зброї, якщо вона хоче зберегти себе.

ISW теж каже, що путін нападе на Захід раніше, ніж очікувалося

Експерти Інституту вивчення війни (ISW) заявляють, що, ймовірно, вождь росіян володимир путін готується здійснити агресію проти НАТО «не найближчим часом, але, швидше за все, у коротші терміни, ніж спочатку припускали деякі західні аналітики». Авторитетна організація зазначає, що на це вказують кроки, до яких кремль вдався одразу після ритуалу домінування, який у рф чомусь називають «виборами»: вождь росіян путін готується «націоналізувати» підприємства в найменш лояльних олігархів, Міноборони окупантів продовжує структурні реформи та готує нову мобілізацію, а економіка країни переведена на «воєнні рейки».

За місяць до публікації ISW, Інформатор дійшов до таких же висновків, але ми більш конкретні: «вікно можливостей» для кремлівського режиму швидко закривається і найзручнішим часом для атаки на Захід є кінець осені цього року. Тоді протистояння між республіканцями та демократами в Сполучених Штатах перебуватиме на кульмінаційному етапі, Європа буде налякана та дезорганізована перспективою майбутніх подій, а ВПК європейських країн ще не розгорнеться в повну силу. Власне, навіть час після гіпотетичної перемоги «друга путіна» Дональда Трампа був би менш сприятливим для ймовірного «тестового удару» по країнах Балтії, адже фаворит республіканців може діаметрально розвернути свою зовнішню політику, щойно вступить у Білий дім.

Усе пришвидшується

Західні політики зробили низку заяв, які засвідчують, що вони не на жарт занепокоєні перспективою війни з рф. Цікаво спостерігати, як із часом змінювалися оцінки щодо можливих термінів такого нападу.

У січні міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус казав, що рф «може одного дня напасти навіть на країну НАТО». Він стверджував, що це стане можливим через п’ять-вісім років. У той самий час прем’єр-міністрка Естонії Кая Каллас дала Європі від трьох до п’яти років. Наприкінці січня керівник служби безпеки Польщі Яцек Севера заявив, що «у країн на східному фланзі НАТО є всього три роки для підготовки до нападу росії». Й от уже 20 березня президент Польщі Анджей Дуда стверджує, що путін подвоює зусилля, аби швидко перейти до військової економіки й напасти на НАТО через два-три роки.

Чим свіжіші прогнози — тим ближче вони підсувають дату можливого вторгнення. Цікаво, що Пісторіус і Дуда покладаються у своїх висновках на звіти німецьких аналітиків, хоч польський президент і не розголошує яких, можливо, не одних і тих же. Але ж якщо похибка складає від восьми до двох років, у той час, як між публікаціями якихось два місяці, то коректність таких оцінок викликає багато питань. Найголовніше з них: навіщо путіну чекати, поки ворог підготується і чому б йому не завдати обмеженого удару по Заходу, водночас воюючи з Україною?

«Нападай на ворога там і тоді, де й коли він неготовий. З’являйся там, де на тебе не чекають», — писав Сунь Цзи у своєму «Мистецтві війни».

«Новий рівень партнерства»

Невідомо, чи читав путін класика китайської військової прози, однак лідер КНР Сі Цзіньпін просто за посадою був зобов’язаний це зробити. Можливо, відкриваючи новий фронт проти Заходу, путін очікує, що буде не сам. Через зростання вартості робочої сили та стрімке старіння населення Піднебесна програє довготривале стратегічне протистояння зі США, повідомляє Le Monde. Пекін переконаний, що зростання також стримує «економічна удавка» Сполучених Штатів.

«Західні країни на чолі зі США впроваджують проти нас всебічне стримування, оточення та придушення, що створює безпрецедентно серйозні виклики для розвитку нашої країни», — передає слова Сі Цзіньпіня The Wall Street Journal.

Міністр закордонних справ Тайваню заявив, що Китай побудував «величезні» військові бази на трьох островах довкола територіальних вод Республіки Тайвань в Південно-Китайському морі, що створює гарні передумови для блокади. Агенція Bloomberg повідомляє, що Китай рекордними темпами готується до війни за Тайвань. За останні три роки країна побудувала 20 великих кораблів та 400 літаків і безперервно збільшує кількість конвенційного та ядерного озброєння. За оцінками керівника Індо-Тихоокеанського командування США адмірала Джона Аквіліно, Пекін буде готовий розпочати вторгнення до 2027 року.

Питання, чи справді в Заходу є цей час. Китайська армія і зараз є серйозною потугою і вся надія демократичного Тайваню на Сполучені Штати, які заходять у зону турбулентності. Агенція Reuters з посиланням на п’ять анонімних джерел повідомляє, що свій перший закордонний візит після «інавгурації» путін планує здійснити до Пекіну. Там вони із Сі Цзіньпіном мають обговорити «новий рівень партнерства», яке й так «безмежне», що в китайській дипломатії означає найвищий ступінь союзницьких відносин. Нападу росії на Україну теж передувала зустріч китайського правителя зі своїм васалом.

«Всі ці питання пов’язані. Це не незалежні стратегії. Вони можуть розвиватись у незалежних театрах дій. Але не помиляйтесь, іранські дрони йдуть до росії, щоб вбивати українських дітей. Російські енергоресурси йдуть до Китаю, китайські напівпровідники йдуть до російської оборонної індустрії. Іранська нафта йде як до росії, так і до Китаю. Вони діють, щоб зашкодити тому, що для нас найважливіше вдома», — заявив колишній очільник ЦРУ Майк Помпео на слуханнях у Конгресі.

До зброї, громадяни!

Яку б стратегію не обрав Китай — погодиться скоординувати напад на Захід із росією, а чи вирішить, що спостерігатиме за протистоянням на віддалі, — кремль потихеньку готується до війни з Європою. Міністр оборони рф Сергій Шойгу оголосив, що для «реалізацій поставлених завдань» потрібно мобілізувати 200 тисяч осіб. Як і у випадку з виборами, цифри тут річ доволі умовна, а справжня кількість «мобіків» буде значно вищою.

У грудні путін повернув із небуття Ленінградський військовий округ після його розпуску у 2010 році. У майбутньому він має загрожувати Фінляндії, але там лише розпочали відновлювальні роботи. Водночас у Білорусі витрачають мільярди доларів, аби майже без перериву проводити військові навчання та перевірки бойової готовності, у тому числі на полігонах Вороновського району, за 45 кілометрів від Литви. У військкоматах проходить тренування мобілізації територіальної оборони, яка передбачена на час введення воєнного стану. На кордоні з Литвою Мінськ поставив блокпости, навіть посилив їх танками.

Самопроголошений президент Олександр Лукашенко, кожного разу заявляючи про небажання брати участь у війні, наголошував, що ситуація діаметрально зміниться, якщо «НАТО» нападе першим. Створити casus belli для кремля та його підопічних не є проблемою, а страх мінського диктатора путін трохи притлумив, розташувавши в Білорусі російську ядерну зброю. Формально кремль може навіть заявляти, що не має відношення до агресії, розпочатої його підопічним.

Росія хоче розколоти НАТО і стати наглядачем над Європою в новому світопорядку з комуністичним Китаєм на чолі. І кремль шукатиме можливості, щоб неодмінно зробити це, адже путінська росія є ідейним ворогом Заходу. Саме існування успішних демократій є викликом тому суспільному договору, який укладають зі своїми громадянами авторитарні країни, наочним прикладом, що жити можна в мирі, достатку та стабільності й при тому не платити за це особистою свободою. Цікаво, що першим заговорив про рішучу відповідь деспоту президент Франції, країни, звідки фактично розпочалася модерна демократія.

Слова президента Макрона про те, що не європейці повинні боятися путіна, а він має тремтіти перед вільним Заходом, по-особливому сприймаються французами, адже є мало не дослівною цитатою з «Марсельєзи»: «Тремтіть, тирани та підступні зрадники». У своєму гімні революціонери також закликають «До зброї, громадяни!» й начальник штабу збройних сил генерал П’єр Шилл у статті для Le Monde стверджує, що «армія готова», якщо доведеться діяти в Україні чи в інших державах ЄС.

«Франція здатна створити коаліційну дивізію чисельністю близько 20 000 осіб упродовж тридцяти днів. Вона оснащена засобами для командування армійським корпусом у коаліції, тобто до 60 000 осіб… з однією або декількома союзними дивізіями», — пише генерал.

Генерал Шилл додає, що його завдання як командира армії — створити умови, за яких військо може гарантувати безпеку Франції та відстоювати її інтереси. Ясна й однозначна поразка путіна є чи не головною передумовою для успішної реалізації проєкту під назвою «Європейський союз», його майбутнього розширення й перетворення на геополітичного гравця першої ліги. Нам дуже потрібно, аби усвідомлення цього стало загальною нормою: першу в історії війну за існування незалежної європейської спільноти веде Україна. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.