Євген Хмара пояснив, чому відмовився стати членом гурту Red Hot Chili Peppers та через що розчарувався у Дідьє Маруані
Відомий композитор та піаніст-віртуоз Євген Хмара пригадав, як відмовив Кадирову у виступі, а також розповів про трагічну втрату близької людини, яка була світовою зіркою. Ще музикант пригадав, як фактично ганявся разом з батьками по Києву за Дідьє Маруані. Цим він подівся в інтерв’ю Марічці Падалко.
Набираючи популярність Хмара почав отримувати дуже спокусливі пропозиції, як клавішник. Тому іноді важко собі уявити, що музикант відмовив таким гуртам як Red Hot Chili Peppers та “Океан Ельзи”. Була і ще одна пропозиція, коли йому пропонували виступити за великі гроші, але тут відмовляти було легше.
“Найдивніша історія - мені запропонували шалений гонорар. Ми почали питати де та що? Виявилося, що у Грозному. Це був десь 2012 рік. З’ясувалося, що мене хотіли запросити до Кадирова. Але він завжди для мене був терарюгою. Ти бачиш цю людину і вже мороз по шкірі. Ми тоді відмовилися.
Насправді було багато фінансових пропозицій пов’язаних з Європою та Штатами. Пропонували бути частиною одного серйозного гурту та заробіток з багатьма нулями у контракті (мова йдеться про запрошення до складу Red Hot Chili Peppers. - прим. ред.). Напевно кожен юнак мріє про купу грошей та машин, а я міркував так. Я композитор, пишу свою музику і прокладаю собі шлях. А тут я маю відкинути все своє і стати частиною гурту. Заради чого? Тому відмовився”, - ділиться музикант.

Євген пригадав, як у дев’яності батьки здійснили його ще дитячу мрію, яка потім перетворилася на дружбу з Дідьє Маруані - музикантом відомим на весь світ. Але знайомство починалося дивно через те, що хлопцю з батьками довелося фактично розшукувати та переслідувати Дідьє по всьому Києву. А трапилося це через те, що росіяни кинули зірку на гонорар.
“Вперше з великим гуртом я виступив разом з Дідьє Маруані та його Space. Це було шалене знайомство. Я частково зростав на його музиці і знав весь його репертуар. Коли у 1996 році вони приїжджали до Києва батьки вирішили, що найкращим подарунком мені будуть квитки на його концерт. А це тоді було важко. Для розуміння, в ті часи навіть смажена курка це було свято, бо готувалася вона раз на місяць максимум. Настільки все було погано.
Але батьки все-таки купили той квиток і ми пішли до палацу “Спорту” набагато раніше, щоб взяти автограф. Промоутер, побачивши мене, завела до гримерки Дідьє. Коли я сказав йому, що теж музикант він дав свій синтезатор і запропонував щось зіграти. І я почав грати його музику. Він був шокований. Мені ж тоді тільки виповнилося 8 років. Тоді покликали моїх батьків і ми домовилися про зустріч на наступний день у готелі.
Але наступного ранку з’явилися новини з заголовками. що “Space з космосу з любов’ю, але з Києва без гонорару”. З’ясувалося, що російська компанія “Ангажемент сервіс”, яка привезла його, кинула гурт на гонорар. І він, як з’ясувалося пізніше, тричі змінював позицію у Києві. І вже у вечорі ми заходимо до готелю “Київ”. Нас не пускали, бо ми були вдягнуті як бомжі. Хоча у дев’яності у нас всі одягалися приблизно однаково.
Нам кажуть, що Space у готелі нема, хоча ми побачили їх у лобі. Вони нас теж впізнали і ми разом з ними піднялися у кімнату до Дідьє. Ми через перекладача спілкувалися дві години - розмовляли, грали, співали. Тоді він дав обіцянку, що колись ми обов’язково виступимо на одній сцені.
І от, у 2001 році мені приходить лист від Маруані в якому був диск та запрошення виступити разом на “Таврійських іграх”. Він слідкував за мною через того перекладача, який жив під Києвом. Тому знав, що я залишаюся у музиці та беру участь у різних конкурсах. Потім був ще виступ з ним у палаці “Україна”, а пізніше, у 2008 році у Кремлі. Ми підтримували відносини весь час. Чим дорослішим я ставав, тим ближчими ми були”, - згадує Хмара.
Євген дуже страждає через те, що з війною майже втратив близьку для себе людину. Мова знов таке про Маруані. Справа в тому, що музикант не підтримав Україну і довгий час залишався нейтральним. А коли люди загинули у Москві він висловив співчуття, а українським друзям відмовив у підтримці.
“Зараз з Дідьє ми майже не спілкуємося. Це болюче питання. Я не до кінця впевнений в його позиції. На початку війни я попросив його, щоб він нас публічно підтримав. Але він відповів, що митці мають бути поза політикою. Я йому сказав, що політика закінчилася 24-го лютого. Але він написав мені, що війн у світі багато і оскільки сам він не з України то має бути по середині. Для мене це був просто ніж у серце.
Жодного посту на підтримку України у нього так і не з’явилося. Але коли у московському “Крокусі” трапився теракт, Маруані виставив свічечку. У мене тоді весь світ перегорнувся. І я лишив йому допис під цією свічкою, що російські терористи, які розстріляли своїх у “Крокусі” кожен день вбивають сотні невинних людей, дітей, жінок та військових в Україні. Наступного дня мого коментаря там вже не було. Для мене це стало крапкою”, - ділиться Євген.