Чим запамʼятається Кіссінджер після смерті: Нобелівка, прорив Китаю та лобіст України

Генрі Кіссінджера, який 30 листопада помер у віці 100 років, вважають одним із найвидатніших дипломатів Сполучених Штатів за всю історію. Проте фігура цього Нобелівського лавреата далеко не однозначна: його діяльність сприяла потеплінню стосунків Америки з Китаєм, але також його критикували за безпринципність і, навіть звинувачували у воєнних злочинах. Щодо України, дипломат довгий час закликав залишити нас у сфері впливу кремля, проте наприкінці життя його називали «лобістом України» за сприйняття вступу нашої державу до НАТО.

Закінчилася епоха

У четвер, 30 листопада, здається, усі світових видання випустили матеріали про колишнього Держсекретаря США Генрі Кіссінджера. Одні його обожнюють, інші проклинають, але ясно одне: його смерть у віці ста років означає відхід у минуле особистості неординарної, одного з тих, чиє слово могло буквально змінювати світ.

«Генрі Кіссінджер, як мало хто, формував американську зовнішню політику… Світ втратив великого дипломата», — написав канцлер Німеччини Олаф Шольц.

Кіссінджер до кінця свого довгого життя залишався впливовою особистістю в американському політичному житті. У липні він відвідував Китай і це, ймовірно, стало однією з передумов потепління стосунків між Вашингтоном та Пекіном, яке врешті вилилося в зустріч Джо Байдена та Сі Цзіньпіна. На російсько-українську війну його вплив був набагато суперечливішим.

Лавреат Нобелівської премії миру чи воєнний злочинець

Спадок Кіссінджера найбільш помітний в американо-китайських стосунках. Саме йому КНР завдячує виходом із дипломатичної ізоляції та своїм економічним ростом. У 1972 році американський дипломат прибув до Пекіна й зустрівся Мао Цзедуном. У результат візиту обидві сторони визнали обов’язковість політики «одного Китаю» і висловили готовність встановити дипломатичні відносини.

Це відкрило шлях до визнання Китаю в ООН і дало можливість КНР інтегруватися у світову економіку, перетворившись на «майстерню Заходу», аж до статусу другої економіки світу та головного конкурента США. Сі Цзіньпін до останнього називав Кіссінджера «другом Китаю». Китайські ЗМІ повідомляють, що лідер Піднебесної зателефонував американському президенту, аби особисто висловити співчуття.

«У своєму посланні Сі сказав, що Кіссінджер був всесвітньо відомим стратегом, давнім приятелем і хорошим другом китайського народу. Півстоліття тому, маючи видатне стратегічне бачення, Кіссінджер зробив історичний внесок у нормалізацію китайсько-американських відносин, що не тільки принесло користь двом країнам, але і змінило світ, сказав Сі», — повідомляє Global Times

Колишній держсекретар був автором підходу до близькосхідної політики, який ставить Сполучені Штати посередником між арабами та ізраїльтянами. Цю роль продовжували грати практично всі наступні адміністрації продовжували відігравати, одночасно розширюючи військову допомогу Вашингтона Ізраїлю. З ім’ям Кіссінджера пов’язане також закінчення В’єтнамські війни, за це він став лауреатом Нобелівської премії миру у 1973-му. І щодо цього все не так однозначно, адже під час перемовин у хід йшло все: від масових бомбардувань до погроз застосувати ядерну зброю. А проте, минув лише рік після виведення військ США, як комуністичний В’єтнам напав на колишнього союзника Вашингтону, Південний В’єтнам, і захопив їхню територію, війна прокотилася також Камбоджею та Лаосом.

А ще Кіссінджер підтримав державні перевороти в Чилі та Аргентині, закривав очі на вторгненню Індонезії в Східний Тимор, на воєнні злочини Пакистану під час війни за незалежність Бангладешу. Він розглядав світ, як шахову дошку й не обтяжував себе принципами. Найкраще пояснював «свою моральну гнучкість» сам Кіссінджер.

«Хоча ми ніколи не повинні відмовлятися від своїх принципів, ми також повинні усвідомлювати, що ми не зможемо зберегти свої принципи, якщо не виживемо», — казав він свого часу.

У 2001 році вийшла книга Крістофера Гітченса "Суд над Генрі Кіссінджером". За словами автора, колишнього державного секретаря треба було судити "за воєнні злочини, за злочини проти людяності та за порушення загального, звичайного або міжнародного права, включаючи змову щодо вчинення вбивства, викрадення та катування".

Кіссінджер та Україна

Україну Кіссінджер довго не хотів розуміти і вважав, що головним завданням США є уникнення Третьої світової. Ще у 2014 році, розповідало німецьке видання Bild, він вважав, що не потрібно засуджувати анексію Криму, критикував західні санкції й, нібито, радив тодішньому президенту Дональду Трампу визнати Україну, Білорусь та Грузію сферою впливу кремля, аж до «протекторату» над нашими східними областями. Це, як він вважав, мало б відвернути нову Холодну війну. Хто зна, може Трамп досі під враження від тих розмов.

У травня 2022 року, виступаючи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі Кіссінджер порадив Україні віддати путіну свої території. Заходу радив не втручатися, аби війна не розрослася.

«Продовження війни за межами цієї точки буде вже не про свободу України… а про нову війну проти самої росії», — сказав тоді Нобелівський лавреат миру.

Можливо, така позиція частково пояснюється стереотипним уявленням, яке лиш недавно почало ламатися на Заході, мовляв, Україна завжди була частиною росії. Він мислив у парадигмі домінуючої в часи його молодості історичної думки, яка формувалася під впливом радянських та імперських науковців.

«Ставлення Заходу й росії до такої кризи, як українська, діаметрально різне. Захід намагається встановити законність будь-якого встановленого кордону. Для росії Україна є частиною російської спадщини», — виправдовував Кіссінджер анексію Криму.

Але пізніше він переосмислив своє ставлення до подій. Уже в липні 2022 року, він визнав, що помилявся і більше свою думку не змінював.

«До цієї (повномасштабної — ред.) війни я був проти членства України в НАТО, тому що боявся, що це почне саме той процес, який ми бачимо зараз. Тепер, коли процес вийшов на такий рівень, ідея нейтральної України в цих умовах уже не має сенсу», — заявив Кіссінджер на форумі в Давосі в січні, за кілька днів до свого сторіччя.

Щоправда, він і далі вважав, що ми повинні віддати ворогу частину території, хоч і не зобов’язані визнавати це на офіційному рівні. До Альянсу він закликав включити ті землі, які залишаться під контролем Києва після проголошення перемир’я. І це потрібно, мовляв, бо ми дуже ненадійні.

«Зараз ми озброїли Україну до такого стану, що вона стане найкраще озброєною країною з найменш досвідченим у стратегії керівництвом у Європі. Якщо війна закінчиться так, як вона, ймовірно, закінчиться, коли росія втратить багато своїх здобутків, але збереже Севастополь, у нас може бути незадоволена росія, але також незадоволена Україна — іншими словами, баланс незадоволення… Отже, для безпеки Європи краще мати Україну в НАТО, де вона не зможе приймати національні рішення щодо територіальних претензій», — заявив Кіссінджер.

У вересні Кіссінджер зустрівся з Володимиром Зеленським та головою Офісу президента Андрієм Єрмаком під час візиту української делегації до Штатів. Після цього президент назвав його «лобістом вступу України в НАТО». Ідея, озвучена Кіссінджером досі популярна й розглядається як один із варіантів розвитку ситуації. Її прихильником, до прикладу, є колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен — такий спадок Кіссінджера.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.