А нас за что? Як живуть росіяни в прикордонних областях під обстрілами

1 червня Російський добровольчий корпус (РДК) заявив, що їх бійці ведуть бій у місті Шебекіно Бєлгородської області. До того ж там горів завод "Монокристал" та 5-поверхівка. Місцеві мешканці у паніці та евакуюються до обласного центру - Бєлгорода. Ми спостерігали у місцевих пабліках, що відбувається у містечку та чи змінилось ставлення місцевих жителів до так званої «СВО» в Україні. 

Іронія долі

Майже усі жителі міста перелякані через обстріли та війну, яка вже прийшла до їхнього дому. 

«Підкажіть будь ласка, куди можна виїхати із Шебекіно? Чотири людини, двоє дорослих та двоє дітей! Дуже треба, вчора у нас у хаті повилітали вікна від вибухів! Діти налякані! Заспокоїли їх лише під ранок! Пункт тимчасового розміщення також обстріляли. На гарячу лінію не додзвонитися. Евакуацію не оголошують! Чому? Всім все одно на людей? Це не перший день таке коїться! Всі знають і в той же момент нічого не роблять! Що робити не знаємо! Як виїхати?», - пише в соцмережі «ВК» Аксинія Бєлова. 

«За рік від «Київ за три дні» до «Заберіть хтось мене з Шебекіно». Найстрашніше, що решті росії просто начхати. По телебаченні мовчать. А Москві просто все одно», - пише Семен Попов. 

Владислав Вараксін взагалі пропонує організувати збір на російському телебаченні і закупити у Ізраїля систему «Залізний купол», радари контрбатарейної боротьби та САУ з керованими снарядами. 

«Це набагато серйозніше, ніж було в Грайвороні, вони з «градів» накрили будинок поліції, я настільки в паніці, що навіть не знаю, як зібратися духом», - панікує Марина Котова. 

Місцевим пропонують евакуюватися до Бєлгорода та заселитися в місцевому культурно-спортивному центрі «Бєлгород-Арена». 

Проте, як повідомляють в пабліках шебекінці, дістатися туди – ще той квест. В місті немає організованої евакуації, а найбільше пощастило тим, у кого є власний транспорт. На «гарячу лінію» місцевої адміністрації люди додзвонитися не можуть, у деяких селах – перебої із зв’язком, на місцевих АЗС не вистачає бензину через велику кількість виїжджаючих. 

Люди в соцмережах скаржаться, що власники місцевого заводу «Монокристал», де вирощують синтетичні сапфіри для оптики та електроніки, змушують працівників виносити каміння з палаючих будівель прямо під обстрілами. 

«Там є машини, в яких вирощували сапфіри. Після прильотів по підстанції машини горіли, але всередині деяких залишилися сапфіри. Головний директор хоче, щоб робітники витягували каміння, що залишилося. Вага одного - 100 кг», - наводить слова місцевої мешканки російський паблік «Можемо пояснити». 

При всьому при цьому скарги місцевих у соцмережах губернаторів чи чиновників блокуються, а шебекінців вносять в «чорний список». Теж саме відбувається у місцевих пабліках. 

«За коментарі під постом губернатора (Білгородської області) кидають у чорний список. Білгородська влада відключила телефони для допомоги жителям Шебекіно, який опинився в епіцентрі війни. Тім, хто покинув район, не дають жодних компенсацій. При цьому в окрузі не введено режим НС. Це дозволяє регіональній владі не надавати мешканцям округу житло, що замість обстрілів, а також не компенсувати оренду квартир у разі від'їзду», - пише російський паблік «Можемо пояснити». 

Свій до свого по своє

Що насправді відбувається у містечку Шебекіно – зрозуміти складно. В міноборони рф відчитались, що відбили всі атаки, російські воєнкори на місцях цього не підтверджують, а добровольці з РДК демонструють відео палаючих будівель, зокрема місцевого відділку поліції, а також показують, як артилерією знищили колону російських РСЗВ БМ-21 «Град».

Під вогнем знаходиться Шебекінська та Грайворонська громади, як повідомляють місцеві чиновники. 

В ГУР МО України розводять руками – там можуть лише підтвердити другий рейд РДК і легіону «Свобода Росії» на батьківщину. 

Представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов уже підкреслив, що в цій «спецоперації» беруть участь лише громадяни рф. Він зазначив, що цілі операції, яку зараз проводять російські повстанці на території Бєлгородської області, потрібно уточнювати безпосередньо у представників цих структур.

Місцева влада Шебекіно  закликає мешканців не поширювати хибні чутки та не піддаватися паніці. Тим часом губернатор області В'ячеслав Гладков підтвердив у четвер чергові удари по Шебекіному та інших населених пунктах Білгородської області. Також він стверджує, що «противника на території Білгородської області не було і немає». 

На фоні цих подій російський фюрер володимир путін підписав указ про нагородження голови адміністрації Шебекінського міського округу Володимира Жданова орденом Мужності – повідомлення про це з'явилося у четвер на сайті Кремля.

За даними російських чиновників, майже півмільйона білгородців живуть уздовж кордону з Україною, це 30% від населення області. Внаслідок обстрілів 36 людей загинули, 140 поранені. Загинула одна дитина. З початку СВО до Білгородської області заходили 6 ДРГ.

Пригожин, допоможи!

Втім, у переважної більшості мешканців російського прикордоння причинно-наслідкові зв’язки відсутні. Натомість, переважають страх і ненависть до України. А от розуміння, що причиною стала розв’язана путіним війна – немає. 

Жителі області зневірилися у центральній владі – за їх словами, доки містечко гине, на центральному телебаченні йдуть розважальні програми та концерти, а про їх трагедію навіть не згадують. Підлили масла у вогонь і експерти на політичних пропутінських ток-шоу, котрі навіть вимовити назву міста правильно не змогли. 

Більшість місцевих зізнається, що ніколи не думали, що буде саме так, як зараз.  Дехто благає про допомогу у головного російського зека Євгена Пригожина.

«От коли у вас з’явиться нафта, газ або золото, тоді Пригожин прийде вас захищати», - резюмують в коментарях інші.   

 «Яка іронія долі, починали ми «СВО» і отримуємо за нього теж ми. Думали, що все буде в один бік? Хіба так буває у житті?! Ну тепер терпітиме, доки у х@хлів не закінчаться всі військові припаси», - пише Дмитро Александров. 

«Хочеться вже побачити що ж це за план такий хитрий, ну і цілі, які поставлені і будуть досягнуті ... Також хочеться саме побачити дії щодо забезпечення безпеки міста і району. Що має ще статися, удар по центру міста ядерною боєголовкою?», - запитує Дмитро Бродніков. 

 «Дмитре, про що ви? Головні цілі це зернова угода та постачання аміаку, а ви про людей!», - констатує Валентина Лук'яненко.

Є чимало й таких, хто вимагає бомбити Україну. 

«ЗСУ тепер на постійній основі будуть отримувати від наших», - пише Еда Туманова. 

«ЗСУ уже розуміли, що просто так без наслідків не обійдеться? Це вам не 9 років стріляти по «лднр», - пише Юрій Максимов. 

«Потрібно гранично точно і потужно знищувати нацистські формування, які хочуть завдати шкоди мирним жителям Білгородської області», - виступає експертов Катерина Косарьова. 

«Потрібно, щоб сипалося на голову х@хлам під час денних обстрілів. Яка користь від нічних стрільб по Києву? Вдень із Вовчанська знову карателі припруть і почнуть чергові стрільбища. Не туди снаряди летять», - істерикує Ольга Сергієнко. 

«Сьогодні день Шебекіно, поза всяким сумнівом. Хоча влада зробила все, щоб мінімізувати будь-яку інформацію звідти, а наша пропаганда навіть не задалася двом питаннями – чи все йде за планом спецоперації та наскільки адекватна реакція влади щодо безпеки людей. Якщо не можете захистити, то хоча б урятувати ви в змозі? Але ці питання визнані несуттєвими, хоча будемо відвертими – те, що відбувається зараз у Шебекіному, легко проектується на всю країну. Ці люди, які за непорозумінням називаються нашою владою, будуть реагувати так само на будь-яку іншу аналогічну ситуацію в будь-якій іншій точці. Влада у росії не для людей, а люди для влади. Це і є ключовим висновок із того, що відбувається», - так описав ситуацію російський блогер Анатолій Несміян. 

Не дуже Весела Лопань

Минулого року в росії стало вірусним відео з 8-річним хлопчиком Льошею Павличенко. Хлопчик проживає у прикордонному селі Весела Лопань, Борисівського району, Білгородської області. 

У травні минуло рік, коли російські загарбники колонами їхали в Україну, хлопчик з радістю їх вітав на дорозі. На підтримку військовослужбовців-окупантів хлопчика надихнула розмова з батьками. Вітати агресорів Льошу навчив дідусь - фронтовик та ветеран.

Історію швидко підхопили пропагандисти. В місцевих пабілках з'явилося відео з хлопчиком, який біжить за колоною військової техніки під пісню до Дня Перемоги. Там же були слова мами: вона розповіла, що її восьмирічний син Льоша любить зустрічати військову техніку, яка проїжджає повз їхній будинок.

На іншому відео Льоша у одязі кольору хакі сидить біля дороги, поклавши голову на коліна. Жіночий голос за кадром розповідає, як дитина цілий день чекає на колону військової техніки. Тоді міністерство оборони рф виклало у своєму Telegram-каналі листівку: «Спасибі, Льоша». Пропаганда зняла ролик, на якому російський танкіст подарував хлопчику шлем. А місцеві кондитери навіть почали випускати шоколадку «Альошка», зробивши дитину символом «спецоперації». 

Проте вже у серпні, як виявилось, у селі упала російська ракета, яку окупанти запускали на Харківщину. 

 Сьогодні губернатор Білгородщини Гладков повідомив, що у Борисівському районі з міномету обстріляли околицю села Богун-Містечко. 

«Снаряд потрапив на ділянку автодороги. Внаслідок цього постраждав житель села Весела Лопань. У нього поранення правого передпліччя, лікарі надають усю необхідну допомогу. Ушкодження отримав автомобіль потерпілого», - повідомив Гладков. 

Тим часом родина Павліченків швидко закрила свої сторінки у соцмережах. Маленький Льоша, вочевидь, вже не вітає російські танки і російські ракети.

Фільтраційний табір для бандер

Житель Лисичанська Юрій на початку повномасштабного вторгнення виїхав разом з дружиною на Черкащину. Зміг вивезти також колектив невеликого підприємства, зараз налагоджує його роботу. Удома, в окупованому Лисичанську, у нього залишилось дві квартири та дача. 

Рідна сестра чоловіка живе на Білгородщині.

«З початку війни вона почала мені розказувати, що ми якісь не такі, що ми неправильні, що тільки росіяни знають, як правильно жити, а Майдан підштовхнув Україну до НАТО. Спробував з нею говорити, але мені почали розказувати про «8 років дамбили Бомбас», - розказує чоловік. 

За його словами, сестра дещо заздрила його родині через невеликий бізнес. Навіть зраділа, що зараз родина вимушена винаймати житло, а їх квартири пограбували. 

Він перервав спілкування. А на новий рік замовив у подарунок собі і дружині авторські вишиванки, фото виклав в соцмережах. Тоді його рідна сестра написала в коментарях: «Вас, бандер, треба в фільтраційний табір відправити». 

«Я їй відповів, що вона для мене померла. Вчора написала мені – мовляв стріляють, гучно, страшно, шибки повилітали. Посміла написати, при тому, що я їй розказував, як захоплювали Лисичанськ, як ми тікали під обстрілами. Тоді вона мені казала, що нас ЗСУ розстрілюють, радила бігти назустріч росіянам, вони йдуть нас рятувати», - розказує чоловік. 

За його словами, він увесь вечір думав, що відписати сестрі у мессенджері. Вирішив обмежитися віршем Іона Дегена:  

«Мой товарищ, в смертельной агонии 
Не зови понапрасну друзей. 
Дай-ка лучше согрею ладони я 
Над дымящейся кровью твоей. 
Ты не плачь, не стони, ты не маленький, 
Ты не ранен, ты просто убит. 
Дай на память сниму с тебя валенки. 
Нам ещё наступать предстоит».