На початку лікування підставою для здійснення виплат є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яку видає командир військової частини
Військовослужбовці, які зазнали травми (поранення, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, продовжують отримувати грошове забезпечення та додаткову винагороду в 100 тисяч гривень на час лікування й реабілітації. Суми та тривалість виплат залежать від часу перебування в лікарні, тяжкості травми та висновків ВЛК. У Міністерстві оборони пояснили, як нараховуються кошти під час лікування та реабілітації та за яких умов призначається матеріальна й одноразова грошова допомога.
Під час лікування після поранення, отриманого в бою, за військовослужбовцем зберігається основне грошове забезпечення за останньою посадою та призначається щомісячна додаткова винагорода у розмірі 100 тисяч гривень. Ці кошти нараховуються за весь час стаціонарного лікування – як в Україні, так і за кордоном, включаючи періоди переміщення між медичними закладами. Ці виплати зберігаються й під час відпустки для лікування, але лише за умови, що військово-лікарська комісія (ВЛК) у своєму висновку визнає поранення тяжким. Якщо травма не тяжка, нарахування додаткової винагороди (100 тисяч гривень) після виписки зі стаціонару припиняється.
На початку лікування підставою для здійснення виплат є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5), яку видає командир військової частини. Якщо лікування триває безперервно довше, ніж чотири місяці, для збереження виплат потрібен висновок ВЛК про необхідність тривалого лікування. Важливо пройти цей огляд до того, як сплине чотиримісячний термін. На підставі такого висновку та відповідного наказу командира фінансова підтримка продовжується (загалом до 12 місяців поспіль). Термін перебування на лікуванні в Україні підтверджується довідкою про обставини травми та повідомленням про госпіталізацію від закладу охорони здоров'я (після 4 місяців лікування – рішенням ВЛК), а за кордоном – медичними документами та відмітками прикордонної служби про перетин державного кордону.
Окрім щомісячних виплат під час лікування, поранені захисники мають право на додаткову підтримку. По-перше, це дві щорічні виплати в розмірі місячного грошового забезпечення (без урахування винагороди у 100 тисяч гривень): допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для розв'язання соціально-побутових питань. Наявність бойового поранення вже є достатньою підставою для призначення останньої.
По-друге, держава здійснює виплату одноразової грошової допомоги. Це компенсаційна виплата за ушкодження здоров’я (інвалідність або часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності), отримане під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби або проходження військової служби. Розмір допомоги визначається залежно від встановленої групи інвалідності або відсотка втрати працездатності, а також від причини інвалідності або втрати працездатності, який встановлюється експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Кабінет міністрів України ухвалив оновлену Воєнно-медичну доктрину, розроблену Міністерством оборони України. Документ визначає нові підходи до організації медичного забезпечення в умовах повномасштабної війни та ставить у центр системи бойову медицину.
Воєнно-медична доктрина уперше комплексно звертає увагу не лише на пацієнті, а й на ролі та безпеці медичного персоналу – бойових медиків, лікарів, медичних сестер, фельдшерів і санітарів, які забезпечують порятунок життя безпосередньо в районі бойових дій.
"Оновлена доктрина змінює багато питань та посилює роль військової медицини. Поранений залишається в центрі цієї системи, але водночас посилюється увага на житті та здоров’ї медичного працівника", - казав заступник Міністра оборони України генерал-лейтенант Євген Мойсюк.
Оновлена Доктрина також запроваджує структурні зміни: вона чітко розмежовує функції і повноваження між Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних сил України, Командуванням Медичних сил Збройних сил України, медичними службами складових Сил оборони, Міністерством охорони здоров’я та іншими органами державної влади. Це дозволить усунути дублювання функцій, підвищити керованість системи та забезпечити розподіл відповідальності.
Тепер Департамент охорони здоров’я Міноборони формуватиме політики та стратегічні напрями розвитку, а Командування Медичних сил ЗСУ відповідатиме за госпітальну ланку та лікування військовослужбовців. Також передбачається створення нового підрозділу у складі Генерального штабу ЗС України, який здійснюватиме управління всією ланкою військової медицини.
Документ окремо визначає, що медичне планування є невіддільною частиною планування операцій на всіх рівнях. Залучення представників медичної служби до процесів планування бойових дій та забезпечення життєдіяльності підрозділів стає обов’язковим. Крім того, систематизуються елементи воєнно-медичної системи:
Рішення сприятиме усуненню прогалин у нормативно-правовій базі, підвищенню ефективності управління системою військової медицини та покращенню якості надання медичної допомоги військовослужбовцям. Воєнно-медична доктрина – це базовий нормативний документ, що регламентує організацію медичного забезпечення у Збройних силах України та інших військових формуваннях. Попередня редакція Доктрини була затверджена у жовтні 2018 року та відповідала реаліям мирного часу.