Злата Огнєвіч: Крим – дуже болюче питання. Росія ніколи не піде на перемовини щодо деокупації півострова
Співачка розповіла про зіткнення з п’яним росіянином у літаку під час відпустки, а також про те, куди відправиться в першу чергу, коли Крим буде звільнено
Повернувшись нещодавно з відпочинку, співачка Злата Огнєвіч оголосила про великий сольний концерт, який відбудеться 18 грудня у “Жовтневому палаці”. Крім того, зірка написала саундтрек до одного з найочікуваніших українських фільмів цього року – “Конотопська відьма”. В ексклюзивному інтерв’ю “Інформатору Україна” Злата Огнєвіч розповіла про свої нові хіти, реакцію на появу росіян за кордоном, про те, чому не хоче назавжди виїжджати з України, як на неї впливає спека і відключення електроенергії, а також назвала місце, куди вона вирушить першою, коли звільнять Крим.
Ми зробили все, щоб росіянину в літаку було не солодко
- Злата, нещодавно ви влаштували собі відпустку. Де відпочивали?
- Як казав класик: “Після подорожі ти вже ніколи не повернешся тою людиною, якою був до неї”. Важко не погодитися, адже кожна подорож - це безліч рефлексій та ще більше натхнення. Ця відпустка не стала виключенням. Я давно хотіла поїхати та побачити узбережжя Амальфі в Італії. Нарешті відвідала Салерно, Атрані, Амальфі та Неаполь і мушу сказати, що це моя улюблена частина Італії. Враження були незабутні. Особливо вразило те, як люди там зберегли свої культурні пам’ятки, нічого не розбили і не знищили, а навпаки, з великою повагою ставляться до них. Хотілося б, щоб і в нашій країні панувало таке ж ставлення до культурної спадщини. Щоб не було руйнацій, як-от варварське знищення садиби Зеленських у Києві. Адже хто ми без своєї спадщини?
- Ви більше любите екскурсії чи пляжний відпочинок?
- Я кримська дівчинка, виросла біля моря, тому на пляж ходжу виключно, щоб плавати. Засмагати я не люблю, але можу безперервно сидіти у воді, адже плавання – це моя стихія. Це мій спосіб відчути свободу та спокій. Екскурсії я також організовую самостійно, бо не люблю великі натовпи і зайву метушню. Мені більше до вподоби найняти приватного екскурсовода, щоб краще пізнати місце, зануритися в його історію та атмосферу без зайвого стресу. Я б не обирала, що люблю більше, адже головне - мати в усьому баланс.
- Як ретельно ви готуєтеся до подорожей?
- Я завжди ретельно вивчаю місце, куди планую поїхати. Шукаю інформацію про цікаві місця, які варто відвідати, читаю відгуки туристів. Потім складаю список у нотатках на телефоні і відповідно до цього планую свій день. У мене вже великий досвід подорожей, тому я самостійно все організовую, бо це мій спосіб максимально насолоджуватися кожною поїздкою, не залежачи від зовнішніх обставин. І перельоти, і готелі, і пороми, і туристичні маршрути - завжди за мною.
- Я вже неодноразово чув від українських жінок, які зараз виїжджають за кордон на відпочинок, що там досить часто зустрічаються росіяни, деякі з яких навіть воювали проти нас. Ви стикалися з росіянами під час своїх подорожей? Наскільки сильно вони заважають вам?
- Так, у Франції, а саме в Каннах та Ніцці. Там дуже багато росіян, і це мене дуже тригерило, викликало біль та агресію. Що я можу зробити з цим? Я особисто не можу забезпечити їх відсутність у Франції – це завдання для місцевої влади. Вони повинні не пускати їх, не давати візи і просто ізолювати цю недокраїну в їхніх межах. Нехай вони їздять на “відпочинок” у свої Сочі, Сибір чи на озеро Байкал. Чому вони лізуть у Європу, якщо так її ненавидять?
Під час польоту з Ніцци до Варшави біля мене сиділа п'яна наволоч – інакше її не назвеш. Зʼясувалося, що це був росіянин, який поводив себе максимально огидно. Хотілося дати йому в пику просто в літаку, але я розуміла, що це бажання не здійсниться. Ми з дівчатами вирішили насолити йому, зіграти на його нервах. Говорили дуже багато, якщо почну розповідати, то наше інтервʼю перетвориться на парад зірок, які будуть цензурити лайку. Проте ми зробили все, щоб йому було не солодко.
- В Італію у пік сезону, коли там найспекотніше. Чому?
- Я виросла у Криму і обожнюю спеку. Я та людина, яка виживе навіть після глобального потепління. Це моя погода на всі сто відсотків. Обожнюю, коли за вікном 40 градусів, а в Італії ж ще спека особлива. Там поруч море, аромат хвої, квітів – повітря просто неймовірне. Якби повітря можна було б їсти, то я б так і зробила. Проте, страждала я від навали людей. Їх там настільки багато, що неможливо було швидко пересуватися. Ідеальний період для відпочинку в Італії – вересень, але у мене в цей час багато роботи. Тому їду тоді, коли є можливість.
Кілька разів на день підіймаюся з валізами на верхні поверхи пішки
- Як ви переносите відключення електроенергії в Україні та невимовну спеку без кондиціонерів?
- Відключення світла, що стали буденністю через війну і руйнування нашої енергетичної інфраструктури і справді є викликом. Для мене найважчим є те, що доводиться кілька разів на день підійматися на верхні поверхи пішки, часто з важкими валізами та костюмами для виступів чи зйомок. Це хороше таке фізичне навантаження, але воно нагадує про те, що справжня свобода полягає в здатності приймати те, що сталося, і знаходити в собі сили йти далі.
Я прочитала книгу “Вибір” Едіт Єви Егер, яка розповідає про жінку, що вижила в Аушвіці та зберегла жагу до життя, ставши психотерапевтом. Її історія нагадує, що ми не можемо змінити обставини, але можемо змінити своє ставлення до них. Незважаючи на ці відключення, наш дух залишається незламним. Ми здатні подолати будь-які труднощі, і кожне випробування лише робить нас сильнішими.
Щодо спеки, то те, що я росла в Криму мені допомагає. Я переношу її з легкістю, але так щастить не всім. Ось, наприклад запис саундтреку до фільму “Конотопська відьма” став справжніми тортурами для нашого саундпродюсера. У студії від приладів дуже швидко нагрівалося повітря, а без кондиціонера йому було важко дихати. Ми записували пісню і я була вся мокра до нитки. Але мені здається, що голос звучав навіть краще. Основне - шукати плюси, навіть коли важко.
- Чи випадково пісня називається “Пташка” і у відомої жінки, що воює, позивний “Пташка”?
- Нічого в житті не буває випадково. У мене навіть є пісня під назвою “Все не випадково”. Якось ми зустрілися в студії з MORPHOM, одним із провідних саундпродюсерів України. Коли ми з ним працюємо разом, зазвичай створюємо прекрасні пісні. Цього разу ми просто думали про тему і вирішили зробити аналогію з чимось маленьким, що має в собі велику потужну силу та віру. Так виникла ідея пташки, яка захищає своє гніздо і потомство від нальоту воронів. Ми почали розвивати цю тему, створюючи музику, вірші та вступ. Пісня народилася природно. Я відразу відчула, що вона повинна стати саундтреком.
Через певний час, я познайомилася з Іриною Костюк, продюсеркою Film.UA і просто показала їй пісню. На той момент я не знала про фільм “Конотопська відьма”. Після того як Ірина її почула, вона зателефонувала мені і розповіла про цей фільм, сказавши, що пісня дуже личитиме їхній картині. Коли я була на предпоказі і побачила змонтовані шматки фільму під пісню, у мене просто мурахи пішли по шкірі.
- Є ще одне співпадіння. Ви вдягли залізне крило у кліпі, а Пташку після захисту Азовсталі почали називати Залізною.
- Я цього не знала. Коли я слідкувала за цією трагедією та бачила, з якою мужністю хлопці та дівчата тримали Азовсталь, я помітила Пташку і думала, яка світла дівчина. У цьому пеклі вона знаходила сили на посмішку та підбадьорення хлопців співом. Я дуже тоді надихалася нею. Вона дійсно Залізна Пташка.
- Кажуть, що війна – це не жіноча справа. Чи повинні жінки служити в ЗСУ?
- Я переконана, що справжні патріоти України залишаються зі своєю країною не лише у щасливі моменти, а і в найскладніші часи – і хлопці, і дівчата. Війна - це справа кожного і кожної. Усі ми повинні щось робити задля перемоги.
Усе, що робить мені боляче - це досвід
- Як ви підтримуєте свою фізичну форму і чи є у вас особливості дієти?
- Це генетика від мами і тата. Моя мама виглядає чудово, хоча не ходить до косметолога, на відміну від мене. Здорове харчування також відіграє важливу роль. Я давно відмовилася від м’яса і дотримуюся дієти, що включає багато овочів, фруктів, горіхів і морепродуктів. Регулярні фізичні навантаження (я займаюся спортом три рази на тиждень) також важливі для мене. Крім того, я відвідую косметолога і роблю певні процедури, як-от кислотні пілінги. Алкоголь вживаю рідко, не курю. Це комплексний підхід, який допомагає мені підтримувати здоров'я та зовнішній вигляд.
- Після того, як ваш обранець на шоу “Холостячка” знову розірвав з вами відносини, чи залишилася у вас довіра до чоловіків?
- Звичайно. У мене залишилася довіра до чоловіків. По одній людині не можна судити про всіх інших. Я дуже вдячна за досвід, який отримала на “Холостячці”, особливо за стосунки з Андрієм. Вони стали для мене поштовхом для пропрацювання своїх внутрішніх травм і розвитку як жінки та особистості. Усе, що робить мені боляче - це досвід. Через рани до нас приходить світло.
- Тобто, ви хочете сказати, що все це не було сценарієм, прописаним авторами шоу?
- Звичайно, що ні. Я б була рада, якби це було так, тоді не було би цих страждань. Але без цих драматичних подій у житті неможливо зростати як особистість і здобувати досвід. Таке наше життя – воно складається не тільки з прекрасних моментів. Якщо я зірка та популярна артистка, це не страхує мене від помилкових виборів чи розбитого серця. Різниця лише в тому, що інші можуть закритися вдома і переживати свій біль, а я, як публічна людина, все одно мушу виходити на сцену, не дивлячись на те, що в моєму житті відбуваються драми. Буває так, що це дуже складно зробити. Але сцена – це місце, куди я можу втекти від трагедій та потрясінь. Це місце, яке мене лікує. Це просто інший світ.
- Якщо довіра до чоловіків залишилася, то що вас зупиняє створити сім’ю?
- Напевно, є таке спеціальне місце, – з посмішкою каже Злата, – куди ти приходиш і кажеш, що сьогодні я вирішила створити сім’ю. Для цього мені потрібен чоловік, покажіть що у вас є. Звісно, це сарказм. Мені ніщо не заважає створити сім’ю. Усьому свій час. Я вірю, що якщо це моя доля, то сім’я обов'язково з'явиться у моєму житті. Головне – бути відкритою до нових можливостей і вірити в те, що все станеться у потрібний момент.
- Якось ви сказали, що боїтеся народжувати дитину через жорстокість світу. Враховуючи, що війна продовжується і невідомо, коли закінчиться, чи означає це, що ви можете вирішити взагалі ніколи не народжувати?
- У мене немає однозначної відповіді на це питання. Однозначно, страх залишається. Я дуже переживаю за свого племінника і розумію, як цей страх переключається на близьких людей. Коли я в гостях у своєї сестри, а у неї маленький синочок, я хвилююся, щоб він не впав зайвий раз. Кажу Юлі, щоб вона постелила гумові килими, щоб не було слизько. У мене є такий страх, але я не хочу, щоб він блокував моє бажання народити дитину. Цей страх завжди буде, напевно, на якомусь материнському рівні він є у всіх жінок, навіть у тих, хто не народжував. Знову ж таки, усьому свій час. Жінки народжують і після 40 років. У Європі взагалі така тенденція – спочатку кар’єра та робота, а потім сім’я та діти.
- Коли ми повернемо Крим, яке місце або місто ви відвідаєте в першу чергу?
- Крим – це дуже болюче питання. Я вважаю, що його можна звільнити тільки військовим шляхом. Росія ніколи не піде на перемовини щодо деокупації півострова. Коли з’явиться можливість в’їхати до Криму, я поїду в рідний Судак, щоб привітати кримчан, які дочекалися часу, коли зникла російська окупація. Дам гучний концерт, щоб наша мова знову лунала там, щоб її почули ті, хто чекає цього вже понад 10 років.
- Яке місце у Криму у вас улюблене?
- Моє серце належить Судаку, але все ж маю декілька улюблених місць у Криму. Це південне узбережжя: Ялта, Алушта, Алупка, а також Новий Світ – справжнє райське містечко. Мушу сказати, що у світі існує близнюк цього Нового Світу – містечко Портофіно в Італії. Біля нього також є невеличка бухта. Коли я потрапила туди вперше, розплакалася як мала дитина, тому що мала враження, ніби опинилася у Новому Світі. Усе – від каміння до ландшафту, води і навіть того, що в цій воді плаває – було ідентичним. Тому, коли мені дуже сильно хочеться відчути щось рідне, я знаю, куди мені треба їхати.
Я заробляю більше двох тисяч доларів на місяць
- У вас з’явилися декілька класних дуетів з “Без Обмежень” та SHUMEI. Чи будуть вони на концерті у грудні у “Жовтневому палаці” і яка концертна доля цих хітів? Адже постійно запрошувати колег на кожен виступ нелегко.
- Для цього концерту я готую абсолютно нові пісні, які ще ніхто не чув. Це будуть справжні прем’єри, наповнені свіжими емоціями та глибоким змістом. Окрім цього, ми підготували блок різдвяних пісень, щоб зігріти серця слухачів у передсвятковий період, наповнивши їх атмосферою тепла та затишку. Звісно, я виконуватиму і ті хіти, про які ви згадали, але, на жаль, без участі дуетних партнерів. У турі “Віддаю” я вже мала досвід виконувати ці пісні самостійно. Відсутність партнера відчувається, але саме в цьому і полягає виклик творчості – додати до дуетної пісні щось своє, нове, перетворюючи кожен виступ на унікальну імпровізацію. Кожне виконання стає особливим моментом, який ніколи не повторюється. Нехай це залишиться сюрпризом. Хто знає, можливо, Тачинець або SHUMEI приєднаються до нас і подарують публіці незабутні емоції.
- Можливо, є сенс для таких пісень запрошувати інших потужних вокалістів?
- У майбутньому я розглядаю можливість відкривати нові імена серед українських виконавців. Тим паче, мені часто пишуть молоді талановиті артисти з проханням заспівати разом. Я впевнена, що такі спільні виступи відбудуться. Це не тільки допоможе розкрити нові таланти, але й збагатить концерти свіжою енергією та креативом. Працювати з молодими артистами завжди цікаво, адже вони приносять нові ідеї та незвичайні підходи до музики.
- Як виникла ідея дуету з SHUMEI? Адже досвідчена і популярна співачка не завжди йде на колаборацію з новим, ще маловідомим виконавцем.
- Голос SHUMEI мене просто зачарував. Я впевнена, що якщо він продовжуватиме творити і лупати цю скалу, то стане великою українською зіркою. Він дуже глибокий, справжній артист, який має потенціал вражати і захоплювати. Коли його команда надіслала мені демо, я закохалася в нього з першого прослуховування. Одразу ж подзвонила Джеральду, продюсеру SHUMEI, сказавши: “Боже мій, яка гарна пісня. Я чую як вона повинна звучати”.
Пам’ятаю, я приїхала у Львів після чергового благодійного концерту і була дуже зморена. Але коли зайшла в студію, відкрилося друге дихання. Ми провели там десять годин поспіль, повністю занурені у творчий процес. Це був неймовірний досвід, коли втома зникала, поступаючись місцем натхненню. До слова, соло труби у пісні “Буревіями” з’явилося спонтанно – спочатку планувалося соло гітари, але ми вирішили замінити його трубою, і це було влучне рішення.
Мій вибір – залишатися тут, вдома
- Артистам в Україні зараз доволі важко заробляти, адже концертна діяльність є, але не така масштабна як раніше. На що живе Злата Огнєвіч сьогодні?
- Звичайно, що мої доходи залежать від багатьох факторів. Основними джерелами прибутку є блогерська діяльність, рекламні контракти та монетизація власного контенту. Це включає соціальні мережі, перегляди музичних відео на YouTube та прослуховування на цифрових платформах, таких як Spotify та Apple Music. Мені вистачає на комфортне життя і на те, щоб донатити і допомагати Україні. Можу сказати, що я заробляю більше двох тисяч доларів на місяць.
- Ви періодично буваєте з благодійними концертами в Європі та США. Що вони означають для вас?
- Я завжди рада поїхати за кордон, щоб об’єднати українців та зігріти їхні серця. Моя мета – донести улюблені пісні до слухачів, щоб вони відчули дух рідної землі навіть на чужині. Щоразу, коли виступаю, я прагну обійняти кожного серцем, адже це те, чого ми всі потребуємо в ці складні часи. Дуже важко на чужині, особливо для тих, хто був змушений залишити свої домівки через війну. Багато хто з них втратив усе – будинки, близьких, звичне життя. Моя ж місія – через музику об’єднувати людей, допомагати їм відчувати підтримку і віру. Такі концерти – це не просто виступи, а моменти єдності, які зігрівають серця та душі, даруючи надію. Я дуже сподіваюся, що мої виступи допоможуть людям відчути, що ми разом, що ми сильні, і що наша перемога неминуча.
- Ви не вперше виїжджаєте з такими концертами за кордон. Після спілкування з людьми, котрі виїхали у вас є відчуття, що більшість з них вже ніколи не повернеться до України?
- Це дуже складне питання. Я мрію, щоб в Україні були створені умови, які би сприяли поверненню тих, хто був змушений виїхати через війну і не лише. Безумовно, кожна людина має право вибирати – залишатися за кордоном чи повертатися до рідної країни. Адже разом легше будувати Україну, з якої ніхто не захоче виїжджати. Країну, де процвітання, гідна оплата праці і безмежні можливості для розвитку стають нормою, а молодь впевнено дивиться у своє майбутнє тут, у нашій рідній країні, і вірить, що саме тут вони зможуть реалізувати свої мрії. Тільки так ми створимо націю в країні, яка буде сильнішою за будь-які випробування.
- Ви бачите свій розвиток в Україні, чи є бажання спробувати зробити кар’єру за кордоном?
- Моя кар’єра побудована в Україні і мій вибір – залишатися тут, вдома, будучи для людей мотиватором. Я давно вирішила, що моє коріння тут. Ніде в світі я не відчуваю себе так, як в Україні. Тут я наче розквітаю і починаю дихати на повну. Так, я люблю подорожувати, відкривати для себе нові країни і культури, але моя душа завжди залишається тут, на українській землі. Моя місія – дарувати натхнення, підтримувати і об’єднувати людей своєю музикою. І я пишаюся тим, що роблю це саме тут, в Україні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Смерть у нічному експресі: в поїзді Запоріжжя-Ужгород від спеки померла жінка - соцмережі
- Аномальна спека нокаутувала два енергообʼєкти на заході України
- Аномальна спека в Україні буде вище 40 градусів: є ризик ще довших відключень світла та навіть смерті
- У мене багато витрат, десь 100 тисяч на місяць: дует Альона та Тамерлан розпався, шлюб тріснув
- Відомий український співак зібрався зустрічати Новий рік із росіянами
