400 тисяч нових мігрантів за рік, майже 100 тисяч чоловіків 18–22 років виїхали за чотири місяці, а до 3 мільйонів можуть не повернутися
За межами України перебуває 5,6 мільйона українських біженців, при цьому у 2025 році темпи виїзду скоротилися на 34% порівняно з попереднім періодом. Від початку 2024 року країну залишили ще близько 400 тисяч осіб. Про це повідомив Центр економічної стратегії, окресливши нові прогнози щодо повернення та довгострокових міграційних втрат.
За оцінками аналітиків, переважну більшість біженців становлять дорослі жінки — 40% та діти — 30%. Найбільші українські громади сформувалися в Німеччині — 28% від загальної кількості біженців та Польщі — 23%. Саме ці країни залишаються ключовими напрямками тимчасового захисту.
Попри зниження темпів виїзду у 2025 році, загальна кількість українців за кордоном продовжує зростати. Від 2024 року міграційні втрати збільшилися ще на 400 тисяч осіб. Водночас експерти прогнозують, що за межами України можуть залишитися від 2,1 до 3 мільйонів громадян — це на 300–400 тисяч більше, ніж передбачалося раніше.
Окрему увагу дослідники звернули на виїзд чоловіків віком 18–22 років. У серпні–листопаді 2025 року за кордон виїхали майже 100 тисяч чоловіків цієї вікової категорії — майже кожен сьомий у відповідній групі та третина всіх міграційних втрат року. Цей показник став одним із найпомітніших демографічних зсувів за останній період.
Водночас 43% біженців скоріше або точно планують повернутися до України — цей показник залишився на рівні 2024 року. У разі скасування режиму тимчасового захисту близько третини українців за кордоном — приблизно 1,2 мільйона людей — розглядатимуть повернення в Україну, як назавжди, так і тимчасово з можливістю повторної міграції.
Міграційна ситуація залишається нестабільною: темпи виїзду сповільнилися, але ризики довгострокової втрати людського потенціалу лише зростають.
Станом на кінець 2025 року понад 4,3 мільйона українців мають статус тимчасового захисту в країнах ЄС, що свідчить про перехід міграційної хвилі з фази екстреної евакуації до етапу стабілізації. Якщо у 2022–2023 роках головним чинником вибору країни була географічна близькість до України, то нині дедалі більше значення мають економічні можливості, доступ до ринку праці та соціальні гарантії.
Лідерство Німеччини за загальною кількістю прийнятих українців та високі показники розселення у Чехії, Польщі, на Кіпрі й у Словаччині демонструють нерівномірне навантаження на держави-члени. Водночас відтік із Франції та країн Балтії підтверджує внутрішню мобільність українців у межах Євросоюзу — люди змінюють країну перебування, орієнтуючись на кращі умови працевлаштування та довгострокової інтеграції.
Подальша динаміка напряму залежатиме від рішень щодо продовження або трансформації режиму тимчасового захисту, а також від змін у правилах перетину кордонів ЄС, зокрема впровадження системи попередньої авторизації в’їзду.