Юлія Левченко: про Олімпіаду, раціон та сезон в легкій атлетиці

Українка Юлія Левченко виступає у змаганнях зі стрибків у висоту. Спортсменка за підсумками сезону виконала норматив, який відкриває дорогу на Олімпійські Ігри, які відбудуться в Парижі у 2024 році.

В ексклюзивному інтерв’ю Інформатору, яке відбулося минулого тижня у Києві, Левченко розповіла про відновлення після сезону, боротьбу зі стресом, власний раціон та які місця хотіла б відвідати у Парижі під час Олімпіади.

Підсумки сезону

- Юля, в ЗМІ писали, що після сезону ти відновлювалася на Балі. Якщо це так, то чому саме там?

- Це Балі біля мого дому (сміється - прим.авт.). Якщо серйозно, то по завершенні змагань я приїхала додому. Відпочиваю. Трошки хочеться переключитися на буденне життя, але із цим трохи важко. Бо спочатку ти випадаєш із сімейного життя, постійно у подорожах, не вистачає домашньої атмосфери і ти сумуєш за цим. А потім повертаєшся і важкувато переключитися. Тепер, як-то кажуть, треба нагуляти апетит до тренувань.

- Як оцінюєш для себе сезон? Є плюс - виконала Олімпійський норматив. А як щодо мінусів?

- Є хороші і погані моменти. А ще є моменти, які варто використати для розвитку та самовдосконалення. Але це професійний спорт - тут потрібно, аби всі зірки зійшлися: здоров’я, настрій хороший, фізична форма та трошки везіння. Треба все це підготувати належним чином. Я думаю, що не варто нічого вигадувати, треба просто продовжувати працювати, старанно тренуватися. І тоді все складеться так, як треба.

Війна, росіяни та спорт

- Я бачив пару разів в Інстаграмі, що ти не соромишся доводити свою позицію у дебатах щодо війни в Україні. Чи часто тобі доводиться на закордонних змаганнях переконувати людей або доводити їм реальну ситуацію про стан справ в Україні?

- Насправді, люди самі часто ставлять питання. Багато хто не розуміє, як ми живемо тут, коли з одного боку у нас війна, а з іншого до нас приходять спонсори. У світі всі в шоці, вони мислять чорно-білими категоріями. Хочеться, щоб життя продовжувалося. Це те, що робить нас сильними. І це я зараз розумію, мені теж було важко до цього дійти. Я не розуміла, який сенс від мого заняття спортом. Мені здавалося, що це взагалі не суттєво. Потім я почала потрохи відходити від емоційного шоку. Далі почала розуміти, що треба продовжувати робити те, що ти робиш, а далі дивитися, що буде. Мені здавалося, що це нікому не потрібно. А в першу чергу, не потрібно мені. Програма-максимум на життя була вижити та дихати. 

Зараз ми намагаємося якось балансувати - це дуже класний приклад для світу. Ми ніби кажемо їм: подивіться, у нас є класні стартапи, цікаві проєкти у спорті, є нові спонсори. Це дуже круто і у багатьох людей ламається мозок: як це можливо?

- У світовому спорті зараз пішла якась тривожна тенденція: Міжнародний Паралімпійський комітет допустив росіян до Паралімпіади, в UEFA заговорили про повернення юнацької збірної росії до змагань. Якщо російських спортсменів повернуть і в легкій атлетиці - твої дії?

- Хочеться, щоб коли люди чули, що ми з України, вони випромінювали не жалість, а розуміли, що ненормально, коли ми змушені жити в таких умовах. Нас не треба жаліти, треба, щоб війн не було, щоб не відбувалося те, що зараз є. Нам треба боротись за те, щоб українські атлети змагались на світовій арені. Тоді буде видно, що український спорт існує, живе та розвивається. Дуже хочеться, щоб діти приходили займатися. Боротися варто не за те, щоб хтось виступав чи не виступав, а щоб ми були представлені. Це найголовніша ідея. Люди, можливо, неправильно розуміють нашу позицію. Ми хочемо нормально жити і займатися своєю справою, хто що вміє найкраще. І щоб Україна була представлена на Олімпійських Іграх.

Раціон та секрети краси

- Наші читачки часто просять запитати у спортсменок: 5 порад від тебе, як гарно виглядати?

- Клас, я теж приєднуюсь до цих дівчат (сміється - прим. авт.). Я не та людина, у якої треба це запитувати, бо я за свободу. Певне, треба контролювати емоційний стан, не нервувати по дрібницях, знаходити якісь захоплення. І коли тобі все подобається, то і твій внутрішній світ виглядає класно. А коли у внутрішньому світі все добре, то і зовні ти випромінюєш світло. А коли ти стресуєш, коли ти на нервах, то важко виглядати класно. Особливо зараз, коли дуже багато тривог, нервів, це не просто ти себе накрутив, а це реальність наша. Я ще не вмію, я теж вчусь. Тут потрібно кожному знайти ключик до себе. Хтось звертається до психологів, хтось отримує підтримку від родини. Хтось сам дає раду, тому універсальних порад немає. 

Можна займатися спортом разом, особливо, коли є однодумці, поробити якусь руханку. Добре, коли є таке ком’юніті, коли можна об’єднатися та підтримувати одне одного ще й з користю для організму. Це круто.

- Чи змінюється твій раціон під час сезону та у міжсезоння?

- Тут треба балансувати. Минулого року у мене взагалі відбувся збій через нерви. Я була не вдома, переживала, і набрала 10 кілограм за кілька тижнів. Тоді я зрозуміла, що організму потрібен час на відновлення. Дуже багато всього відбувається, від себе не втечеш. Це просто реакція твого організму. Ти стресуєш, щось не те з’їв, або просто не виспався і воно все так накопичилося. Це був єдиний випадок в моєму житті, коли я навіть не зрозуміла, що відбувається, цей процес був досить стрімким. Але потім я повернулася до норми. Відтак, в плані раціону можу сказати, що можна всього по трошки, але треба бути обережним.

Олімпіада та підтримка українців

- Наступного року Олімпіада відбудеться в Парижі. Це місто із великою кількістю гарних місць, є де погуляти, є що подивитися. Спортивні цілі зрозумілі - привезти звідти медаль. А що б ти хотіла побачити у столиці Франції? Які місця відвідати, якщо матимеш пару годин вільного часу?

- Зараз останнім часом дуже приємно бачити українських вболівальників. І коли люди приїздять та підтримують - це дуже приємно. Коли бачиш прапор на трибунах, це дуже надихає. Навіть, якщо це всього кілька людей, це додає сил. Деякі кажуть: “Ми вперше прийшли, навіть не знали, що таке легка атлетика”, і це дуже круто. В першу чергу на Олімпіаді хочеться побачити наші прапори та наших людей. А взагалі, Олімпіада сприймається як відрядження, ти поїхав і в тебе фокус вузькоспрямований. Стадіон, доріжку перевірити, погодні умови. У нас були змагання в Парижі, але я навіть не пригадаю, на який раз я змогла вибратися до Ейфелевої вежі і трохи прогулятися. Мені це не дуже цікаво. Подобаються подорожі в тому форматі, в якому вони є у моєму спортивному житті. А ходити на екскурсії - це трошки пізніше. Зараз це мені не дуже доречно і не цікаво.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.