Як підтримати дитину, яка отримала поранення чи травму через війну

В Україні через війну близько 600 поранених дітей. Від налаштованості та настрою батьків великою мірою залежить ефективність лікування та реабілітації. 

Про це повідомляє Інформатор з посиланням на представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. 

Пам’ятайте: ви абсолютно не винні у тому, що сталося. Ви не самотні — бо є фахівці, зокрема психологи медичних закладів, організацій, що допоможуть вам впоратися. Однак тривожний стан батьків непокоїть дітей частіше, аніж їх власний. Фокусуйте увагу дитини й усієї родини на необхідних змінах та пристосуванні до них, а не на тому, що дитина втратила внаслідок травми.

Повідомляючи дитині про стан її здоров’я, керуйтеся власним психоемоційним станом. Діти відчувають вашу емоційну реакцію і їх ранить не так сама ситуація, як ваше занепокоєння з цього приводу. 

Хто повинен сказати дитині про стан здоров’я, хворобу, травму

• Дітям дошкільного віку про стан здоров’я мають розповісти батьки у присутності лікарів, котрі в разі потреби пояснять дитині необхідне.
• Дітям молодшого шкільного віку батьки можуть розповісти самі, а лікарі за потреби доповнять їхню розповідь та пояснять дитині, як її лікуватимуть.
• Підліткам про стан здоров’я та особливості травми у присутності батьків повідомляє лікар та відповідає на їхні запитання.

Чому дитині важливо повідомити про стан здоров’я, хворобу, травму

Вона має розуміти, як її лікуватимуть, які саме процедури на неї очікують, де шукати підтримки, а також як усвідомлювати себе повноцінним/ повноцінною учасником/цею процесу лікування. Важливо, щоб дитина знала: її люблять, підтримують і оточують люди, які піклуються про неї, і що її настрій і воля мають сприяти одужанню та відновленню.

Як заспокоїти дитину

Це слід зробити якомога швидше, але дозовано, відповідно до віку дитини, щоб інформація її не налякала.

Вік до 1 року. Якщо це можливо за станом дитини, тримайте її на руках. Тілесний контакт дуже важливий. Розмовляйте з дитиною лагідним голосом, наспівуйте. Принесіть із дому знайомі їй речі, наприклад, іграшки чи ковдру. 

Від 1 до 3 років. Так само втішайте дитину в обіймах. Ваша присутність, улюблена іграшка дитини чи смаколик з дозволу лікарів також заспокоять. Малюкам цього віку вже цікавий вибір, тому дозвольте дитині щось «обирати», наприклад, колір пластиру, стілець, серветку (якщо є така можливість). Заздалегідь підготуйте дитину до того, що певна процедура може бути болісною. Це навряд чи її заспокоїть і болю також не зменшить, однак може трохи вгамувати страх і тривогу. 

Від 3 до 5 років. Щоб допомогти дитині краще зрозуміти процес лікування, дайте їй можливість «дослідити» місце і засоби, якими лікуватимуть. Запитайте у медпресоналу, до чого можна доторкнутися. Часто для втіхи дитини лікарі самі пропонують якусь медичну «забавку». Якщо очікується неприємна та болісна процедура, відволікайте увагу дитини на немедичні предмети (освітлення, картина на стіні, дощ за вікном). Згадайте якусь цікаву історію чи пофантазуйте.

Читання дитячих книжок, герої яких захворіли чи зазнали травм, але попри все залишаються сміливцями і долають перешкоди з вірними друзями, теж заспокоює, заохочує й навіть сприяє підвищенню самооцінки (я теж сміливий/а, я теж так можу).

Від 6 до 11 років. Діти шкільного віку розуміють, що ліки та лікування допомагають їм одужати. Вони виконують прохання лікаря, але хочуть знати, чого очікувати. У дітей цього віку часто виникає багато запитань, тому будьте готові відповісти на них або шукати відповіді разом. Інформацію важливо надавати узагальнено, дозовано, короткими, однозначними та зрозумілими фразами.

Підлітковий вік. Вони сконцентровані на тому, що втрата здоров’я змінює їхнє життя, інколи – зовнішній вигляд і часто – спілкування з однолітками. Підлітки також можуть приховувати свої емоції, щоб захистити від переживань батьків і зайвий раз не засмучувати їх. Поважайте це. Запитуйте в дитини, що вона знає про вплив травм на її організм та лікування. Поступово розширюйте відому їй інформацію. Обговорюйте її стан здоров’я та особливості медичних процедур. Складайте разом план дій та мотивуйте до виконання запланованого.

Для стабілізації психоемоційного стану не стримуйте її емоцій та уникайте фраз «Не плач», «Заспокойся», «Ти ж хлопчик…».

Реакції дитини та дії батьків

Як підтримати та допомогти своїй дитині

1. Завжди підтримуйте. Нагадуйте, що дитина може завжди ділитися з вами своїми думками й почуттями, обговорювати будь-які питання і за потреби говорити з іншими членами сім’ї, вчителями, медпрацівниками.
2. Розмовляйте спокійно та щиро. Чесність формує довіру. Розкажіть дитині про стан та зміни її здоров’я, і вона довірятиме вам та лікарям. Діти, яким не пояснюють, що й чому відбувається, більш боязкі, а їхні думки та фантазії – про найгірше. Заохочуйте дитину до запитань і уточнюйте своїми запитаннями, чи зрозуміла дитина те, що ви їй говорили.
3. Дозуйте інформацію. Допоможіть дитині зрозуміти основні факти про стан її здоров’я та про зміни, які з ним пов’язані, про лікування та реабілітацію. Уникайте деталей та зайвих подробиць, згодом за потреби розповісте більше.
4. Підготуйте дитину до змін. Незалежно від віку втрата здоров’я суттєво впливає не тільки на життя постраждалої дитини, а й на життя батьків та інших людей з її оточення. Якщо дитина втратила кінцівку (руку, ногу) або можливість тимчасово чи завжди пересуватися без допомоги інших, важливо говорити з нею про зміни (користування візка, протезування). Дитину слід навчити гігієнічним процедурам.
5. Обговорюйте разом думки та почуття. Батьки в силу різних обставин можуть применшувати або ігнорувати зміни здоров’я дитини, намагаючись зосередитись на інших потребах. Підтримуйте постійний контакт з дитиною. Знайдіть способи відволікання від ситуації, що сталася, наприклад, через малювання, ведення щоденника, нове хобі. 
6. Підтримуйте коло спілкування дитини. Це дуже важливо. Подбайте про те, щоб вона залишалася на зв’язку з друзями (смс, чати, відео, дзвінки). Коли дитина буде готова прийняти гостей, друзі зможуть її відвідати.
7. Розкажіть дитині, як інші люди можуть реагувати на зміни в її здоров’ї. Поговоріть відверто про можливі реакції. Навчіть дитину ігнорувати чи реагувати Скажіть, що завжди готові обговорити те, що її непокоїть, і порадити, як впоратися з певною ситуацією.
8. Навчіть дитину сприймати власну унікальність. Зосередьтеся на її сильних сторонах. Це зміцнить внутрішній стан дитини та додасть їй упевненості. Нагадайте, що фізично та емоційно усі люди різні, мають свої унікальні особливості та здібності. Бути іншим – нормально. А фізичні відмінності аж ніяк не впливають на міцну дружбу.
9. Досліджуйте нові види діяльності. Допоможіть дитині, на скільки це можливо, зберегти звичний для неї спосіб життя. Багато видів діяльності доведеться змінити, тому досліджуйте нові. Заохочуйте дитину до експериментів. Залучайте до занять, хваліть за зусилля, а не за результат. Наголошуйте на тому, що дитина спроможна зробити. Будьте упевнені, що разом з дитиною неодмінно знайдете інтереси, про які навіть не здогадувалися.
10. Складіть разом режим дня. Повернутись до режиму, який був раніше, може бути складно або неможливо. Тож створіть новий режим дня, адже послідовні дії допоможуть зберегти мотивацію до змін і досягнень. Врахуйте в розпорядку дня рекомендовані лікарем фізичні навантаження (вправи) та потреби дитини в улюблених заняттях і спілкуванні, якщо вона хоче підтримувати з кимось контакт. Також неодмінно має бути виділений час для гігієнічних процедур і відпочинку, харчування та навчання, для бесід або читання.
11. Підготуйте дитину до спілкування з однолітками. Вони неминуче запитають про те, що сталось, і чому дитина виглядає інакше. Підготуйте разом відповіді на ймовірні запитання. Якщо дитина вчиться в школі або відвідує дитячий садок, поговоріть із керівництвом, педагогами про її стан та особливі потреби.
12. Будьте підтримкою та опорою. Ви – приклад, тому ваша реакція на ситуації суттєво впливатимуть на її готовність діяти та досягати. Чим позитивніші ви, тим менше тривожності у дитини.
13. Звертайтеся по допомогу до фахівців. Якщо в дитини виникають проблеми, які тривають довше ніж зазвичай або посилюються з часом, зверніться до психолога медичного/навчального/дитячого закладу. 

Нагадаємо, лікарі врятували ногу 17-річному хлопцю-волонтеру з Сєвєродонецька. Крім того, у парку Харкова 15-річна дівчинка потрапила під обстріл фосфорними бомбами та отримала поранення. 

Також Інформатор писав, що поранена 15-річна дівчинка вивезла із Попасної чотирьох дорослих. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.