Як Кремль схиляє Україну до переговорів і чого чекати від путіна далі

Скільки йде війна, розв’язана росією проти України, стільки й точаться розмови про ймовірність мирних переговорів між Києвом та москвою. Змінюється склад пулу посередників, ситуація на фронті, баланс сил воюючих сторін, але стабільним залишається аргумент – всі війни завершуються договором. Правда, ті, хто педалює цю тему, не уточнюють – договором про капітуляцію чи про мир. Інформатор разом з експертами розбирався в цьому питанні.  

Гра в перевертня 

Останнім, хто спробував взяти на себе місію миротворця, був радник американського президента з питань національної безпеки Джейк Салліван, який, зрозуміло, виступав від імені офіційного Вашингтона.  

Спочатку він провів конфіденційну розмову з помічником путіна Юрієм Ушаковим та секретарем радбезу рф Ніколаєм Патрушевим. А на початку листопада прибув до Києва і запропонував Володимиру Зеленському задуматися про “реалістичні вимоги” для початку переговорів, повідомила тоді The Wall Street Journal. 

План мирного врегулювання конфлікту Саллівана передбачав, що рф звільняє всі окуповані території України, включно з Донбасом, але залишає за собою Крим. Крім цього Україна мала піти ще на одну поступку: питання її вступу до НАТО не повинно було розглядатися протягом семи років. Окремо обговорювалося те, що на період перемовин росія припиняє ракетні обстріли території України.

Однак в Україні з цим планом не погодились. Поховав його і путін, випустивши в день саміту G8 – 15 листопада – майже сотню ракет по українській енергетичній інфраструктурі. 

Інша справа, що це виглядало більше як жест відчаю, коли в кремлі остаточно зрозуміли: Київ непохитний у своїй позиції не йти на переговори. У той час, як москва гостро потребує паузи в бойових діях і тому шукає приводів сісти за стіл перемовин.  

На середину осені ситуація перетворилась на дзеркальне відображення того, що відбулося навесні цього року, коли перемовин потребувала Україна, а росія диктувала умови. 

“Від “зграї наркоманів, яка захопила владу в Києві”, до визнання демократичного українського уряду, у якого вимолюють розмову, минуло 9 місяців та 80 тисяч знищених росіян. Нагадування росії: ніколи не втручайтесь у політичне життя інших країн. Ви не знаєте, що таке вибори та свобода”, – написав радник глави офісу президента України Михайло Подоляк в Twitter.

Мобілізація 2.0

Якщо твій суперник не погоджується на твої умови, ти підвищуєш ставки. Невідомо, під час викладання якого саме предмету путіна навчили цьому правилу на курсах перепідготовки у Вищій школі КДБ, але він слідує йому неодмінно. Так було, коли кремль почав розкручувати спіраль ядерного шантажу напередодні контрнаступу українських військ на півдні України. Так відбувається і зараз, коли офіційний Київ не прислухався до порад західних партнерів про “реалістичні умови” переговорів вже після визволення Херсону.       

Одним з засобів підвищити ставки цього разу стали розповіді прокремлівських телеграм-каналів про те, що в росії знову збираються почати призов чоловіків на фронт. Тепер, повідомляють вони, мобілізація буде загальною, відбудеться в кінці січня – на початку лютого наступного року і в її результаті на фронт буде відправлено до двох мільйонів бійців. 

Однак це більше схоже на чергову “страшилку”, аніж на реалістичний план.

“Кількість росіян, які безпосередньо воюють, обмежується пропускною можливістю логістики. Оскільки для кожного воюючого потрібно підвести канал із забезпечення – починаючи з того, чим воювати (боєприпаси, зброя, екіпіровка) і закінчуючи продуктами продовольства, паливом і так далі. Тож, очікувати від цього заходу значного результату не доводиться”, – говорить Інформатору засновник соціологічної компанії Active Group Сергій Єременко.

За його словами, єдине, на що може сподіватися росія в разі, якщо їй дійсно вдасться різко збільшити кількість призовників, – так це підвищення військового досвіду чмобіків. По-перше, багато з них зараз перебувають в навчальних військових центрах і не всі навчаються лише стройовому кроку. А по-друге, навіть ті з мобілізованих, яких кидають на передову ненавченими, через три-чотири місяці боїв здобувають професійні навички.

“Так, вісім з десяти з мобілізованих гинуть або стають недієздатними внаслідок поранень, але ж двое згодом перетворюються у досвідчених бійців і залишаються воювати. Коли кількість таких стане достатньо великою, українськім військовим буде непросто”, – коментує Єременко.

При цьому через загальну мобілізацію, якщо її таки вдасться провести, обвалиться російська економіка. Вже зараз найбільш економічно активна частина населення рф або біжить з країни, або відправляється до армії. Також економічному обвалу сприятимуть санкції. Тому мобілізація в рф створить набагато більше проблем для самої росії, ніж для України, переконаний експерт.

Закрити рота! 

Втім, не мобілізацією єдиною. На доданок до неї кремль лякає введенням у рф воєнного стану та переводом на військові рейки всієї економіки країни.  І навіть вдається до практичних кроків у своїй улюбленій сфері для влаштування “зачисток” – інформаційній.

ФСБ випустило новий наказ, який забороняє розголошення інформації військового та військово-технічного характеру. Це вже третя – ще більш розширена – редакція списку заборонених для розповсюдження відомостей. До переліку з 60 пунктів крім очевидного (будь-які відомості про дислокацію, дії, переміщення підрозділів) потрапили:

• відомості про перебіг мобілізації;
• відомості про укладення, підготовку та розірвання міжнародних договорів;
• відомості про проходження військової служби;
• відомості про “дотримання законності та морально-психологічний клімат” у “військах та органах”.

Широта формулювань документа здатна заткнути рота будь-яким журналістам і військовим експертам, причому незалежно від їхнього ставлення до війни. Перший пункт переліку забороняє оцінку і прогнозування розвитку “військово-політичної обстановки”, і це змусить наглухо закрити рота не тільки звичному набору експертів, телеграм- і ютуб-каналів, а й навіть астрологам і шаманам.

За збір та публікацію такої інформації людина може бути визнана іноагентом та зазнати переслідування. Відповідальність юридичних осіб та ЗМІ давно передбачена у законодавстві: це величезні штрафи чи несудове блокування ресурсу. Такі засоби, кажуть російські опозиціонери, потрібні владі не для того, щоб посадити всіх, а для того, щоб посадити, кого треба, і налякати решту. 

За таких драконівських утисків свободи думки і слова та ще й в умовах воєнного стану  здійснити бунт проти путіна буде ще складніше.

Удар по НАТО

Але всі перелічені способи, за допомогою яких росія намагається підвищити ставки на переговорах з Україною, скеровані переважно на внутрішню аудиторію. “Єдиний варіант для рф вплинути на позицію Києва і змусити його задуматися про ті самі “реалістичні вимоги”, про які говорив Салліван, – спробувати обстріляти територію країни НАТО”, – говорить Андрій Єременко.

У всіх ще на слуху інцидент з влучанням ракети в польську деревню Пшеводув, який й досі широко обговорюється воєнними блогерами рф. Подейкують, що на одній з нещодавніх нарад із силовиками путін поділився міркуваннями про ефективність впливати на керівництво України через тиск її на західних партнерів. І саме цілеспрямованою ракетною атакаю по одній з країн НАТО, а не випадковим потраплянням невідомо чиєю ракетою.   

“Але це для кремля це дуже великий ризик, на який вони навряд чи підуть”, – переконаний експерт. 

Перемога чи перемовини?

Найбільш яскравим варіантом досягнення миру є військова поразка однієї зі сторін.

“Військової поразки України на сьогодні не проглядається. І підтвердженням цього є те, що саме росія просить тимчасової паузи у військових діях. А військова поразка росії буде зафіксована тоді, коли українська армія вижене російську з України. Тоді, власне, не важливо – буде мирний договір, не буде мирного договору”, – каже Андрій Єременко.

Другий варіант закінчення війни – це повернення Україні всіх її території, крім Криму. “Довкола Криму почнуться довгі виснажливі переговори. Й це в принципі логічно. Тому що з часу захоплення півострова там багато чого змінилося. Там багато проросійськи налаштованих людей, було зроблено чимало юридичних дій, які з точки зору України є нікчемними, але для подолання їхніх наслідків знадобиться чимало часу та зусиль”, – прогнозує експерт.

І є третій варіант, коли мирного договору не потрібно, тому що рф як така у нинішньому своєму вигляді припинить існування. На її місці почне з’являтися щось інше. Це щось інше почне проводити іншу політику, і тоді війна завершиться по факту.

Втім, у разі безконтрольного розвалу росії Китай неодмінно спробує захопити багаті на ресурси території Далекого Сходу, що дуже посилить Піднебесну. Вашингтон цього конче не бажає. Тому веде активні перемовини з Пекіном. Деякі міжнародні аналітики вважають, що саме від успіху цих перемовин і залежить дата та формат перемоги України над рф. Так перемоги чи перемовин?

“Будь-хто, хто зумисно або за непорозумінням каже про сьогоднішні перемовини між Україною та росією, грає на боці рф. Тому що росія програє війну. Щобільше, на цей момент у неї немає ресурсів вести успішні бойові дії, а Україна ці ресурси нарощує. І на місці американських діячів я б говорив не про перемовини, а про різке збільшення потенціалу України шляхом надання озброєння. А перемовини це – передих для росії, це заморожування конфлікту, це все те ж бажання зберегти обличчя агресору та військовому злочинцю путіну разом з його фашистським режимом”, – вважає політолог Сергій Гайдай.

Тому, за його словами, Україна не повинна йти ні на які переговори, а повинна продовжувати бойові операції. Оскільки переговори з Росією можливі тільки тоді, коли вона готова буде виконати всі умови, які перш за все включають звільнення українських територій в межах кордонів 1991 року. Усе решта це – капітуляція й підігрування агресору.

А після цієї умови мають йти: демілітаризована зона РФ не менше, ніж на 100 км вздовж кордону, багаторічні репарації й відшкодування всіх збитків, завданих цією війною Україні, питання виходу росії з ООН та міжнародний контроль за ядерним потенціалом.

Ольга Чорна