Як Кремль схиляє Україну до переговорів і чого чекати від путіна далі

Читать на русском

Переговори формату "підігрування агресору" більше не актуальні

Читать на русском
Як Кремль схиляє Україну до переговорів і чого чекати від путіна далі
Диктатор підвищує ставки, щоб закінчити війну на своїх умовах

Переговори формату "підігрування агресору" більше не актуальні

Скільки йде війна, розв’язана росією проти України, стільки й точаться розмови про ймовірність мирних переговорів між Києвом та москвою. Змінюється склад пулу посередників, ситуація на фронті, баланс сил воюючих сторін, але стабільним залишається аргумент – всі війни завершуються договором. Правда, ті, хто педалює цю тему, не уточнюють – договором про капітуляцію чи про мир. Інформатор разом з експертами розбирався в цьому питанні.  

Гра в перевертня 

Останнім, хто спробував взяти на себе місію миротворця, був радник американського президента з питань національної безпеки Джейк Салліван, який, зрозуміло, виступав від імені офіційного Вашингтона.  

Спочатку він провів конфіденційну розмову з помічником путіна Юрієм Ушаковим та секретарем радбезу рф Ніколаєм Патрушевим. А на початку листопада прибув до Києва і запропонував Володимиру Зеленському задуматися про “реалістичні вимоги” для початку переговорів, повідомила тоді The Wall Street Journal

План мирного врегулювання конфлікту Саллівана передбачав, що рф звільняє всі окуповані території України, включно з Донбасом, але залишає за собою Крим. Крім цього Україна мала піти ще на одну поступку: питання її вступу до НАТО не повинно було розглядатися протягом семи років. Окремо обговорювалося те, що на період перемовин росія припиняє ракетні обстріли території України.

Однак в Україні з цим планом не погодились. Поховав його і путін, випустивши в день саміту G8 – 15 листопада – майже сотню ракет по українській енергетичній інфраструктурі. 

Інша справа, що це виглядало більше як жест відчаю, коли в кремлі остаточно зрозуміли: Київ непохитний у своїй позиції не йти на переговори. У той час, як москва гостро потребує паузи в бойових діях і тому шукає приводів сісти за стіл перемовин.  

На середину осені ситуація перетворилась на дзеркальне відображення того, що відбулося навесні цього року, коли перемовин потребувала Україна, а росія диктувала умови. 

“Від “зграї наркоманів, яка захопила владу в Києві”, до визнання демократичного українського уряду, у якого вимолюють розмову, минуло 9 місяців та 80 тисяч знищених росіян. Нагадування росії: ніколи не втручайтесь у політичне життя інших країн. Ви не знаєте, що таке вибори та свобода”, – написав радник глави офісу президента України Михайло Подоляк в Twitter.

Мобілізація 2.0

Якщо твій суперник не погоджується на твої умови, ти підвищуєш ставки. Невідомо, під час викладання якого саме предмету путіна навчили цьому правилу на курсах перепідготовки у Вищій школі КДБ, але він слідує йому неодмінно. Так було, коли кремль почав розкручувати спіраль ядерного шантажу напередодні контрнаступу українських військ на півдні України. Так відбувається і зараз, коли офіційний Київ не прислухався до порад західних партнерів про “реалістичні умови” переговорів вже після визволення Херсону.       

Одним з засобів підвищити ставки цього разу стали розповіді прокремлівських телеграм-каналів про те, що в росії знову збираються почати призов чоловіків на фронт. Тепер, повідомляють вони, мобілізація буде загальною, відбудеться в кінці січня – на початку лютого наступного року і в її результаті на фронт буде відправлено до двох мільйонів бійців. 

Однак це більше схоже на чергову “страшилку”, аніж на реалістичний план.

З думкою про мобілізацію кремлівські пропагандисти засинають,з нею і просинаються
З думкою про мобілізацію кремлівські пропагандисти засинають,з нею і просинаються

“Кількість росіян, які безпосередньо воюють, обмежується пропускною можливістю логістики. Оскільки для кожного воюючого потрібно підвести канал із забезпечення – починаючи з того, чим воювати (боєприпаси, зброя, екіпіровка) і закінчуючи продуктами продовольства, паливом і так далі. Тож, очікувати від цього заходу значного результату не доводиться”, – говорить Інформатору засновник соціологічної компанії Active Group Сергій Єременко.

За його словами, єдине, на що може сподіватися росія в разі, якщо їй дійсно вдасться різко збільшити кількість призовників, – так це підвищення військового досвіду чмобіків. По-перше, багато з них зараз перебувають в навчальних військових центрах і не всі навчаються лише стройовому кроку. А по-друге, навіть ті з мобілізованих, яких кидають на передову ненавченими, через три-чотири місяці боїв здобувають професійні навички.

“Так, вісім з десяти з мобілізованих гинуть або стають недієздатними внаслідок поранень, але ж двое згодом перетворюються у досвідчених бійців і залишаються воювати. Коли кількість таких стане достатньо великою, українськім військовим буде непросто”, – коментує Єременко.

При цьому через загальну мобілізацію, якщо її таки вдасться провести, обвалиться російська економіка. Вже зараз найбільш економічно активна частина населення рф або біжить з країни, або відправляється до армії. Також економічному обвалу сприятимуть санкції. Тому мобілізація в рф створить набагато більше проблем для самої росії, ніж для України, переконаний експерт.

Закрити рота! 

Втім, не мобілізацією єдиною. На доданок до неї кремль лякає введенням у рф воєнного стану та переводом на військові рейки всієї економіки країни.  І навіть вдається до практичних кроків у своїй улюбленій сфері для влаштування “зачисток” – інформаційній.

ФСБ випустило новий наказ, який забороняє розголошення інформації військового та військово-технічного характеру. Це вже третя – ще більш розширена – редакція списку заборонених для розповсюдження відомостей. До переліку з 60 пунктів крім очевидного (будь-які відомості про дислокацію, дії, переміщення підрозділів) потрапили:

  • відомості про перебіг мобілізації;
  • відомості про укладення, підготовку та розірвання міжнародних договорів;
  • відомості про проходження військової служби;
  • відомості про “дотримання законності та морально-психологічний клімат” у “військах та органах”.

Широта формулювань документа здатна заткнути рота будь-яким журналістам і військовим експертам, причому незалежно від їхнього ставлення до війни. Перший пункт переліку забороняє оцінку і прогнозування розвитку “військово-політичної обстановки”, і це змусить наглухо закрити рота не тільки звичному набору експертів, телеграм- і ютуб-каналів, а й навіть астрологам і шаманам.

За збір та публікацію такої інформації людина може бути визнана іноагентом та зазнати переслідування. Відповідальність юридичних осіб та ЗМІ давно передбачена у законодавстві: це величезні штрафи чи несудове блокування ресурсу. Такі засоби, кажуть російські опозиціонери, потрібні владі не для того, щоб посадити всіх, а для того, щоб посадити, кого треба, і налякати решту. 

За таких драконівських утисків свободи думки і слова та ще й в умовах воєнного стану  здійснити бунт проти путіна буде ще складніше.

Удар по НАТО

Але всі перелічені способи, за допомогою яких росія намагається підвищити ставки на переговорах з Україною, скеровані переважно на внутрішню аудиторію. “Єдиний варіант для рф вплинути на позицію Києва і змусити його задуматися про ті самі “реалістичні вимоги”, про які говорив Салліван, – спробувати обстріляти територію країни НАТО”, – говорить Андрій Єременко.

У всіх ще на слуху інцидент з влучанням ракети в польську деревню Пшеводув, який й досі широко обговорюється воєнними блогерами рф. Подейкують, що на одній з нещодавніх нарад із силовиками путін поділився міркуваннями про ефективність впливати на керівництво України через тиск її на західних партнерів. І саме цілеспрямованою ракетною атакаю по одній з країн НАТО, а не випадковим потраплянням невідомо чиєю ракетою.   

“Але це для кремля це дуже великий ризик, на який вони навряд чи підуть”, – переконаний експерт. 

Перемога чи перемовини?

Найбільш яскравим варіантом досягнення миру є військова поразка однієї зі сторін.

“Військової поразки України на сьогодні не проглядається. І підтвердженням цього є те, що саме росія просить тимчасової паузи у військових діях. А військова поразка росії буде зафіксована тоді, коли українська армія вижене російську з України. Тоді, власне, не важливо – буде мирний договір, не буде мирного договору”, – каже Андрій Єременко.

Другий варіант закінчення війни – це повернення Україні всіх її території, крім Криму. “Довкола Криму почнуться довгі виснажливі переговори. Й це в принципі логічно. Тому що з часу захоплення півострова там багато чого змінилося. Там багато проросійськи налаштованих людей, було зроблено чимало юридичних дій, які з точки зору України є нікчемними, але для подолання їхніх наслідків знадобиться чимало часу та зусиль”, – прогнозує експерт.

І є третій варіант, коли мирного договору не потрібно, тому що рф як така у нинішньому своєму вигляді припинить існування. На її місці почне з’являтися щось інше. Це щось інше почне проводити іншу політику, і тоді війна завершиться по факту.

Втім, у разі безконтрольного розвалу росії Китай неодмінно спробує захопити багаті на ресурси території Далекого Сходу, що дуже посилить Піднебесну. Вашингтон цього конче не бажає. Тому веде активні перемовини з Пекіном. Деякі міжнародні аналітики вважають, що саме від успіху цих перемовин і залежить дата та формат перемоги України над рф. Так перемоги чи перемовин?

“Будь-хто, хто зумисно або за непорозумінням каже про сьогоднішні перемовини між Україною та росією, грає на боці рф. Тому що росія програє війну. Щобільше, на цей момент у неї немає ресурсів вести успішні бойові дії, а Україна ці ресурси нарощує. І на місці американських діячів я б говорив не про перемовини, а про різке збільшення потенціалу України шляхом надання озброєння. А перемовини це – передих для росії, це заморожування конфлікту, це все те ж бажання зберегти обличчя агресору та військовому злочинцю путіну разом з його фашистським режимом”, – вважає політолог Сергій Гайдай.

Тому, за його словами, Україна не повинна йти ні на які переговори, а повинна продовжувати бойові операції. Оскільки переговори з Росією можливі тільки тоді, коли вона готова буде виконати всі умови, які перш за все включають звільнення українських територій в межах кордонів 1991 року. Усе решта це – капітуляція й підігрування агресору.

А після цієї умови мають йти: демілітаризована зона РФ не менше, ніж на 100 км вздовж кордону, багаторічні репарації й відшкодування всіх збитків, завданих цією війною Україні, питання виходу росії з ООН та міжнародний контроль за ядерним потенціалом.

Ольга Чорна

Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити належну роботу сайту, а вміст та реклама відповідали Вашим інтересам.