Як армія Ізраїлю протистоїть агресії і які уроки з цього слід винести Україні. Інтерв'ю з військовим експертом

Російсько-українська війна сприяє підвищеному інтересу українців до сучасних методів ведення війни. Величезний досвід бойових дій проти «гібридних» військових формувань має армія Ізраїлю, країни, яка протягом усієї своєї історії перебуває буквально «у кільці» ворогів.  

Представник ЦАХАЛ у розмові з Інформатор розповів про причини домінування ізраїльської армії над збройними силами всіх країн свого регіону, поділився деякими аспектами підготовки солдатів в Ізраїлі та висловив сумніви в тому, що система «Залізний купол», яка відмінно зарекомендувала себе під час загострення палестино-ізраїльського конфлікту, зможе суттєво вплинути на розміщення сил на Донбасі. Про це та багато іншого Інформатор поспілкувався з військовослужбовцем ЦАХАЛ Вадимом Фрідом.

І.Д.: Доброго дня, Вадиме! Складається враження, що до теми російсько-українського протистояння у всьому світі поступово втрачається інтерес. Наскільки в Ізраїлі взагалі стежать за російсько-українським протистоянням?

В.Ф.: Особисто мені небайдужа Україна, я був військовослужбовцем ЗСУ (щоправда понад 20 років тому), маю багато друзів в українській армії. Хтось уже звільнився, хтось скоро піде на пенсію. Багато хто воював на Донбасі. Багато хто займає військові посади при Генеральному штабі ЗСУ у різних управліннях. Звичайно ж, ми спілкуємося. Обговорюємо і війну, зокрема нещодавно обговорювали азербайджано-вірменський конфлікт, проектували досвід цього конфлікту на українські реалії. Щодо Ізраїлю, то держава відстежує всі гарячі конфлікти, але більше в рамках загроз і небезпеки для етнічного єврейського населення в тій чи іншій країні. У разі потреби, Ізраїль намагається допомогти євреям та вивести мирне населення із зони конфліктів.

І.Д.: Чи вивчається в армії досвід бойових дій інших країн, у сучасних умовах? Все ж таки «гібридна» війна це певною мірою новий метод ведення війни.

В.Ф.: Я не сказав би, що «гібридна війна», це прямо нова історія. Принаймні в Ізраїлі. У нас на півдні країни, у секторі Газа, діє багато терористичних угруповань із усіма ознаками «гібридних» військ. Серед них центральними є ХАМАС та «Ісламський джихад», а це, у свою чергу, не що інше, як «гібридні» підрозділи КВІР (Корпуса вартових ісламської революції – авт.), елітного іранського військово-політичного формування. Також є північ Ізраїлю, де діють підрозділи Хезболла (воєнізована ліванська організація шиїтів та політична партія – авт.), а це теж «гібрид», за допомогою якого Іран хоче закріпитися на півдні Сирії. Та й інші терористичні організації не можуть існувати без зовнішньої підтримки, їх підживлюють вороги Ізраїлю з-зовні, так само, як і в Україні. Усі розуміють, що для того, щоб вести бойові дії на сході України, так званим бойовикам ЛНР та ДНР необхідно всебічне забезпечення бою, фінансову підтримку, технічне забезпечення. Це теж неможливо без підтримки з-за. Отже, для Ізраїлю «гібридна» війна не є чимось новим.  

І.Д.: Чи можна виділити щось спільне в ізраїльській та українській арміях?

В.Ф.: Ізраїльська армія, на початку своєї історії, з моменту появи держави Ізраїль, зіткнулася з гострою нестачею особового складу, живої сили. Тому Ізраїлю довелося щось вигадувати, діяти не стандартно, робити ставку на нові технології, впроваджувати свою нову тактику (ведення бойових дій – авт.), тобто думати про способи компенсувати нестачу живої сили. Україна, як на мене, теж має щось подібне, адже ми розуміємо, що справжній противник Збройних сил і взагалі України, це не ДНР і ЛНР. Ці організації не мали б шансів встояти, якби не підтримка зовнішніх сил. ЗСУ звільнили б ці території дуже швидко, якби Російська Федерація у 2014 році не запровадила свої регулярні війська. В Україні є зовнішній ворог, який чисельніший, і фінансово в рази перевищує можливості України. Російська армія займає, на мою думку, четверте місце у світі за бюджетом. А Україні необхідно виходити з реалій та нарощувати, збільшувати свій потенціал. Це неможливе без розвитку економіки, інфраструктури. Те саме перекидання військової техніки під час розгортання бойових дій  поганими дорогами, займе більше часу. І все це потрібно робити у комплексі. 

І.Д.: Тобто економічна складова відіграє ключову роль.

В.Ф.: Абсолютно. Це, до речі, добре було видно під час нещодавньої азербайджано-вірменської війни у ​​Нагірному Карабасі. Азербайджан довго готувався до цієї війни, заручився підтримкою Туреччини і ми бачимо результат. Це була війна «маленької НАТОвської» армії проти «маленької радянської». 

І.Д.: У чому секрет переваги ЦАХАЛ над ворожими країнами-сусідами Ізраїлю?

В.Ф.: Найголовніше, це перевага в озброєннях, переваги у технологіях. Наприклад, Ізраїль один із перших у світі отримав новітні винищувачі F-35. І взагалі, будь-які угоди (про купівлю озброєнь – авт.) ведуться з тієї позиції, щоб ЦАХАЛ завжди знаходився на щабель вище в технологічному плані, ніж інші армії Близького Сходу. Ми розуміємо, що сила армії не в тому, щоб якнайшвидше захопити або звільнити те чи інше місто. Сила армії полягає у здатності стримувати агресора, у тому, щоб супротивник боявся на тебе напасти.

І.Д.: Хочеться ще трохи поговорити про армію Ізраїлю у контексті бойового застосування особового складу. У країні діє загальний призов, служать і жінки, і чоловіки ....

В.Ф.: За фактом, призов не зовсім загальний. В Ізраїлі є релігійні громади, звільнені від призову. Хоча останнім часом із них теж почали закликати на службу. Є цілі батальйони, які формують з призовників із релігійних громад, наприклад, із хасидів. Жінки, так, їх призивають, і нещодавно вони домоглися права служити у танкових військах. Створюються цілі жіночі танкові екіпажі. Є певні труднощі, адже сам боєкомплект, снаряди для танка Меркава досить важкі та потрібна фізична сила. У піхотних бойових підрозділах, авіації та військово-морському флоті жінки служать давно та ефективно. Наразі запустили пілотний проект у танкових військах.

ІД: Уточню психологічний аспект підготовки солдатів. Під час зовнішньої агресії, відкритої війни можна чітко розпізнати ворога. Але у разі «гібридного» протистояння, коли ворог виглядає як громадянин твоєї ж країни, вистрілити в нього не так просто. Хто служить у зоні конфліктів і чи ведеться спеціальна робота із призовниками?  

В.Ф.: В Ізраїлі є різні рівні підготовки новобранців. У бойових частин, підрозділів спеціального призначення та служб забезпечення, звичайно ж, різні підходи до підготовки. Наприклад, у військовослужбовців бойових частин підготовка розпочинається з курсу молодого бійця, потім є курси підвищення кваліфікації. Після завершення тиронуту (підготовка рекрутів – авт.) небойові новобранці отримують сертифікат Стрілка 02. Бойові новобранці повинні пройти базову підготовку Стрілок 03. Зазвичай, спеціальна підготовка піхоти варіюється від Стрілка 05 (бойова інженерія) до Стрілка 07 ( сапери піхоти) , після проходження просунутої підготовки піхоти), тоді як бронетанкові або артилерійські корпуси завершують підготовку Стрілка 03. Елітні підрозділи не проходять стандартний базовий курс підготовки для отримання сертифікату стрільця і ​​мають власні розширені навчальні курси, які тривають більше року і мають більшу інтенсивність. Дуже великий акцент робиться на вогневу підготовку.

І.Д.: Навіть тилові частини?

В.Ф.: Так. Дуже багато часу присвячують стрільбам, зокрема й підрозділи забезпечення. Крім того, певні підрозділи навчаються  веденню бойових дій в умовах міста, бойових дій проти терору. Ну і після завершення підготовки, боєць вирушає служити вже до свого підрозділу. Там вони знову потрапляють до роти для новобранців, і потихеньку набувають досвіду, набувають нових навичок…

І.Д.: А хто проходить службу саме в «гарячих точках», на тих ділянках, де регулярно спалахують конфлікти?

В.Ф.: діє принцип ротації. Будь-який підрозділ можуть направити до зони конфлікту, навіть резервістів. Батальйони, які повністю складаються із резервістів. В Ізраїлі дуже розвинена система, резервісти проходять регулярну підготовку. Навіть бойові льотчики, щоби не втрачали практику, регулярно збираються на перепідготовку. Щоб не заіржавіли, як кажуть.  

І.Д.: А чи закликають новобранців із палестинських територій?

В.Ф.: Ні. Арабське населення умовно можна розділити на дві категорії: ізраїльські араби та палестинські. Ізраїльські араби здебільшого лояльні державі Ізріль, хоча ось нещодавно були погроми, багато хто там став нелояльний… Але тим не менш, вони можуть служити в армії. До палестинських арабів у Ізраїлі ставляться з пересторогою й у армії де вони служать. Ще у країні є бедуїни, вони не мають служити, але можуть за бажанням. Майже всі слідопити в ЦАХАЛ - бедуїни. Є також друзі (етноконфесійна група арабів – авт.), яких призивають обов'язково, вони є лояльними до Ізраїлю. Словом, палестинців немає, а мусульмани є і навіть роблять досить гарну кар'єру.

І.Д.: А чи існує взагалі таке поняття як «патріотичне виховання» військовослужбовців? Чи розповідають призовникам (бедуїнам, друзям) як треба «батьківщину любити»? 

В.Ф.: Ні. Такого немає. Точніше, воно ведеться з самого дитинства. Кожен єврей знає, що іншої країни він не має. Може прозвучить блюзнірсько, але для євреїв, антисемітизм зіграв певною мірою позитивну роль, він згуртував єврейський народ. Навіть араби та бедуїни розуміють, що якщо вони не житимуть із євреями, то жити їм буде набагато гірше. Поруч Єгипет, вони бачать його економічний стан. Також вони бачать Йорданію, Сирію. А друзі, до речі, взагалі дуже по-сіоністські налаштовані. Не впевнений, але, на мою думку, в них на релігійному рівні закріплена лояльність до країни, на території якої вони живуть (крім Ізраїлю друзі живуть на територіях Лівану, Сирії, Йорданії – авт.). В них якась така моральна установа.

І.Д.: Наскільки взагалі молодим людям цікаво йти до ЦАХАЛу? Наскільки привабливою є кар'єра військовослужбовця в Ізраїлі серед молодих людей?

В.Ф.: Не можу сказати, що вона дуже приваблива. Здебільшого хочуть робити кар'єру спадкові військові. Коротко поясню, як стають допустимо офіцерами в ізраїльській армії. Наприклад, в Україні, закінчив школу, вступив та закінчив військовий інститут, і прийшов у війська лейтенантом. В Ізраїлі все інакше. Там усіх призивають на строкову службу. Там відбувається курс молодого бійця. Ось цей шлях, доки стаєш бійцем, проходять всі однаково. Потім іде курс на командирів відділення. Ті, хто проявив себе, після курсів командирів відділення йдуть на офіцерські курси. Ну і далі за наростаючою…

І.Д.: В Україні теж трохи змінюється система. Особисто знаю рядових, які за 4 роки війни отримали офіцерські звання, тому що брак кадрів і плюс люди проходять етапи від рядового до сержанта.  

В.Ф.: Подекуди, більш підготовлений боєць може виявитися значно розумнішим, ніж той, який військовий інститут закінчив. У бою важливо вміти приймати рішення, аналізувати ситуацію у критичні моменти. Не всі люди, які закінчили військове училище, здатні на це.

І.Д.: Наскільки армія та офіцерський корпус залучені до суспільно-політичного життя країни? Чи буває того чи іншого кандидата (або партії) відчутна і виражена підтримка військових? 

В.Ф.: В нас кожен голосує як хоче. Нема такого явища. Я пам'ятаю тут, в Україні, коли Кучму обирали на другий термін, до частини приїжджали, розпитували, агітували. В Ізраїлі такого немає.

І.Д.: Чи намагається хтось «осідлати» цей напрямок? 

В.Ф.: Ні, ні. Навіть серед самих генералів такого нема. Потрібно розуміти, що генерали резервістської служби теж служать. І вони дуже різних політичних поглядів, тож ніхто силою не примушує.

І.Д.: Наскільки реально зробити політичну кар'єру людині, яка не служила в армії? Наскільки вона буде підтримана суспільством? 

В.Ф.: Політична система в Ізраїлі секторальна. Кожен сектор – ультраортодокси, які висувають своїх депутатів, які не служили армії. Але є представники ультраортодоксів, які служили в армії. Є арабські партії, які взагалі не служили в армії і взагалі антисіоністично налаштовані. Але вони представлені у суспільстві своїми депутатами. Минулі вибори арабська партія посідала 3-4 місце. Арабська партія минулого разу могла навіть стати головою опозиції, що було б сумно для держави Ізраїль, тому що прем'єр-міністр зобов'язаний повідомляти про безпеку держави раз на місяць. 

І.Д.: Чи виріс рівень підтримки арабських партій чи кількість арабів?

В.Ф.: Кількість арабів, які голосують, справді побільшала. Їх не те, щоб стає більше, але вони все більше починають ходити на вибори. Все залежить від відсотка виборців. Якщо взяти ультраортодоксальні партії, то в цьому секторі відсоток виборців, які приходять на виборчі дільниці, набагато вищий, ніж у світському секторі. 

І.Д.: Чи не вбачається у цьому ризик для державної безпеки? 

В.Ф.: Я не думаю. Звичайно, гіпотетично, напевно, є. Потрібно розуміти, що держава Ізраїль є світсько-релігійною. Є релігійні сіоністські партії, в них служба в армії у дуже великій пошані. Більшість з них стають, роблять кар'єру військових, служать далі.  

І.Д.: У травні 2021 року весь світ міг спостерігати високу ефективність роботи системи «Залізний купол», яка перехопила понад 90% ракет, запущених ісламістами з території Палестини. Екс-міністр оборони України Андрій Таран навіть промовляв про певні умовні можливості купівлі ізраїльської системи протиракетної оборони для потреб ЗСУ. Наскільки це реально? І загалом, наскільки ефективна система проти російської зброї?

В.Ф.: З кожним роком із боку Гази запускається все більше ракет. Остання операція, в якій я брав участь, мала назву «Страж стін» і «Залізний купол» дуже добре себе показав. Але давайте говорити відверто, «Залізний купол» для збиття однієї ракети випускає дві свої ракети. Одна ракета коштує багато грошей. Я не вдаватимуся в суму, але дуже дорого. А тепер спроектуємо ситуацію, коли загострюється конфлікт і випускається одразу РСЗВ, град, 6-7-10 касет. Це до 400 ракет системи "Град", які випускаються у короткий термін. Я не знаю, якою буде ефективність «Залізного куполу» у такій ситуації. Те, що можу сказати, що Ізраїлю ця система допомагає. Але навіть в Ізраїлі, якщо ракета супротивника летить не в житлову зону, протиракетна система її не збиває з метою економії. "Залізний купол" захищає саме житлові квартали. Тут же теж треба розуміти, що якщо ракета потрапить до будинку, то всі виплати та страховки постраждалим і загиблим будуть набагато дорожчими за вартість ракети, випущеної «Залізним куполом». 

І.Д.: тобто державі Ізраїль дешевше оплатити ракети, ніж оплачувати страхові випадки при втраті житла?

В.Ф.: Так! Коли приймали «Залізний купол» для армії, були дуже великі суперечки з приводу того, чи «варто чи не варто» його закуповувати. Палестинські терористи у секторі Гази виробляють свої ракети за собівартістю у кілька доларів. А перехопити таку ракету дуже дорого. На Донбасі, для млявої війни, можливо «Залізний купол» і знадобився б. Але не впевнений у ефективності перехоплення, якщо в найкоротший термін і одночасно буде випущено 400-500-600 ракет. 

І.Д.: Ізраїль обстрілюють російською зброєю?  

В.Ф.: багато ПТРК «Корнет», які саме російського виробництва. А так переважно Іран. Іранське провадження. А звідки надходить ракетне озброєння до Ірану? Де навчаються іранські інженери? Це зовсім інше питання. Для України «Залізний купол» не може бути панацеєю. Бажаєте боротися проти реактивних систем залпового вогню? Вам потрібні ще ті ж ударні безпілотники, які будуть виявляти цілі і завдавати попереджувального удару. Це має бути комплекс заходів. Неможливо чимось одним закрити дірку. Насправді потрібно завдавати превентивних ударів, потрібно знищувати системи ще до початку їхнього розгортання. 

І.Д.: Яким бачите майбутнє систем протиракетної оборони? Чи зможе лазер замінити "Залізний купол"?

В.Ф.: Поки технологія досить недосконала та малоефективна, хоч лазер випробовують і в нас. Їх застосовують проти повітряних кульок. В Ізраїлі, крім ракет, є ще одна небезпека – бойовики ХАМАСу або «Ісламського джихаду» з Гази просто надувають кульки гелієм і прив'язують туди вугілля, щоби територія Ізраїлю почала горіти. Або гранату прив'язують. Це коштує копійки, а потім збити ці кульки з гелієм дуже складно. Вони піднімаються високо, а потім падають на територію Ізраїлю, вибухають. І такі кульки з гранатами прилітають і до дитячих садків, і до шкіл. Наразі намагаються використовувати лазери, створити якусь нову систему, прийняти її на озброєння…

Раніше Інформатор розповідав, як Ізраїлю вдалося подолати чергову хвилю коронавірусу, без локдаунів та з трьома дозами вакцини.