Візити європейських лідерів до України: як Україна змінює геополітичний баланс сил Європи

Німеччина, Франція, Італія, Румунія. Представники одразу чотирьох країн відвідали Україну. Напередодні візиту у проросійських та світових медіа лунали думки, що Макрон, Шольц, Драгі та Йоганніс намагатимуться змусити Україну прийняти капітулянтську «мирну угоду» на умовах кремля. У підсумку на спільній публічній прес-конференції європейські лідери заявили протилежне. Вже наступного дня до Києва несподівано навідався прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон. 

Інформатор з‘ясовував, із чим пов’язані візити поважних гостей та хто насправді є союзником України.

Зберегти «обличчя путіна» не вийде

За якнайшвидше перемир'я з росією вже неодноразово висловлювався президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц, а також прем'єр-міністр Італії Маріо Драгі. Ці лідери начебто і засуджують російську агресію й бажають покарати росію економічними санкціями, проте поки що їхні дії розходяться зі словами. 

І Шольцу, і Макрону закидають «подвійну гру» через те, що вони частенько телефонують президенту-диктатору. До того ж, ці країни затягують постачання важкого озброєння Україні. 

Саме з такими настроями українське суспільство очікувало на візит лідерів європейських країн. 

Політолог Володимир Фесенко говорить, що справді, певні заклики з боку Німеччини, Франції, Італії до перемир’я були і є. Однак всі розуміють, що воно примарне, оскільки шансів  в нинішній ситуації на мирну угоду немає через протилежні позиції  інтересів обох сторін цієї війни. Ба більше, на перемир’я не готові зараз йти ні Україна, ні навіть росія. 

«Подібні заклики є відображенням побоювання частини європейських еліт, що війна може затягнутися і ціна її може бути завеликою і в прямому, і в переносному сенсі. Та перемир’я, про яке говорять, не означатиме припинення вогню. Це буде лише пауза. Потрібно згадати про сумну долю Мінських угод, які зупинили на якийсь період війну, однак вони не зупинили путіна. Та якщо війна увійде в позиційну фазу і буде рівновага в бойових діях, тоді перемир’я стане неминучим»,— говорить політолог. 

Врешті лідер Румунії Клаус Йоганніс так і зазначив, що «примусовий мир, якщо і можливий, стане лише генератором нових конфліктів». У підсумку на прес-конференції лідери всіх присутніх держав висловили свою підтримку Україні, а також підкреслили, що лише нашій державі визначати, на яких умовах завершувати війну. 

Проте наступного дня колумніст газети Die Welt Кристоф Шильц написав, що «за лаштунками Макрон, Шольц та Драгі закликали Україну піти на поступки москві». Чи може таке бути та навіщо? 

Чому деякі країни виступають за мирну угоду

Як пояснюють політологи, так звана стара Європа боїться втратити домінантне положення у Євросоюзі. Якщо Україна переможе рф на полі бою, вона стане новим центром сили в Європі. А в коаліції з Польщею, країнами Балтії та за підтримки Великої Британії – це змінить баланс сил на континенті, зазначають експерти. Це стало б новою сторінкою історії, перегортати яку стара Європа не готова. Німеччина та Франція вкрай бояться нового союзу України, Польщі та Великобританії, яка змогла б у майбутньому конкурувати з ЄС. 

Як свідчить риторика німецьких медіа, суспільство Німеччини не розділяє кволу нейтральну позицію Олафа Шольца. На питання - чому Німеччина не постачає Україні вкрай потрібне важке озброєння - канцлер невпевнено відповідає, мовляв, не постачає, оскільки «цього не роблять і інші країни…». 

«Настрої на Заході і в Європі різні, вони неоднакові. Політикою Шольца щодо війни рф в Україні невдоволена більшість німців. Німецька еліта вважає, що він недостатньо допомагає українцям, і це програшна тактика, яку він використовує. Щодо Макрона — тут складніше,  французький президент маневрує, і це така традиційна тактика європейських країн, що краще обрати перемовини, ніж війну. «Давайте шукати компроміс». Це традиційний ліберальний підхід до міжнародних відносин»,— зазначає Володимир Фесенко. 

У європейських лідерів дещо спрощене уявлення про мирний план, вони абсолютно не здатні зрозуміти логіку конфлікту, оскільки вони звикли, що конфліктів не буває в Європі, в котрих одна сторона хоче іншу знищити. 

«Прем’єр-міністр Італії Маріо Драгі також виступає за перемир’я, проте він не пропонує віддати українські землі росіянам, а говорить, що треба відкласти питання про статус окупованих територій і путін має повернутися на позиції до 24 лютого. Це позиція, яку висувала і Україна. Окрім цього, Драгі пропонує дуже важливий елемент компромісу - гарантування перспективи членства в ЄС для України»,— говорить політолог Фесенко.

Експерти говорять, що розглядати позицію Макрона, Шольца і інших європейських лідерів, потрібно не в розрізі зради, капітуляції чи примусу до неї, а саме в розрізі тих страхів і тих моделей, якими вони живуть. 

Європа все ж побоюється, що путін, в разі більш активної війни проти нього, може піти на застосування ядерної зброї, про яку періодично нагадує. 

Неоднозначні Сербія та Туреччина 

Ще одна країна, яка намагається всидіти на двох стільцях,— це Сербія.

Після початку повномасштабного нападу росії на Україну вона  стала єдиною країною-кандидатом в члени ЄС, яка відмовилася запроваджувати санкції проти росії. 

Водночас Сербія офіційно підтримує цілісність України, не визнала анексію Крима, засудила повномасштабну агресію проти України у Генасамблеї ООН.

«Сербія завжди була і є країною з проросійськими симпатіями, орієнтованою на москву. У неї свої унікальні погляди на історію і політику на Балканах, це найбільш слабка ланка на теренах Європи. Однак Сербія — не єдина країна в такій позиції шпагату. Наприклад, Грузія, Туреччина і можна далі перелічувати інші країни»,— зазначив політолог Олег Саакян. 

Образ Туреччини як «друга» України сформувався із самого початку повномасштабної війни, адже саме вони надали нам славнозвісні безпілотники «Байрактар». Пізніше Туреччина запропонувала свої послуги в якості посередника на україно-російських переговорах, закрила протоки в Чорне море для російських військових кораблів, що значно обмежило можливості агресора на південному напрямку, надала купу гуманітарної та військової допомоги… 

Та водночас Анкара створила ряд авіакомпаній, які спеціально перевозитимуть на курорти російських туристів та дозволила їм розплатитися картками російської платіжної системи «Мир». 

На четвертому місяці війни Туреччина – єдина країна НАТО, яка не долучилася до міжнародних санкцій проти росії, ба більше — не збирається цього робити. Окрім цього, різними шляхами допомагає росії їх уникати. 

Загалом Ердоган зайняв досить зручну позицію, що дозволяє йому підтримувати відносини і з Києвом, і з москвою. 

«Не можна оцінювати політику Ердогана в категорії «дружня» чи «недружня»  по відношенню до України. Його не цікавить ні росія, ні Україна. Він працює тільки в своїх інтересах, інтересах своєї країни та відновленні впливу Туреччини як великої держави. До того ж Ердоган хоче, щоб російські туристи, яких набагато більше, ніж  українських, їздили відпочивати на турецькі курорти. Але водночас хоче,  щоб і українські приїхали. Він зацікавлений у припиненні війни, війна йому створила проблеми, але її також він намагається використати у власних інтересах. Тому він зберігає нейтралітет, не вводить санкції, і не планує, тому що йому не вигідно, а не тому, що він хоче допомогти путіну», —говорить Володимир Фесенко.

Ні перемога, ні поразка

Та значна частина західних країн однаково не готова ані до поразки України, ані до поразки росії. 

«Світ боїться, що росія буде переможена, оскільки це піднімає ризики ядерної війни. Саме цим страхом і лякає путін. Проте країни ЄС не  готові і до поразки України, бо це дискридитує  і девальвовує всі ті західні цінності і ідеали, якими послуговуються низка інших суспільств, які би хотіли досягти тієї моделі життя й управління, що реалізована на заході», — говорить політолог Саакян.

Експерт говорить, що стара Європа, де російські впливи найбільші, звикли до мирного і святого життя, і будь-яка війна для них є екстремальними умовами. Однак сьогодні Захід відчуває на собі значні ризики агресії рф, тому намагаються завершити війну без переможців і переможених. Цей підхід є абсолютно традиційним для Європи, але ж абсолютно хибним в цих обставинах. 

І все ж розв’язана росією війна змінить геополітичну розстановку сил в Європі, впевнені політологи. І найбільше надій на розвиток для України покладається саме не регіональні міжнародні об’єднання. Недарма наступного дня після візиту «чотирьох» до Києва завітав Борис Джонсон, який все наполегливіше пропонує Україні утворити новий союз, європейський географічно, а не як альтернативу ЄС. 

Раніше Інформатор писав, ОБСЄ, ООН, НАТО, ЄС: чому міжнародні блоки та альянси не зупинили війну в Україні

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.