"Вінницяпобутхім" шукає власника: чи дійсно це привабливий актив?
Фонд держмайна виставив на продаж відоме підприємство
У серпні 2025 року Фонд державного майна України (ФДМУ) планує провести приватизаційний аукціон із продажу ПрАТ "Вінницяпобутхім" - великого виробника побутової хімії з Вінниці. За словами представників Фонду, йдеться про "перспективний та прибутковий актив", який має зацікавити як українських, так і міжнародних інвесторів. Підприємство справді демонструє позитивні фінансові показники: у 2024 році його чистий прибуток склав понад 113 млн грн, а загальний дохід – понад 853 млн грн.
Втім, як повідомляє РБК-Україна, ситуація навколо об’єкта є набагато складнішою. Актив був конфіскований у межах санкційної політики, має значне боргове навантаження, зношену інфраструктуру та юридичні ризики. Розглянемо докладніше: наскільки виправданий оптимізм щодо цього приватизаційного лота?
Позиціювання: що обіцяє держава?
У супровідних матеріалах на платформі Prozorro.Sale та аналітичних публікаціях, таких як SmartTender.biz, підприємство подається як:
- Один із провідних українських виробників побутової хімії;
- Актив з великою кількістю майна та потужностей, а також з відомими брендами;
- Об’єкт зі стабільними фінансовими результатами;
- Приклад прозорої приватизації;
- Вигідна локація – у межах міста Вінниця;
- Можливість перетворити підприємство на сучасний виробничий кластер.
Однак фактичні характеристики "ВПХ" свідчать про дещо іншу картину.
"Провідний виробник" із застарілим профілем
У складі підприємства – понад 31 тис. м² виробничих приміщень і понад 4 га землі. Однак більшість об'єктів зведено ще у 1970–80-х роках, що означає суттєвий знос. Частина приміщень потребує капремонту або реконструкції, а витрати на їх утримання можуть бути неспівмірними з ефективністю. Тобто активи справді масштабні, але не модернізовані.
Хоча "Вінницяпобутхім" справді займає частку на ринку, виробничі потужності підприємства орієнтовані переважно на випуск порошкових мийних засобів – тоді як сучасний ринок побутової хімії дедалі більше тяжіє до рідких і капсульованих форматів. Технологічне оновлення ліній, за оцінками галузевих експертів, може коштувати від 100 до 500 млн грн, що істотно зменшує інвестиційну привабливість для нового власника.
Відомі бренди – не заводські, а орендовані або втрачені
У матеріалах про приватизацію ПрАТ "Вінницяпобутхім" часто згадується, що завод виробляв добре відомі торгові марки, зокрема "Ушастий нянь" і "SARMA", а після націоналізації випускав продукцію під брендом "Вухастик", який добре впізнаваний серед українських родин. Утім, тут є кілька суттєвих застережень:
- Ці бренди не належать заводу. Торгівельні марки, зокрема "Вухастик" та "SARMA" (справжня українська), є власністю компанії AFINA Group, яка організувала виробництво на інших потужностях та повністю контролює рецептури, канали збуту й маркетинг.
- У цьому контексті твердження про можливість "оновлення брендів" або використання їх репутації виглядає принаймні спекулятивним. Для реального запуску будь-якої впізнаваної ТМ або створення нової потрібні мільйонні інвестиції у розробку, реєстрацію, просування й побудову дистрибуції. Це окрема бізнес-модель, яка потребує значного маркетингового й операційного ресурсу довжиною в кілька років.
Також невідомо, чи захочуть потужні FMCG-гравці переносити виробництво на технічно застарілий об’єкт, де модернізація основного обладнання досі не здійснена. З комерційної думки, це не очевидний вибір, особливо якщо йдеться про бренди, що вже мають сталу логістику, контроль якості та перевірених підрядників.
Прибутковість – без урахування боргів
Задекларований чистий прибуток за 2024 рік – 113,3 млн грн – виглядає привабливо. Проте станом на 31 березня 2025 року загальна сума зобов’язань підприємства складає 134,6 млн грн, у тому числі:
- понад 75 млн грн – податкові борги;
- 9,4 млн грн – борги із зарплати;
- близько 5 млн грн – зобов’язання перед фондами;
- понад 39 млн грн – борги перед постачальниками.
Зокрема, згідно з офіційними документами, у структурі заборгованості фігурують понад 21 млн грн боргів перед компаніями з РФ, зокрема:
- АТ "Невская Косметика" (≈19 млн грн);
- ТОВ "Бреннтаг" (≈2,2 млн грн).
Ці контрагенти внесені до санкційних списків, а розрахунки з ними можуть бути заблоковані або оскаржені – що створює як юридичні, так і репутаційні ризики для інвестора.
Умови приватизації передбачають, що новий власник зобов’язаний погасити ці борги протягом 6 місяців після купівлі. Таким чином, фактичне навантаження на покупця перевищує 45% вартості об'єкта.
Водночас як зазначила в.о. голови Фонду Іванни Смачило в коментарі Mind.ua, нові власники звільняються від зобов’язань перед підсанкційними компаніями, однак можливі судові спори можуть лягти на плечі інвестора.
Потенційний конфлікт із трудовим колективом
На підприємстві накопичено понад 9 млн грн боргів із зарплати, а під час державного управління не було налагоджено діалогу з працівниками. Частина персоналу працює тут ще з часів російських власників, що може ускладнити оновлення управлінських процесів.
За умовами приватизації, звільняти працівників заборонено протягом перших 6 місяців, навіть якщо це економічно необхідно. Усе це створює ризик недовіри, спротиву змінам і зростання соціального напруження.
Прозорість аукціону – без гарантій юридичної безпеки
Офіційно "ВПХ" передано у власність ФДМУ після управління АРМА, як актив, конфіскований у межах санкційної політики проти РФ. Проте досвід продажу подібних активів показує: у майбутньому можливі спроби оскарження правочинів у міжнародних або українських судах з боку попередніх бенефіціарів.
ФДМУ визнає складність приватизації великих об’єктів. Як заявила в.о. голови Фонду Іванна Смачило в інтервʼю Mind.ua, основними перешкодами залишаються висока закредитованість, арешти майна та судові процеси, які тривають щодо активів, конфіскованих у колишніх російських власників (як це сталося з заводом "Аерок").
Перетворити об’єкт на сучасний кластер – тільки після вкладень у десятки мільйонів
Завод розташований у межах міста Вінниця – це плюс з погляду логістики. Але це ж і мінус: застарілі інженерні мережі, старі системи водопостачання, каналізації, електропостачання – все це потребує приведення у відповідність до сучасних екологічних та промислових стандартів.
У публікаціях підкреслюється, що "ВПХ" має потенціал стати сучасним виробничим хабом. Це можливо – але лише за умови капітального оновлення виробничих ліній, модернізації інфраструктури та очищення балансу від сумнівних боргів.
Висновок: ризики перевищують обіцянки
Попри гарну презентацію, ПрАТ "Вінницяпобутхім" не є типовим прикладом «легкого» для приватизації об’єкта. Новий власник отримає:
- суттєве боргове навантаження;
- об’єкт без власних брендів, без контрактів з великими виробниками й з технічно застарілою інфраструктурою;
- актив із потенційною юридичною токсичністю - з юридичними та репутаційними ризиками через арешт та санкційні зв’язки
- і високі операційні витрати в перший рік.
Це – кейс не для пересічного інвестора, а для великого капіталу з юридичним супроводом, стратегічним плануванням і терпінням. І водночас – тест для Фонду держмайна: чи готова держава не лише реалізувати актив, а й надати йому юридичну підтримку та шанс на відновлення.
Стежте за нами у Viber
