Ви не можете вкусити свій лікоть, тоді спробуйте перевірити ще одну річ
Люди впродовж двох тисяч років намагаються зрозуміти, чому ми боїмося лоскоту
Це може здатися безглуздим, але, попри те, що це спантеличує мислителів понад дві тисячі років, та люди не наблизилися до розуміння, що таке лоскотання і чому ми такі чутливі до нього. Лоскотання - гаргалезіс, ймовірно, знайоме відчуття більшості з нас. У певний момент нашого життя нас лоскотали, і ми сміялися. Але лоскіт властивий не тільки людям. Щури теж лоскочуть одне одного і навіть "сміються" з цього, повідомляє IFLScience.
Проте це відчуття мало досліджено й ми досі мало про нього знаємо. Наприклад, ми не знаємо, чому певні ділянки нашого тіла чутливіші за інші, а також чому деяким людям подобається, коли їх лоскочуть, а іншим це не подобається, але вони все одно сміються. А ще, чому ми не можемо лоскотати самі себе.
Ще одне питання полягає не лише в тому, як, а й чому виникло лоскотання. Відомо, що мавпи, такі як бонобо та горили, реагують на лоскотливі дотики. З еволюційної точки зору, що це за явище. Дивний факт, що ми не можемо полоскотати себе, також може запропонувати цікаву наукову інформацію.
"Очевидно, наш мозок відрізняє нас від інших, і оскільки ми знаємо, коли і де ми збираємося полоскотати себе, мозок може заздалегідь вимкнути рефлекс лоскотання. Але ми не знаємо, що саме відбувається в нашому мозку, коли нас лоскочуть", - додала вчена.
Вона навіть створила лабораторію, де ноги учасників лоскоче спеціальна паличка. Ця установка не тільки дозволяє гарантувати, що випробовувані відчувають однакові подразники, але й що дослідники можуть проводити кілька вимірювань, коли когось лоскочуть, а саме:
- що відбувається в мозку людини,
- частота її серцевих скорочень,
- потовиділення,
- дихання,
- зойки,
- сміх.
Саме так вчені намагаються глибше вивчити людський мозок, адже його реакця на лоскіт - точно не випадкова.
Мислителі від грецьких філософів Сократа та Арістотеля до світил раннього Нового часу, таких як Френсіс Бекон, Рене Декарт і навіть Чарльз Дарвін, розмірковували над різними аспектами цього відчуття та його основним механізмом.
"Лоскотання відносно мало досліджено. Це складна взаємодія рухових, соціальних, неврологічних, розвивальних та еволюційних аспектів. Якщо ми знатимемо, як лоскотання працює на рівні мозку, це може дати багато інформації про інші теми нейронауки. Лоскотання може зміцнити зв'язок між батьками та дітьми, наприклад, і ми зазвичай лоскочемо своїх немовлят та дітей", - розповіла нейробіологиня Константіна Кілтені, переконана, що досліджуючи це, можна дізнатися більше про розвиток мозку у дітей.
