Касаційний цивільний суд залишив у силі обмежувальний припис щодо колишньої дружини військового
Верховний Суд 19 червня 2026 року залишив у силі обмежувальний припис щодо колишньої дружини військового, визнавши ризик повторного домашнього насильства щодо сина доведеним. Батько дитини звертався до суду ще у липні 2025 року, оскільки після розлучення мати, за його словами, систематично чинила психологічний тиск на нього і на сина. Шевченківський районний суд Запоріжжя спершу задовольнив заяву батька, але Запорізький апеляційний суд це рішення скасував. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не погодився з апеляційною інстанцією і повернув чинність обмежувальному припису.
Справу розглядала колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Згідно з матеріалами справи, заявник перебував у шлюбі з заінтересованою особою з 26 грудня 2020 року, а шлюб розірвано рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2023 року. У шлюбі народився син, який після розлучення батьків залишився проживати з матір'ю.
За матеріалами справи, 10 червня 2024 року увечері мати, перебуваючи у власній квартирі, побила малолітнього сина і зафільмувала побиття на телефон. Отримавши це відео в Telegram, батько прибув до квартири, але не зміг зайти самостійно і викликав поліцію.
Після цих подій служба у справах дітей Запоріжжя поставила хлопчика на облік як дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах. За фактом побиття 13 липня 2024 року відкрито кримінальне провадження за частиною першою статті 126 Кримінального кодексу України, розслідування у якому досі триває. Психолог, який 18 грудня 2024 року допитував дитину, зафіксував у неї ознаки страху перед матір'ю.
Батько також повідомляв про подію 1 липня 2025 року: він забезпечив сину відеозв'язок із матір'ю у Viber на виконання ухвали Шевченківського районного суду Запоріжжя. Того ж дня близько 17:30 мати без попередження прибула до місця проживання заявника і намагалася забрати сина, коли той перебував у сквері з бабусею.
Батько стверджував, що внаслідок цього дитина отримала тілесні ушкодження й психологічну травму та знову потребувала лікування у дитячого хірурга і психіатра. Крім того, він повідомляв про систематичні образливі повідомлення, дзвінки й погрози з боку колишньої дружини, а також публікації в соцмережах із фотографіями сина, супроводжувані принизливими висловлюваннями.

Шевченківський районний суд Запоріжжя 28 липня 2025 року задовольнив заяву батька і видав обмежувальний припис щодо матері строком на шість місяців, заборонивши їй наближатися на 200 метрів до місця проживання батька і дитини та контактувати із сином. Проте у грудні 2025 року Запорізький апеляційний суд це рішення скасував, вказавши, що надані докази не підтверджують належним чином ризики повторного насильства, а між сторонами радше триває конфлікт через визначення місця проживання дитини.
Верховний Суд не погодився з такими висновками апеляційної інстанції.
"Сам факт такого спору не виключає можливості застосування обмежувального припису, якщо встановлені факти домашнього насильства", - зазначив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Колегія суддів дійшла висновку, що надані докази у сукупності підтверджують наявність ризиків повторного вчинення насильства, а тому обмежувальний припис строком на шість місяців був необхідним і пропорційним заходом захисту дитини.
Верховний Суд остаточно залишив у силі обмежувальний припис щодо матері, скасувавши постанову Запорізького апеляційного суду. Це означає, що жінці й надалі заборонено наближатися до сина і батька дитини та контактувати з ними без дозволу протягом визначеного судом строку.
Раніше ми повідомляли, що Верховний Суд підтримав рішення про позбавлення батьківських прав матері після позову, який подала до неї власна дитина. Також ми писали, що Верховний Суд не пом'якшив покарання кагарлицьким поліцейським, засудженим за зґвалтування, залишивши їм по 11 років позбавлення волі.