У Китаї розпочав роботу Пленум ЦК Комуністичної партії Китаю (КПК). Це останній пленум перед ХХ з’їздом партії, який стартує 16 жовтня й після якого затвердять Центральний комітет, членів Політбюро, а також, як очікується, на третій п’ятирічний термін буде обрано нинішнього генерального секретаря ЦК КПК Сі Цзіньпіня. Перед учасниками Пленуму стоїть завдання визначити склад вищого керівництва Китаю, а отже й політику Пекіну на наступні 5 років.

Свій китайський шлях

У Китаї не комунізм, як багато хто думає, а гібрид капіталізму та соціалізму. Китайська компартія заявляє, що працює на зміцнення добробуту китайського народу. Не йдеться про робітничий клас чи соціалістичну світову революцію, про що мріяли комуністи в росії. Крім того, у середині 80-тих у Піднебесній утверджується думка, про створення соціалістичного суспільства на основі капіталістичної економіки. І цю «перебудову», на відміну від Горбачова, компартії вдалося здійснити.

Державні підприємства були основою економіки довгий час, але пізніше почав розвиватися приватний сектор. Тепер він складає більшу частину китайської економіки. Держава почала виконувати роль регулятора, а не керівника. Саме з цим пов’язують той факт, що економіка цієї великої, багатої різноманітними корисними копалинами та людськими ресурсами країни стрімко розвивалася впродовж останніх десятиліть.

Але за все треба платити. За розвинуту економіку китайці розплачуються наростанням соціальної нерівності. А останніми роками взагалі відбувається падіння ВВП, які ще більше її поглиблюють.

Як формується влада в Піднебесній

Як відомо, у Китаї одна партія, яка контролює всі аспекти державного життя країни. Безпосереднє голосування громадян можливе лише до державних органів влади рівня місцевих рад. При цьому кандидатів затверджує партія. Щоби стати чиновником державного рівня член партії повинен пройти по сходинках починаючи від провінційного службовця. Бажаючих вдосталь, адже бути чиновником у Китаї — значить мати сталі заробітки та престижну професію.

Вважається, що найвищим органом влади є Всекитайські збори народних представників, які складають делегати, затверджені партією. Однак на практиці саме партія вирішує, які питання вони розглядатимуть.

На зборах затверджують склад Центрального комітету (205 членів). Ті, своєю чергою, формують Політбюро (25 осіб) та Постійний комітет (7 чиновників) на чолі з президентом Китаю та генеральним секретарем компартії.

Попри заявлену монолітність, Компартія складається з кількох впливових неформальних фракцій: «комсомольці», «шанхайці» та «група Сі». Остання зараз найпотужніша.

Офіційна ідеологія говорить, що система керування Піднебесної найкраща. Мовляв, кваліфіковані політики на основі повних досьє на кандидатів та оцінці їхніх досягнень приймають рішення про їхнє призначення. На процес не впливають ні підтримка впливових промислових груп, ні впливи інших держав, популізм кандидатам теж не допоможе. Але на практиці все виглядає зовсім не так. Членів партії, яких обрали в результаті корумпованих процесів, керуючись власними інтересами, обирають керівні органи партії. А останні керують країною з 1,4 млрд громадян. Незрівняно більші шанси зайняти керівну посаду мають нащадки одного з «червоних князів» — політичної верхівки Китаю. При тому придушено свободу слова та опозицію, а конкурентів всередині партії звинувачено в корупції й усунено з політичного життя. По суті, думку китайців щодо свого керівництва ніхто й не питає. Вона не важлива.

Про що говоритимуть

Передбачається, що Сі Цзіньпіна буде обрано Генеральним секретарем ЦК КПК на третій п’ятирічний термін. Для цього ще у 2018 році було внесено відповідні зміни до конституції. Попри чутки про можливий переворот, становище «товариша Сі» досить міцне. Державна пропаганда, подбала, аби його портрет був не лише в кожній школі, а в кожній мечеті (!). Останнє, між іншим, йде врозріз із мусульманськими релігійними нормами. У Китаї офіційна ідеологія поширює сентенцію: «Мао підняв Китай», «за часів Дена КНР збагатилася», а «за епохи Сі стане сильною». Тому це питання Цзіньпіня навряд чи хвилює.

Надзвичайно важливо те, чи зможе Сі Цзіньпін одержати посаду голови Центрального комітету. Раніше таку посаду мав засновник Компартії Мао Цзедун, але потім її скасували як пережиток «темного минулого». Річ у тому, що немає часових рамок, які обмежують перебування чиновника в статусі ЦК КПК. Водночас посаду генсека переобирають кожних п’ять років. За конституцією Піднебесної це дасть Сі можливість керувати армією країни довічно, що означає пожиттєву найвищу владу в країні. Інтрига в тому, що це питання є доволі дискусійним серед партійців і є можливість, що рішення не приймуть.

На пленумі Компартії буде визначення інших кандидатів на члени в Політбюро. Зокрема, мова йтиме про те, хто замінить нинішнього прем’єра Держради КНР Лі Кецяна. Він має піти у відставку навесні. Можливим його наступником вважають, наприклад, Ван Яна, одного з найвизначніших представників фракції «комсомольців». Інший можливий кандидат — заступник Лі Кецяна Ху Чуньхуа, теж із «комсомольців».

Водночас Лі Кецян може залишитися вкрай впливовою особою, якщо збереже місце в складі Постійного комітету Політбюро ЦК.

Раніше ми писали про те, як Китай перетворює росію на колонію. Інформатор також писав, як стосунки росії та Китаю поставили світ на край ядерної катастрофи. А також про те, як Китай, росія та Північна Корея формують «вісь зла».

Богдан Зосимчук