Фортечний районний суд відмовив ТЦК у позові: центр не довів факт адмінпокарання та неможливість затримання військовозобов'язаного
Фортечний районний суд міста Кропивницького відмовив територіальному центру комплектування та соціальної підтримки у позові про тимчасове обмеження військовозобов'язаного у праві керування транспортним засобом. Справа стала показовим прикладом того, як неявка до ТЦК після повістки може обернутися судовим провадженням - і все одно завершитися не на користь позивача. Рішення у справі № 404/2906/26 суддя Віталіна Мохонько ухвалила 7 липня 2026 року. Підставою стала недоведеність ключових обставин, необхідних для застосування обмежувального заходу.
Як встановив суд, відповідач перебуває на військовому обліку у кропивницькому ТЦК з 14 серпня 2024 року. Він не з'явився до центру комплектування 7 березня 2025 року за повісткою для уточнення облікових даних. Про це йдеться у матеріалах справи, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Поштове відправлення з повісткою повернулося з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" - цей факт ТЦК вважав належним підтвердженням оповіщення. 17 березня 2025 року центр звернувся до Кропивницького РУП ГУНП з проханням про адміністративне затримання та доставлення відповідача. Проте 4 лютого 2026 року поліція повідомила, що встановити місцезнаходження особи неможливо.
Після цього ТЦК направив вимогу № 6/1672 від 4 лютого 2026 року рекомендованим листом з викликом на 10 лютого 2026 року. Відправлення повернулося відправнику 23 лютого 2026 року. З огляду на невиконання вимоги, центр подав до суду позов про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом - стандартний захід впливу на тих, хто ухиляється від виконання військового обов'язку.

Суд, однак, не знайшов підстав для задоволення позову. Суддя Мохонько зазначила: ТЦК не надав жодних доказів того, що відповідача притягали до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 КУпАП. У матеріалах справи також відсутня постанова керівника Кропивницького РУП ГУНП про неможливість здійснити адміністративне затримання. Обидва ці документи є обов'язковими умовами, за відсутності яких суд зобов'язаний відмовити у позові - відповідно до частини 8 статті 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Закон чітко визначає процедуру, яку ТЦК має дотримати перед зверненням до суду. Судовій процедурі розгляду позову обов'язково має передувати спроба ТЦК доставити "ухилянта" за допомогою поліції. Без документального підтвердження цього кроку - зокрема, без постанови поліції про неможливість затримання - позов до суду не може бути задоволений. Саме ця процедурна прогалина і стала вирішальною у справі кропивницького ТЦК.
У змінах до Кодексу адміністративного судочинства виписали, що суд відхиляє вимоги ТЦК у разі, якщо центр не доведе неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення такої особи поліцією. Це фактично означає: наявності повістки, вимоги та навіть відповіді поліції недостатньо - усі документи мають відповідати встановленій законом формі. У кропивницькій справі вирішальним виявилося не те, чи порушив відповідач закон, а чи зміг позивач довести кожен крок процедури.
За даними аналітичної платформи Opendatabot, за час повномасштабної війни в Україні всього зафіксовано лише 135 таких справ у судах. Лише у 10 випадках суди задовольнили вимоги ТЦК - трохи більше ніж 7%. Рішення з Кропивницького - черговий приклад тенденції, коли 92% подібних проваджень гальмуються на процесуальному етапі через помилки у позовах або несплату судового збору.
Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження. Військовозобов'язаний, якого хочуть обмежити у праві керування транспортним засобом, може оскаржити рішення суду протягом 15 днів з дня його оголошення. ТЦК має право подати апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду в той самий строк.
Якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів із дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов'язку, ТЦК звертається до суду з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - на строк до виконання або відкликання такої вимоги. Обмеження діє лише до моменту, коли особа виконає вимогу або ТЦК її відкличе. Таку норму містить законопроект Кабінету Міністрів щодо змін до Закону "Про дорожній рух": у військовозобов'язаних, щодо яких суд виніс відповідне рішення, зможуть вилучати посвідчення водія.
Механізм обмеження права керування авто - лише один з інструментів впливу на тих, хто ухиляється від виконання військового обов'язку. На сайті Інформатора детально розібрано, які зміни запропонував законопроект про посилення мобілізації: серед іншого, обмеження в праві керувати транспортним засобом та отримання посвідчення водія, обмеження прав розпоряджатися коштами та іншими цінностями, відмова у підписанні кредитних договорів і зупинення отримання пільг та послуг від держави. Усі ці заходи мають тимчасовий характер і знімаються після виконання вимоги ТЦК.
Водночас важливо розуміти, що саме передує зверненню ТЦК до суду. Інформатор пояснював: неявка за повісткою для уточнення облікових даних спричиняє адміністративну відповідальність. Значно складнішою є ситуація, коли військовозобов'язаний пройшов ВЛК, яка визнала його придатним до несення служби, й не з'являється до ТЦК - за такі дії передбачена кримінальна відповідальність. Тому тип повістки та ступінь порушення мають принципове значення для визначення наслідків.