Смерть нардепа Полякова: хто займе його місце в Раді

Несподівана смерть народного депутата України Антона Полякова, який пройшов до Верховної Ради України від партії «Слуга народу» по чернігівському 206 виборчому округу, здатна породити безліч конспірологічних теорій.

Цьому сприяє цілий ланцюжок нетривіальних подій навколо представників української влади: замах на друга й радника Зеленського Сергія Шефіра, скандал з офшорами, заявами Полякова щодо підкупу «слуг» за відставку Разумкова, і реакція нардепки Галини Третьякової, яка радісно відреагувала на смерть колеги. Але ми залишимо всілякі «теорії змови» на совісті конспірологів, адже поліція майже відразу відрапортувала про відсутність слідів насильства на тілі депутата, а Київська міська прокуратура повідомила, що Антон Поляков помер, згідно з результатами розтину, від гострої коронарної недостатності, гострої ішемічної хвороби серця.

Але все ж, смерть політиків такого рівня є не тільки трагедією для родини й оточення депутата, але й непередбаченим ударом по діяльності цілої низки впливових політичних акторів. У цьому матеріалі Інформатор розбирається, до яких наслідків може призвести смерть Антона Полякова і які механізми української політичної машини будуть задіяні.

Чия команда втратила «бійця»?

Як і багато депутатів нинішнього парламенту, які прийшли до влади в результаті електоральної революції імені Володимира Зеленського, Антон Поляков виявився у «великій грі» досить випадково. Джерела Інформатора в міській раді Чернігова, які безпосередньо брали участь у виборчій кампанії по 206 одномандатному округу, розповідають, що конкуренти Полякова не розглядали його всерйоз.

«Раніше це був округ нинішнього мера Чернігова Влада Атрошенко. Потім його «купив» Максим Микитась, його люди побудували там «сітку» й у 2016 році він став депутатом як самовисуванець. Усе начебто було добре, його люди працювали й розраховували у 2019 році знову виграти. Але тоді практично скрізь перемагали люди «від Зеленського». У Чернігові багатьом активістам пропонували висуватися, хтось відмовився й потім шкодував, а Антон – погодився. У нього навіть грошей не було на вибори. У місті ніхто не знав. Але ось він став депутатом», — повідомив співрозмовник агентства на правах анонімності.

Але назвати Антона Полякова членом команди Зеленського точно не можна. Ставши народним депутатом у липні 2019 року, Антон Поляков не розчинився в середовищі досить строкатої команди Зеленського. Він практично відразу почав потрапляти в різні скандали й конфліктувати з тодішнім главою Офісу Президента Андрієм Богданом. А пробувши 2 місяці в парламенті, навіть відмовився голосувати синхронно з депутатами «Слуги народу» за низку законопроєктів фракції, за що вже 15 листопада 2019 року був виключений з фракції. Але вважати, що Поляков віддалився від влади, було б необачно, оскільки він швидко приєднався до депутатської групи «За Майбутнє», яку не безпідставно пов'язують з олігархом Ігорем Коломойським. Як мінімум, лідер партії Ігор Палиця ніколи не приховував свої теплі стосунки з олігархом.

У цій групі народний депутат Антон Поляков і числився на момент своєї смерті. До слова, в «За Майбутнє» Поляков голосував уже більш справно. Зокрема, синхронно з групою він голосував і за так званий Закон «про олігархів». Законопроєкт №5599, у якому разом з другом Коломойського Ігорем Палицею й іншими мультимільйонерами рішуче «запобігав загрозам національній безпеці, пов'язані з надмірним впливом осіб, які мають значні економічну чи політичну вагу в суспільному житті». Більш того, Поляков був одним із тих депутатів, які буквально заблокували голосування законопроєкту «Про банки і банківську діяльність». Він особисто подав рекордні 6 тисяч поправок до другого читання законодавчої ініціативи, яку український парламент розглядав на вимогу МВФ. Примітно, що саме цей документ покликаний запобігти можливому поверненню «ПриватБанку» колишнім власникам за рішенням суду.

А восени 2020 політична партія «За Майбутнє» навіть делегувала Антона Поляков на пост глави Чернігівської міської ради. Тоді він різко і сміливо критикував чинного мера міста В'ячеслава Атрошенка, але успіху йому це не принесло. Результат Полякова склав усього 2,66%, він посів шосте місце із семи.

Однак, попри всі ці факти політичної біографії Полякова, співрозмовник Інформатора, політолог Ігор Рейтерович не згоден, що Поляков близький до групи Коломойського. На думку Рейтеровича, політик, скоріше, був відданий своїм ідеям і будував власні плани на депутатське майбутнє.

«Те що він розійшовся зі «Слугою народу», а далі був у якихось групах, це більше говорить про те, що він намагався отримати трибуну для своїх виступів. Позафракційному депутату це складніше зробити. Тут більше мова йде не про глибокі зв'язки з Коломойським або ще кимось. Він будував свою особисту політичну кар'єру, усі заяви, які він зробив, були особистого плану. Це була спрямованість на політичну кар'єру в особистих політичних перспективах, щоб він у майбутньому міг до когось приєднатися. Щоб конвертувати свою популярність, він намагався стати досить публічним», — поділився думкою Рейтерович.

Співголова фракції «За Майбутнє» Тарас Батенко назвав смерть Антона Полякова величезною втратою, зазначивши тягу політика до справедливості, його принциповість. Під час свого виступу на трибуні Верховної Ради він пообіцяв, що розпочате Поляковим продовжать депутати його групи.

Нам же варто зазначити лише той факт, що група «За Майбутнє» є ситуативним союзником партії влади, яка часто дає голоси за урядові закони. Сама присутність депутата Полякова в цій групі, дозволяла партії демонструвати свою опозиційність. Як мінімум під час вечірніх телеефірів. І ця група втратила один «штик». У цьому випадку ми точно знаємо, що буде далі.

Депутат помер. Хай живе депутат!

Конституція України передбачає спадкоємність влади, тобто місце депутата не може залишатися вакантним. І оскільки Антон Поляков пройшов до Верховної Ради України не за списком, а як мажоритарник, Чернігів знову чекають позачергові вибори. Політтехнолог із Чернігова, ділиться своєю думкою про перспективи виборів у місті.

«Чернігів — місто специфічне. Тут завжди перемагали виключно люди з величезними грошима. Ось прізвища: Ярославський, Березенко, Атрошенко, Дубіль, Микитась. Корбан програв тут. Саме по 206-му двічі перемагав Атрошенко, один раз Микитась. Виборець розпещений мотиваційними проєктами. Перебити гроші змогли вибори 2019 року, але тоді Поляков переміг на рейтингу Зеленського. Зараз це виключено. Чекаємо в місті десант із грошовими мішками», — сказало джерело на правах анонімності.

Юрист і експерт у питаннях виборчого законодавства Юрій Гойда повідомив Інформатору, що рішення про проведення довиборів приймає Верховна Рада України, але депутати не зобов'язані призначати вибори в «терміновому порядку» й можливо, рішення про дату виборів приймається виходячи з політичної доцільності правлячої верхівки.

«Верховна Рада має призначити вибори протягом 90 днів із моменту, як Поляков припинив виконувати повноваження, але закон не наказує термін їх проведення. Вона може їх призначити через рік, через півтора. Головне, щоби це не потрапляло в останній рік повноважень, тому що тоді позачергові вибори не призначаються», — зазначив експерт.

Судячи зі списку попередніх депутатів від Чернігова, місту належить чергова насичена і скандальна кампанія. Хто візьме участь у гонці за місце під куполом Ради, можна припустити вже зараз. Так, у світлі заяви мера Чернігова Владислава Атрошенка та мера Києва Віталія Кличка про об'єднання їхніх політичних сил, потенційні союзники просто мають спробувати провести в парламент свою людину.

Ще одним дуже ресурсним кандидатом міг би стати Олег Ляшко, який хоч і не балотувався по самому Чернігову, але регіон вважає традиційно своїм. При можливих «вливаннях» із боку свого олігархічного покровителя, Олега Валерійовича не варто знімати з рахунків.

На 206 окрузі може знову спробувати свої сили й ексглава Чернігівської ОДА Ганна Коваленко, яка вже балотувалася тут і отримала другий результат після Атрошенка.

Намагався пройти в Раду по округу й екснардеп Єгор Фірсов, проте судячи з підсумкових результатів політика, його завдання було не стільки перемогти, скільки спробувати відтягнути голоси в Максима Микитася.

До слова, сам Микитась уже на свободі й цілком міг би спробувати повернути втрачений через Полякова мандат. Однак є великі сумніви у фінансовій спроможності Микитася і з урахуванням його відкритого конфлікту з заступником голови Офісу Президента Олегом Татаровим — шанси колишнього глави Укрбуду залишаються вельми і вельми туманними.

Але найважливішим кандидатом, мабуть, є потенційний висуванець «Слуги народу», який може або підтвердити «невгасаючу» підтримку Зеленського виборцями, або стати початком його кінця.

Про те, чим прославився Поляков за час перебування на посаді нардепа, ми писали тут.

Іван Добровольський 

Оксана Цибуля