Скільки одягу нам насправді потрібно — дослідження

Менше означає більше - так вважає американський журналіст Джошуа Беккер, який пропагандує мінімалістичний підхід до життя. Реалії сьогодення, навіть найзапеклішим шопоголікам відкривають очі на те, що насправді  ми не потребуємо багато речей. Скільки ж одягу нам насправді потрібно мати для життя з’ясовував Інформатор. 

“Життя в трьох валізках” – саме так, після повномасштабного вторгнення, можна описати потреби українців. Тривожна валізка, одна на випадок ядерного вибуху й остання з болем та ненавистю. Відсоток справді важливих речей, після початку війни в Україні значно зменшився. Замість того, щоб купувати новий одяг – ми донатимо. А замість того, щоб викидати старий – беремо його з собою в бункер. Принципи “свідомого споживання” інтегровані росіянами, після нашої перемоги однозначно зміняться, однак чи варто повертати силогоманію в наше життя? 

Силогоманія, більш відома як синдром месі — це різновид накопичення та зберігання речей, які не використовуються в повсякденному житті. Це можуть бути як речі домашнього вжитку, на кшталт старих конспектів, які просто не хочеться викидати, бо можливо колись знадобляться, або ж сукня чи сорочка, яку ми купили імпульсивно, й ніколи не діставали з шафи. 

Типові симптоми людей, що страждають від силогоманії такі: 

1. Збереження старих речей, навіть тих, які навряд чи можна буде використовувати в майбутньому.
2. Безладні купи старих речей, що залишають на “відсортуємо” потім. 
3. Обмеження соціальних комунікацій із сусідами, друзями та родичами. 
4. Скорочення об'ємів життєвого простору через надмірне накопичення речей.
5. Безпорадність перед хаосом.

У багатьох випадках схильність до патологічного накопичення з'являється у зв'язку із серйозними життєвими потрясіннями, такими як розлучення, важка хвороба або смерть близької людини, але поступово нав'язливе накопичення починає стосуватися й інших речей і набуває загрозливих форм і масштабів.

Для того, аби зрозуміти, що дійсно вам необхідно у шафі чи в житті, психологи радять повсякчас запитувати в себе:  “Чи проживу я без цього протягом тижня чи місяця?”. А потім спробувати прожити цей час без цього предмета. Після закінчення експерименту ви приймаєте остаточне рішення: потрібна вам ця річ або ж ні. 

Ще один дієвий метод перед тим як щось придбати запитувати себе: “Мені хочеться чи мені це потрібно?”.  І чесно відповідати на це питання. Просто хотіти чогось – нормальний стан, що може зробити вас трішки щасливішим. Але аби точно пересвідчитись чи вартує справа “виїденого яйця” можна ще й підрахувати “вартість зносу”. Для цього існує умовна формула: ціна речі + термін носіння.

І наостанок,  порада з книги “Магічне прибирання” від Марі Кондо:

«Щоб переконатися, що кожен одяг служить меті та викликає радість у вашому житті, зосередьтесь на кількості того, що у вас є. Хтось може виявити, що кілька пар джинсів можуть заспокоїти їх, оскільки вони цінують вибір, тоді як інші можуть вважати, що кілька пар — це все, що їм потрібно».

Іншими словами, уявлення про те, що означає «досить» індивідуальне і залежить від цілого ряду факторів. Але зрозуміти чи дійсно вам потрібна та, чи інша річ можна тільки експериментальним шляхом, магічного числа не існує. 

Нагадаємо, в Україні непотрібні вам речі, можна віддати у Червоний Хрест, там речі потраплять до ВПО. Той же напрямок, однак більш розширений взяв на себе й благодійний фонд YangolyUA. Він займається допомогою переселенцям та людям, які втратили свої будинки через повномасштабне російське військове вторгнення. Сюди крім одягу приносять: засобами гігієни, ковдри, постільну білизну, дитячі іграшки, миючі засоби та інше.  Речі для малюків можна відправити у Місто Добра — кризовий центр, де опікуються дітьми. Також речі можна здати в притулки для тварин, оскільки все ще зима та лютий холод — найбільша проблема безпритульних собак і котів.