"Обіцяти - ще не одружитись": що стоїть між обіцянками Шольца та реальністю у військовій допомозі Україні
Шольц розігрує з Україною і її військовими потребами неприємну гру, обіцяючи нам військову допомогу та фінансові інвестиції на мільярди євро, які залишаються невиконаними
Канцлер Німеччини Олаф Шольц, схоже, веде нечесну гру з Україною навколо її військових потреб, що стало відомо завдяки розслідуванню німецьких журналістів. За інформацією з Бундестагу, німецька допомога Україні складає лише третину з обіцяного обсягу у 28 мільярдів євро. Обіцянки-цяцянки Шольца також перейшли межу, коли стало зрозуміло, що Україна може так і не отримати ракети Таурус, а рекордні інвестиції Німеччини можуть продовжуватися десятиріччями. Такий популізм сам по собі виглядає не інакше як намір німецького політика закріпитися у своєму політичному кріслі, утримуючи фокус уваги на своїй персоні, а не на розв'язанні міжнародних проблем, в яких він відіграє чи не найголовнішу роль після США.
І врешті-решт обіцянки військової допомоги та фінансових інвестицій на мільярди євро ризикують залишатися невиконаними впродовж багатьох років. Інформатор проаналізував можливі політичні мотиви та геополітичні інтереси Шольца, які вже стають предметом загальнодержавних дискусій. У цьому тексті розглянемо причини та наслідки тактики канцлера, спираючись на останні дані та висновки з публічних джерел та експертних думок.
Маніпулювання щодо реальних обсягів допомоги Україні
У Бундестазі наробили галасу факти, які розкрили справжній обсяг допомоги Німеччини Україні: за даними Bild, уряд Федеральної Республіки Німеччина не передав Києву навіть половини з обіцяних 28 мільярдів євро. Депутат Бундестагу від опозиційного блоку ХДС/ХСС Інго Гедехенс звернувся до уряду Німеччини з вимогою пояснити заяви щодо немовби вже наданих грошей, але по факту ще тільки обіцяних на папері. Згідно з підрахунками депутата, 3,4 мільярда євро будуть компенсовані коштами Європейського Союзу, а 2,6 з шести мільярдів, які обіцяли як військову допомогу Україні, підуть іншим країнам або на переозброєння Німеччини.
Отже, на допомогу Збройним Силам України буде виділено лише 21,7 мільярда євро. Це на 23% менше, ніж заявлено німецьким урядом.
Гедехенс також підкреслив, що ці цифри можуть бути перебільшені, оскільки вони включають суми, які Німеччина обіцяла Україні до 2028 року. Однак щодо цих коштів досі невідомо, що буде через чотири роки. Депутат стверджує, що насправді Київ отримав від Берліна лише 10,2 мільярда євро.
Гедехенс додав, що канцлер насамперед стурбований підвищенням власного авторитету. І, на жаль, замало - Україною. Експерт BILD з аналізу відкритих даних Юліан Репке називає ситуацію "креативом при бухгалтерському обліку" та "начаклованими мільярдами".
Насправді ж, тут може йтися про політичну стратегію, спрямовану на збереження або підвищення популярності у власній країні коштом зовнішньополітичних дій. Оскільки внутрішньополітичні фактори, такі як громадська думка і виборчі симпатії, є важливими для політичного успіху, а лідер країни (в нашому випадку Шольц) може намагатися створити враження про активність у розв'язанні міжнародних проблем, в тому числі й допомоги іншим країнам.
Тобто може бути використана тактика маніпулювання інформацією щодо обсягів допомоги, щоб створити позитивне враження про зусилля Німеччини та її рішучість у вирішенні війни. Оголошення великих сум грошей, навіть якщо вони не відображають реальний обсяг допомоги, може слугувати для підвищення авторитету та підтримки уряду у внутрішньо політичному контексті.
Така стратегія може бути особливо ефективною у випадку, коли зовнішньополітичні дії не мають безпосередніх наслідків для внутрішньої політики. Однак, якщо виявиться, що реальні обсяги допомоги суттєво відрізняються від оголошених, це може викликати критику та підозру у виборців та опозиції, які у цьому разі поставлять під сумнів інтегрітет політичних лідерів та їхню здатність ефективно управляти справами держави.
Небажання відправляти Україні Taurus: яке підґрунтя
Далекобійні ракети, такі як Taurus та Storm Shadow, з їхнім вражаючим радіусом дії, могли б значно підсилити обороноздатність Збройних Сил України, порушуючи логістику противника. Особливо цінною була б німецька ракета Taurus, призначена для ураження об'єктів укріплення противника, включаючи навіть Кримський міст.
Однак, попри те, що Німеччина зарекомендувала себе як найбільший постачальник озброєння Україні, ракету Taurus Берлін не передає. Інтернаціональні партнери, союзники з владної коаліції, опозиція та громадська думка тиснуть на Олафа Шольца для здійснення такого кроку, проте канцлер залишається непохитним у своєму рішенні.
При цьому інформація про проблеми з передачею ракети Taurus потрапила до преси через витік з засідання комітету Бундестагу з оборони. Згідно з цією інформацією, передача Taurus ускладнена через технічні особливості цього озброєння: вона вимагає великої кількості даних та спеціальних комп'ютерних систем Бундесверу для їх обробки. Це фактично означало б, що німецькі військові братимуть на себе відповідальність за удари.
У відповідь на цей витік інформації Берлін ініціював розслідування. А у Шольца з'явилася вагома причина для відмови - небажання ескалувати конфлікт до рівня ядерної війни. За словами президента України Володимира Зеленського, Taurus це найсильніша система озброєнь у неядерної Німеччини, тому позиція Олафа Шольца з ядерними погрозами Володимира Путіна виглядає як цілком обґрунтована. Однак сам Зеленський і інші лідери не думають, що постачання якогось конкретного озброєння можуть захистити світ від ядерної загрози з боку Росії.
Німеччина як одна з ключових економічних держав у Європі може мати також економічні інтереси в уникненні конфліктів чи загострень у відносинах з Росією. Таким чином, недотримання обіцянок щодо військової допомоги може бути спробою зберегти бізнес-зв'язки чи партнерство з російськими компаніями. Зокрема, пересторога щодо ескалації військового конфлікту ефективно впливає на офіційну відмову щодо постачання зброї чи військової допомоги.
До того ж Німеччина є членом різних міжнародних організацій, таких як Європейський союз, НАТО, G7 та G20. Її рішення щодо військової допомоги та зовнішньої політики може бути визначене прагненням зберегти гармонію та співробітництво з іншими членами цих організацій. В тому числі з тими, хто не підтримує військові дії проти Росії. Тобто тут простежується неприємна гра під назвою "і нашим - і вашим" або якщо казати більш м'яко - тактика балансування між двох вогнів. Тут може йтися вже про вкрай негативну для України "двосторонню стратегію співпраці" або "політичний гібрид" у політиці Шольца.
Стратегія стримування замість активного втручання
Плани окупантів вимагають від Заходу ще більш активних дій, тому десь тиждень тому Німеччина пообіцяла голові українського МЗС Дмитру Кулебі негайно знайти системи Patriot для того, щоб не дати Росії розбомбити Харків вщент. Тема постачання ППО Україні стала одною з головних на полі міністерської зустрічі НАТО у Брюсселі минулого тижня.
Німеччина стала ініціатором щодо пошуків додаткових протиповітряних засобів як голова коаліції з протиповітряної оборони, що функціонує в межах "Рамштайну". Однак пройшов тиждень і риторика "негайно" змінилася на "опрацьовуємо можливості". Міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок заявила, що у її країни практично не залишилося власних систем Patriot, які так необхідні Україні. І саме тому зараз Німеччина розглядає можливості того, щоб придбати системи ППО для України у третіх країн. І, звісно ж, прагне "досягти цього якнайшвидше". Бербок сподівається на ясність щодо систем Patriot для України до зустрічі G7 (вона відбудеться 19 квітня на італійському острові Капрі).
Ці обережні кроки також можуть свідчити про власні безпекові інтереси Німеччини, яка не готова ризикувати ескалацією конфлікту та має перестороги щодо власної національної безпеки. Зволікання у військових рішеннях - стратегія стримування конфлікту, замість активного втручання. Що також обертається чисельними втратами України - як військового складу, так і загибеллю цивільного населення.
Узагальнюючи, додамо, що самі лише обіцянки без конкретних дій, хоч як вони можуть бути обґрунтованими з різних точок зору, включаючи внутрішню політику, економічні інтереси, міжнародні зобов'язання та безпекові аспекти, вже породжують критику та підозри щодо справедливості та послідовності зовнішньої політики Німеччини щодо України.
Піар Шольца та TikTok-акаунт для портфеля
Нещодавно канцлер Німеччини Олаф Шольц завів сторінку у соціальній мережі TikTok, в якій розмістив лише одне відео з оновленим портфелем. І річ у тому, що серед німців постать політика одразу асоціюється з його портфелем. Цей аксесуар став невід'ємною частиною образу Шольца впродовж багатьох років, тож тепер не просто аксесуар, а, вочевидь, символ ефективності та змін.
Якщо раніше символіка портфеля була "я просто виконую свою роботу", то зараз символ невід'ємного аксесуара політика може свідчити про "працездатність" та "адаптацію до нових реалій та технологій". Це може бути також важливою частиною політичної стратегії, яка підкреслює прогресивний підхід до комунікації та розвитку. Або ж вказувати на стратегічну переорієнтацію чи модернізацію політичної кампанії Шольца. Щоправда, тільки час покаже, наскільки вдалими будуть ці зміни.
Нагадаємо, що Берлін нерідко акцентує на необхідності переговорів з Росією. Нещодавно в Бундестазі закликали до припинення війни шляхом її заморожування. Це, до речі, вже не перша подібна заява з боку німецьких парламентарів.
Шольц запевняє, що переговори щодо потенційної можливості досягнення миру в Україні йдуть постійно. Посередницькі ініціативи різних країн не припиняються. І Київ також бере участь в цьому процесі. Зокрема, за словами Шольца, одразу після повномасштабного вторгнення росії Київ вів із Москвою прямі перемовини. Однак вони, як відомо, провалилося. Це сталося через те, що кремлівський режим використовував переговорний майданчик лише як привід, аби в цей час перекинути значну кількість військ на Донбас.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
