Росія намагалася вбити клин у стосунки між Україною та західними союзниками ще задовго до 2014 року
Пропаганда використовує зручні приводи, аби внести розбрат. Для цього використовують давні територіальні конфлікти, розпалюють кровну ворожнечу, поширюють фейки та використовують куплених медійників. На щастя, переважно ці зусилля марні, але є деякі тривожні моменти.
На останній зустрічі союзників на військовій базі в «Рамштайні» понад 50 країн виявили готовність підтримати Україну, надаючи озброєння та іншу допомогу. Це стало великою неприємністю для росіян. Але не несподіванкою.
Після початку повномасштабного вторгнення росія зустріла консолідовану підтримку України з боку західних країн. Увесь цей час вона наполегливо намагається посварити Україну та її союзників, використовуючи найрізноманітніші приводи, які вкидає в інформаційний простір.
Іноді ці намагання викликають тільки сміх, як от спроби запевнити, що Польща намагається захопити наші західні області. Але іноді, нажаль, такі старання немарні, і тоді в громадській думці наших союзників утверджується думка, що допомагати Україні не варто.
Ідею про те, що Польща й Угорщина хочуть захопити Україну озвучував ще російський комік-політик Володимир Жириновський. Понад вісім років тому він заявляв, що Україна не повинна існувати, а росія, Польща та Угорщина мають розділити між собою наші землі. Подібні заяви йдуть у руслі російської пропаганди про те, що Україна — «failed state», а українці на Сході та Заході мають суттєві відмінності між собою, тому повинні жити у різних державах.
Пізніше, уже після повномасштабного вторгнення, ці тези раз по раз повторювали російські пропагандисти та політики. Лукашенко говорив про можливе військове вторгнення зі сторони Білорусі в тому контексті, що, мовляв, російсько-білоруська держава не дасть полякам окупувати західні області України під приводом миротворчої місії. Тобто, щоби поляки не окупували, окупуємо ми.
Новий поштовх викликав візит у травні президента Анджея Дуди, коли він, відвідуючи Верховну Раду сказав, що «між Польщею та Україною не буде кордонів». Екснардеп і колабораціоніст Ілля Ківа тоді заявив, що от, мовляв, поляки хочуть окупувати.
Ще один скандал спалахнув після заяви ексміністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського про те, що, нібито, польска влада розмірковувала про «поділ України» в перші дні вторгнення рф. Від заяви вже відмежувалася Варшава, натомість за них вхопилася російська пропаганда. Ці заяви, попри весь галас не мали успіху: українці ніяк не хотіли зрозуміти, чому поляки, які постачають нам зброю для війни з росією, мають раптом захотіти нас окупувати.
Варто зазначити, що російська пропаганда вигадала ці тези не на голому місці. В ультраправих польських колах дійсно до війни, говорили про те, що Волинь і Галичина — то їхні історичні землі, «Східні території», які треба повертати. Але ці рухи завжди були маргінальними.
В Україні теж було подібне. Ні, йдеться не про політичні рухи, але можна було чути деякі заяви, що, мовляв, Хелм наш, бо його заснував руський король Данило, Перемишль — українська історична земля, Кубань — наша й білоруський Брест теж. Але це ніколи не переходило межі. Тільки для путіна й росіян, історичні кордони — привід для війни. За цим принципом, Монголія мала б претендувати мало не на всю сучасну росію. Поляки ж розуміють, що подібні територіальні претензії поставлять їх нарівні з росіянами, поза міжнародним правом. Це їм непотрібно.
Навпаки, після початку повномасштабного вторгнення поляки стали тилом України, прихистили біженців, поранених, надають допомогу зброєю, ліками та фінансово, відіграють роль «дипломатичного тарану». З останнього, заявляють, що нададуть танки Leopard-2, які є на озброєнні, навіть всупереч позиції Берліна. Так, вони це роблять, бо знають на власному досвіді, що таке російській імперіалізм. Але хіба так поводяться окупанти?
Одним із небезпечних, невирішених і дражливих питань у польсько-українських взаєминах залишиться питання УПА та Волинської трагедії. Але зараз, схоже, ніхто не збирається ставити успіх оборони України в залежність від подій восьмидесятирічної давності. Хоча росія дуже цього хотіла б. Вона витрачає значні кошти на підтримку цього дискурсу, але й українське й польске суспільство виявляє витримку. Існує мовчазний консенсус щодо того, що вирішувати це будемо після війни.
Росіяни хотіли б, щоб Франція та Німеччина — найвпливовіші каїни Євросоюзу — «проковтнули» окупацію України. Тези про «зраду Заходу» раз-по-раз з’являються в медіапросторі росіян і перекочовують в українські ЗМІ. Путін, ймовірно, дійсно був переконаний, що ці західні держави залишаться осторонь, не втручатимуться, щоб зберегти стабільність у своїх країнах, залежних від енергоносіїв рф і це дасть йому змогу захопити Україну.
Його мрії були не такими вже й безпідставними. Колишній прем’єр Британії Борис Джонсон заявляв, що, європейські політики дійсно були готові прийняти агресію путіна та хотіли лише, аби вона тривала якомога менше. Але, каже він, ситуація незабаром змінилася і тепер Франція і Німеччина рішуче підтримують Україну.
І Париж, і Берлін багато долучилися, допомагаючи зброєю, грошима й обладнанням. Президент Емануель Макрон організовував «Енергетичний Рамштайн», сконсолідувавши європейців, аби допомогти українцям впоратися з викликами, спричиненими атаками росіян по цивільній інфраструктурі. Німеччина є одним із найбільших донорів економіки України. До прикладу, 18 січня Берлін виділив військової допомоги на понад 1 мільярд євро. Так, танки, з незрозумілої причини є болючим для Німеччини питанням, але ж і про «зраду» не йдеться.
У відносинах зі США кремль намагаються переконати українців, що американці намагаються використати нас, натравити на росіян. Це ігнорувати легко, адже ми знаємо, від чиїх куль, ракет та бомб гинуть наші люди у своїх будинках.
А от щодо пропаганди в США, то їй приділяють велику роль, адже Америка — чи не головний наш союзник. Тут росіяни використовують внутрішньополітичну боротьбу між демократами та республіканцями та відверто продажні ЗМІ.
Основні тези такі:
І це справді небезпечно. Адже тези активно використовували ультраправі політики під час виборчої кампанії, зокрема Марджері Тейлор Грін. Унаслідок цього, а також відверто куплених представників медіа, як ведучий Fox News Такер Карлсон, підтримка України падає. Якщо в березні 2022 року лише 13 % виборців республіканської партії вважали, що потрібно відмовитися від підтримки України, то тепер таких майже половина.
З одного боку, корупція є чи не у всіх країнах світу, у тому числі й в Америці та ЄС. А з іншого, Україна не може вдавати, що так і має бути. Останні корупційні скандали в Міністерстві оборони загрожують втратою підтримки союзників, а значить, самому існуванню країни. Але Захід і не очікував від України, що корупцію одразу викорінять за помахом чарівної палички натомість усі уважно спостерігають, як відбувається розслідування і якою буде кара.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.