Навіщо росіяни розповсюджують тортури полонених та чому пробуксовує мобілізація: розмова з військовим Кирилом Сазоновим

Доброволець 41-ї окремої механізованої бригади Кирило Сазонов розповів у ексклюзивному інтерв'ю Інформатору про те, що змінилося у російській армії з початку повномасштабного вторгнення. Він розповів, для чого розповсюджують відео з тортурами українських полонених. Та окремо розказав про те, яким чином відбуваються ворожі наступи та що їм можуть протиставити українські захисники.

Окремо Сазонов повідомив про потреби ЗСУ для отримання мотивованого та боєздатного поповнення. Та чому пробуксовує закон про мобілізацію.

Зокрема, він зазначив, що більш як добу продовжуються безперервні штурми на Часів Ярі, Кліщіївку, Андріївку. Він також нагадує, як свого часу до них приїжджав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський і казав, що у ворога є завдання захопити місто до 9 травня. Щоб Путіну було, чим пишатися під час параду, а потім перед лідером КНР Сі Цзіньпінем. Але, як бачимо, українські захисники й досі тримають місто – ворогу нічого не вдалося.

"З того часу вони постійно штурмують такими масованими наступами на бронетехніці. Це виглядає так: першими виходять один-два танки, за ними піхота, далі – інша техніка з десантом. А далі – сама піхота вже без техніки. Коли це не вдавалося – намагалися штурмувати малими групами, пробираючись до наших позицій в саме місто, а там закріпитися. А тоді вже перекидати підкріплення. Окремі групи пробивалися до міста, але всі групи були знищені", – каже військовий.

У ворога вже є досвідчені ветерани

Росіяни також намагалися брати місто у лещата з обох боків – з півдня та півночі, заходити з північного сходу. На півдні – це вдовж дороги, яка йде з Бахмута до Костянтинівки і далі на Покровськ, на захід. А на північ – до Дружківки, Краматорська та Слов’янська. На півночі біля лісу трохи просувалися, але були зупинені.

Потім знов змінювали тактику – невеличкі групи, масовані штурми. Зараз вони підтягнули якісь резерви. Але наша потужна артилерія працює, ворожа техніка палає. І вночі, і з ранку працюють по наступаючим окупантам наші "Гради". Працює дуже багато екіпажів дронів, мінометники. Завдання – не допустити до наших позицій, до міста. Але окремі групи прориваються – і тут вступає наша піхота.

"Змін у тактиці росіян я не побачив. Як працювали вони раніше в Авдіївці, Маріуполі та на інших напрямках – так це й продовжують. Тобто спочатку йде навала, спроба штурму, а коли це не вдається – починаються постійні обстріли, "Гради" авіаційні ракети, КАБи з літаків, як літають та скидають над Донецьком, руйнуючи місто", – додає Кирило Сазонов.

На його погляд, ворожа армія все ж таки змінюється. Кадрові частини, якими Путін вважав можливим захопити всю Україну – це до 60 тисяч чоловік – були знищені у перші місяці. Потім були мобілізовані: набирали та набирають сміття з в’язниць, околиць, іноземців з Африки.

"Але є й інші підрозділи. Ворог теж навчається – саме нижня ланка командування та рядові. Там теж вже вистачає ветеранів, які вміють воювати – виконати завдання та вижити. Вони цьому навчилися і вже не є легкою здобиччю для нас. Дуже важким противником був десант – вони й екіпіровані по-іншому, і підготовлені. Але майже всю 98-му ми стерли в нуль. Ми теж не діти: у нас багато ветеранів, навчаються та набирають досвіду нові хлопці", – розповідає доброволець.

Тільки рекрутинг та максимальна підготовка

Сазонов підкреслює, що у підготовці бійця є два важливі моменти. По-перше, мотивація, тому він завжди виступає за рекрутинг – щоб люди приходили у бригаду на контракт, а не з мобілізованих. Тому що невідомо, що у нього у душі, і чи утримається в тяжкий момент.

Далі експерт зазначив, що зараз ніхто не йде на передову чи навіть у тилову бригаду прямо з ТЦК. Були випадки коли людина з бойовим досвідом, учасник бойових дій, але не мала базової військової підготовки, йшла на контракт. І вона теж їхала в учбовий центр з іншими новобранцями. Місяць триває навчання стрільця, потім фахова підготовка. Найкоротша, два тижні – для водіїв вантажного транспорту. Механік-водій танку, навідник танку, зв'язок, гранатометник, кулеметник та оператор дронів навчають довше – місяць-два. Потім люди попадають у бригади – хтось у тилові, хтось – у бойові.

У бойову 41 бригаду, де служить Кирило Сазонов, приходять хлопці з учебок і теж відразу не йдуть до бойових дій. В учебках є дуже гарні інструктори, але людина, яка прийшла сюди – має тренуватися далі не в бою, а під керівництвом ветеранів, які воювали вчора-позавчора. Тобто хлопці знімаються з позицій коли в них є відпочинок – чотири дні в окопах, чотири на відпочинки. І вони їдуть на полігон за 20-30 км від лінії фронту. Там вони тренуються знову. Бо хоч у дрібницях та потроху, але ситуація змінюється щомісяця. І ці навички краще передадуть ті, хто зараз воюють. Два тижні таких тренувань – і люди йдуть працювати тим, на кого навчалися.

"Дуже важливими є оператори дронів, бо дрони – це наше все. Хтось бореться з ворожими дронами – оператори РЕБ. Зараз шукаємо хлопців, які будуть займатися раціями. Така підготовка набагато краще, ніж набрати людей та кинути їх відразу на передову – у цьому немає сенсу, просто втратимо людей", – акцентує військовий.

Захищати ухилянтів більше не хочуть

Сазонов зазначає, що сьогодні в українців неоднозначне відношення до закону про мобілізацію. По-перше, ворог дуже щільно працює через ЗМІ та соціальні мережі, щоб якось зірвати мобілізацію – це для них дуже важливо. Він розуміє що перемогти українців він вже не зміг. Тому треба якось нас нацькувати один на одного. Бо військо, яке руйнується зсередини, зовнішньому ворогу протистояти не може.

По-друге, можливо неправильно зробили з комунікаціями. Переконували людей, що все настільки гаразд, що хтось налаштувався на таке бачення, що перемога вже скоро, хлопці самі справляються, нащо я там потрібен, я туди не піду – якось без мене впораються. Ветеран впевнений, що це хибний підхід, тому що підкріплення потрібно. Бо люди мають відпочивати, їздити у відпустки, зустрічатися з рідними тощо. А стосовно того, хто не хоче захищати свою країну... ставить риторичне запитання: чого я, доброволець, повинен їх захищати?

"Ми з хлопцями не розуміємо, що відбувається. Там, на Херсонщини людина в 23 роки втекла від ТЦК, поки мати кусала поліціянта. В іншому місці поліцію та ТЦК закидали помідорами і допомогли утекти ухилянту. А що ви будете робити, коли ворог буде стояти під Києвом чи знов піде на Херсон? А нам – захищати ухилянтів та тих, хто захищав їх від ТЦК? Чому я маю це робити?", – запитує військовий.

Він каже, що у містах, де вони стояли, біля лінії фронту, люди добре розуміли, що буде, коли ворог прийде до них. Тому тут і відношення інше – військових підтримують. Допомагає влада та цивільне населення. Наприклад, по трасі стоять плакати, які пропонують ЗСУ безкоштовно помитися, випрати речі випити кави і таке інше. Тут люди розуміють: якщо не буде людей в українській формі – будуть - у іншій. І тоді ніхто не питатиме про закон, твої права та бажання.

Віра сильніша за страх

Кирило Сазонов зазначає, що з російськими військовими теж працюють психологи, які накручують їх. Були випадки, коли вони здавалися масово у полон – на початку війни, коли вони були в шоці і не розуміли, що відбувається. Зараз є випадки, коли вони не здаються в полон, а роблять самогубство. У мережі гуляють відео з тортурами українських полонених, із розправами над ними та стратами.

"Але це не для нас. Ми їх і так ненавидимо. Побачивши це відео, ми не станемо добріше. І нас це не лякає, а робить ще злішими та мотивованими. Всі ці відео вони публікують суто для своїх: дивіться, що ми робимо з полоненими українцями – розумієте, що вони зроблять з вами! Вони й так страшні, їдять донецьких дітей", – розповідає ветеран.

Хтось з росіян йде на війну за гроші: каже, що у своєму Дагестані ніколи стільки заробити не міг. Мовляв, йому сказали, що буду стояти на блок-посту на кордоні, а кинули на штурм. І таких факторів багато: когось уводять в оману, когось манять гроші, інших – амністія.

"І якщо ми беремо з легкими статтями, то вони – людожерів, насильників, вбивць, у яких по 20 років строку. Багато з тих, хто розуміє, що їх кидають на смерть, здаються в полон. Днями відразу здалося понад 60 осіб – це досить багато", – каже Кирило Сазонов.

Він підкреслює, що всі знають, що його 41 бригада – бойова. Що тут не пересидиш десь на Західній Україні. Ці захисники воювали з першого дня створення підрозділу – в Куп’янську, Часів Ярі та інших важких місцях. Так, це зарплата, бойові виплати. А ще – гордість за свою бригаду, можливість ходити з шевроном, де написано "Віра сильніша за страх". І те, що люди звертаються до підрозділу, пишуть, що хочуть саме сюди, у бойову бригаду, каже про те, що є потенціал. Є українці, які хочуть воювати та захищати свою Батьківщину.

Українські військові завдають РФ ударів по всіх фронтах

Українські військові своїми ударами по НПЗ ворога у цьому році спромоглися досягти певних успіхів. По-перше, Росія почала втрачати в об'ємах через експорт сировини і закрила дані щодо надходження палива. Це ознака того, що навіть пересічні росіяни можуть відчути брак пального вже влітку 2024 році, що й казати про військову сферу.

6 червня на Новошахтинському нафтопереробному заводі, що розташований у Ростовській області РФ, пролунав потужний вибух. Росіяни говорять про атаку БПЛА. Ще ми писали, що для Бєлгородської області РФ ніч проти 6 червня також виявилась неспокійною. До регіону завітали ударні безпілотники, які поцілили по нафтобазі. На місці удару здійнялась масштабна пожежа. Тим часом у тимчасово окупованому Криму у четвер, 6 червня, українські військові знищили судно окупантів. Уражена ціль - рейдовий буксир. Морську атаку влаштувало Головне управління розвідки Міноборони України. Були задіяні морські дрони, які спрацювали влучно і ефективно. 

Перед цим у Республіці Комі (РФ) 2 червня сталася пожежа на нафтопереробному заводі "Лукойла". Відомо, що займання на підприємстві в Ухті. У російських ЗМІ повідомляють про щонайменше двох загиблих. Офіційна влада регіону не називає точну кількість постраждалих та загиблих, хоча підтверджують сам факт. 

17 травня стало відомо, що безпілотники атакували нафтопереробний завод у Туапсе, що у Краснодарському краї. Внаслідок падіння дрону сталася пожежа на території заводу. У росЗМІ повідомляли, що постраждалих немає. Слід підкреслити, що російські НПЗ є законною ціллю для України, оскільки забезпечують функціонування російської військової машини.