Воїни-чмоні, тотальна безправність та гаплик економіці: до чого призведе скопійована у росіян тактика бусифікації чоловіків на вулицях

Всього лише пару років тому- десь восени 2022-го - в Україні  всі обговорювали насильницькі методи росіян, які відправляли на війну всіх, кого можливо – загони "вагнерівців" поповнювали тюремщиками, штурмовиків набирали з окупованих українських територій, незважаючи на непридатність і тяжкі захворювання людей. Початок визвольної боротьби українців знаменували мемні історії про Чмоню, про ув’язнених в своїх домах чоловіків в окупованих Донецьку чи Макіївці, які переховувалися, щоб не потрапити у м’ясні Z-штурми. Не пройшло й місяця, як в Україні був прийнятий закон про посилення мобілізації, і ганебна історія з насильницькою ловлею чоловіків на вулиці, схожа на російську, повторилася вже в Україні.

Так звана "бусифікація" чоловіків з вулиць крокує з запізненням на декілька років, мов якесь дежавю. І відбувається все на тлі зруйнованої вщент економіки. Інформатор розбирався, чим насправді може загрожувати цей феномен країні, яка вже третій рік (якщо брати дату повномасштабного наступу) виборює своє право на свободу.

"Могілізація" в ОРДЛО

Загальна мобілізація на території окупованих Донецької та Луганської областей розпочалася за декілька днів до повномасштабного вторгнення Росії в Україну - 19 лютого 2022 року. За різними оцінками, до середини червня 2022 року було мобілізовано до 140 тисяч осіб.

Мобілізаційні заходи включали масові облави на чоловіків призовного віку, внаслідок чого до 80% працівників були забрані з підприємств, що спричинило зупинку шахт, громадського транспорту та параліч міських служб. Мешканці намагалися уникнути мобілізації, ховаючись у своїх домівках або нелегально залишаючи регіон. Тоді в українських ЗМІ мобілізацію з вулиць описували не інакше, як словами "вийшов за хлібом, опинився в окопі".

Пізніше російський військовий-терорист Ігор Гіркін (який зараз звинувачений у критиці російського Міноборони і знаходиться у російській в'язниці, йому присудили чотири роки увʼязнення - ред.) радів, що повістки почали отримувати прихильники т.зв. "СВО". Новобранці без підготовки та бойового досвіду опинялися на передовій без належного забезпечення: їм не вистачало екіпірування, зброї, харчів та медикаментів. Правозахисники повідомляли про значні втрати серед мобілізованих – до 30 тисяч загиблих до серпня 2022 року.

Нагадаємо, що відомий окупант Чмоня (Андрій Рязанцев з Горлівки) на початку повномасштабного вторгнення став героєм мемів, оскільки українці вирішили, що його зовнішній вигляд яскраво зображує "другу армію світу". До речі, після обміну у квітні 2023 року його знову відправили на фронт до лав мотострілецького підрозділу так званої "ДНР".

Примусової мобілізації до російської армії зазнавали навіть люди, непридатні до військової служби за станом здоров'я. Зафіксовані випадки призову студентів із серцевими вадами та епілепсією, а також солдатів з пієлонефритом, тромбофлебітом та цирозом печінки. Деякі мали психічні розлади, проблеми із зором, грижі та варикоз. На жаль, все це і зараз вже спостерігається в Україні.

Брак екіпірування змушував солдатів купувати необхідні речі за власні кошти. Військові носили старе спорядження, зразки якого датувалися 1968 та 1970 роками, і користувалися гвинтівками Мосіна зразка 1891/1944 років. Родичі мобілізованих змушені були постачати на фронт власні медикаменти та предмети особистої гігієни.

"Видають не все. Наприклад, берці не дадуть, тільки кирзачі. Термобілизну не дадуть. Літню форму - один комплект на рік, і можна не знайти потрібного розміру", - писали в одній з груп т. зв. "ДНР" у 2022 році. 

Часто чоловіків викрадали і швидко відправляли на передову. Через значні втрати самі місцеві жителі Донецька та Макіївки називали мобілізацію "могілізацією". За оцінками Міністерства оборони Великобританії сили ОРДЛО втратили до половини особового складу після початку вторгнення.

У соцмережах українці тоді зловтішалися – звісно, з такими вояками приємно було мати справу. До того ж, їх ще і в розшук як дезертирів оголошували.

Замкнене коло якесь виходило. При чому ці мешканці невизнаних "республік" не йшли воювати не через те, що не підтримували війну РФ проти України, а здебільшого через те, що у них були вади зі здоров’ям, вони не могли воювати. І сказати відверто, такий тип чоловіків в армії вважається "одноразовим" саме через свою непідготовленість.

За даними Генштабу ЗСУ, станом на вересень 2022 року серед вже набраного особового складу у армію РФ була велика кількість людей, що мали наркотичну та алкогольну залежність. З такими загонами нерідко розправлялися вже українські партизани на місцях. Так, одразу 17 російських військових були приспані отруєним алкоголем та вбиті у Маріуполі в новорічну ніч. 

У 2023 році ситуація з мобілізацією в Росії дещо змінилася. До лав армії РФ залучають обіцянками про велику зарплатню або шантажем. Також командування практикувало "примусове підписання контракту" із колишніми військовослужбовцями, розповідав представник ГУР Андрій Юсов.

«Бусифікація» в Україні: що не так з посиленням мобілізації

Деморалізуючий законопроєкт про мобілізацію з 18 травня встиг породити масу проблем, які потребують негайного вирішення для забезпечення гідності та прав мобілізованих осіб на всіх етапах. Серед ключових проблем варто виділити відсутність механізмів для виправлення зловживань з боку ТЦК.

Тобто цей закон не передбачає ефективних заходів для запобігання випадкам примусової мобілізації, відомої як "операція Бусик", коли чоловіків хапають на вулицях та примусово відправляють до військкоматів. Як наслідок, жінки стали на захист своїх чоловіків та синів. Так, у Херсоні жінка покусала представників ТЦК, які хотіли перевірити документи її сина. Хлопець за віком й так не підлягає мобілізації, а на жінку в результаті чекає кримінальна відповідальність. Триває розслідування.

Є очевидні проблеми з військово-лікарською комісією (ВЛК). Немає прозорих та надійних процедур для обстеження стану здоров'я призовників, що призводить до мобілізації людей із серйозними захворюваннями, які не можуть виконувати військові обов'язки. З найяскравіших прикладів – історія про намагання залучити до війська одесита з олігофренією (який ВЛК пройшов всього за пів години), спробою військовозобов’язаних покінчити з життям через те, що вони не за своєю згодою опинялися у ТЦК або смертельні випадки призваних в армію чоловіків з серцевими захворюваннями та епілепсією. Офіційні пояснення представників ТЦК вражають. Виявляється, можна пояснити побиття жінки головою в обличчя з боку військового тим, що в нього "не витримали емоції". 

Відсутність професійної підготовки – чергова проблема, бо закон не гарантує належної підготовки мобілізованих осіб. Відсутній контроль та моніторинг цього процесу, що збільшує ризики на фронті. У неприємну історію через це потрапив військовий-спецпризначенець Олексій Марцинюк, який виконував роботу інструктора зі 113-ї бригади ТрО міста Харкова. Він не схотів відправляти на завдання непідготовлених бійців. Через це, стверджує чоловік, він отримав звинувачення у торгівлі зброєю, дезертирстві, а ще погрози фізичної розправи від командирів. 

Тобто, закон орієнтований на збільшення кількості мобілізованих, а не на їхню якість. Це призводить до зростання випадків самовільного залишення частин, відмови від служби та зростання кількості кримінальних справ.

Є чимало й інших проблем. Наприклад, закон не гарантує достатнього матеріально-технічного забезпечення військовослужбовців. Часто солдати змушені купувати необхідне екіпірування за власні кошти, що негативно впливає на їхній моральний стан. Закон не надає чітких гарантій щодо фінансових виплат військовослужбовцям та їх сім'ям у разі поранень чи загибелі. Це знижує потяг до служби та не забезпечує достатньої мотивації щодо захисту батьківщини.

Також відсутні механізми ресоціалізації та підтримки після служби. Солдати часто залишаються наодинці зі своїми проблемами, не одержуючи необхідної допомоги для реінтеграції у суспільство. Одну із таких щемливих історій пораненого військового, що втратив руку, розповіла бойова медикиня Катерина Галушка.

Галушка закликає "завжди бути людьми. І дякувати тим, хто захищає нас". Вона просить підтримувати тих, хто боїться почати новий етап свого життя.

"Він дуже тихий. Мало говорить, спокійно. Легко дається, коли треба підключати систему. Я спитала його, чи можу показати його на фото: - Ну щоб може сім'ю не нервувати, якщо ви їм ще не сказали. - Та виставляйте. В мене немає сім'ї, - потім покзує на руку, - і не буде", - поділилася цією історією Галушка. 

Система мобілізації потребує ефективних механізмів мотивації та виявлення здібностей призивників. Все це наразі відсутнє, як відсутні й умови, за яких потенційно готові до служби громадяни будуть мотивовані добровільно вступати до лав Збройних Сил. Закон не забезпечує можливості для військовослужбовців вирішити особисті справи перед мобілізацією. Це включає питання щодо оформлення опіки, управління бізнесом, складання заповітів тощо.

Закон не враховує можливості використання біологічного матеріалу загиблих солдатів для репродуктивних цілей, що створює додаткові проблеми. Загалом, мобілізаційний закон потребує значних доопрацювань для забезпечення гідності, прав та мотивації мобілізованих осіб, що дозволить підвищити якість військової служби та ефективність Збройних Сил України.

Паралельно з цим, нагадаємо, в Раді навмисне виключили з закону норму щодо демобілізації, побоюючись припинення фінансування Заходу. Все це приводить до не надто приємних висновків, що Україна так само йде шляхом Росії, з якою воює. Але ми крокуємо шляхом "насильницької мобілізації" з відставанням у декілька років. І це відбувається на тлі економічних викликів в Україні.

Економічні наслідки в Україні

Затяжний характер війни та висока інтенсивність боїв на фронті призвели до необхідності ефективного управління як військовими, так і економічними ресурсами. В умовах, коли конфлікт триває і кожен метр території стає полем бою, перемогу здобуде та сторона, яка зможе зберегти життєздатність своєї економіки. Проте ситуація в Україні вимагає глибокого аналізу і критичних змін у підходах не тільки до мобілізації, але й до економічного управління. Наразі українська економіка стикається з серйозними викликами, що підсилюються недоліками мобілізаційного процесу. Наведемо деякі з них:

Дефіцит робочої сили. Майже 60% бізнесів мають проблему з пошуком працівників, серед основних причин – мобілізація і міграція. Такий висновок опитування Мінекономіки у 2024 році. Тобто роботодавці, які наймають працівників, вказують на дефіцит кадрів. Така ситуація значно знижує продуктивність і економічну стабільність країни. 

Підвищення тарифів на бензин. Рада підвищує тарифи на бензин у часи, коли світло часто відсутнє, і більшість бізнесів вимушені використовувати генератори. Це створює додатковий фінансовий тиск на підприємства і громадян. 

Відсутність професійних економічних рішень: У той час, як у Росії економісти керують Міністерством оборони і впроваджують військове кейнсіанство, в Україні бракує фахівців, які могли б запропонувати аналогічні економічні стратегії. Замість цього, наприклад, голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев веде боротьбу з ФОПами, звинувачуючи їх у ухилянні від податків.

Щоправда, є пояснення тому, чому Україна не переводить економіку на військові рейки. За словами військового експерта Олега Жданова, це не вплине на майбутню перемогу у війні, але може поставити у ризиковане становище середній та малий бізнес.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.