Михайло Федоров та Олександр Сирський дійсно мають напружені та конфліктні відносини, фактично, це суперечка технократа та генерала пострадянської школи
Міністр оборони Михайло Федоров та Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський, як і писав раніше Інформатор, дійсно мають напружені та конфліктні відносини. Фактично, це суперечка технократа та генерала пострадянської школи. Проте це особиста справа обох, до якої ніхто не втручається. При цьому примирення навряд чи можливе, отже врешті-решт комусь доведеться піти.
Про це йдеться у матеріалі NV, який розкриває найбільш яскраві деталі протистояння. Перш за все, видання зазначає, що конфлікти між міністром оборони та головкомом майже не виходять назовні, проте напруги це не знімає.
Наразі конфлікт перейшов до рівня "особистого", а не професійного. Щобільше, вже ніхто не може згадати, з чого все почалося. Поки що суперечка не заважає роботі, але якщо все далі піде в такому ключі - вочевидь доведеться втручатися президенту України Володимиру Зеленському, який може відправити когось із них у відставку.
Як стверджується у матеріалі, часто конкуренція виникає через дублювання функцій МОУ та Генерального штабу. Структури не можуть працювати окремо одна від одної, тому функціонал та зона відповідальності за деякі процеси часто перетинаються.
Співрозмовник з оточення Федорова пояснює: один з моментів - це те, що в МОУ та ГШ різне бачення реалізації рішень. Якщо в МОУ намагаються це робити швидко, то в ГШ рішення часто затягуються. Окрім цього, іноді у Сирського починають заявляти, що Міноборони - всього лише "закупівельник" для потреб армії, а в МОУ різко згадують, що мають стосовно ЗСУ контролюючу функцію.
Проте найголовніщий "камінь спотикання", як і зазначав свого часу "Інформатор", це саме питання закупівель для армії. Мова, як ми підкреслювали, йде про багатомільярдні бюджети та інтереси великої кількості державних та приватних компаній.
Попри те, що теоретично потреби армії визначають МОУ та ГШ спільно, але реально прерогатива формувати списки належить останньому. Ось тут починається скандал: в МОУ часто нібито не поділяють потреби Генштабу, тоді як останній вважає, що їм надають не те, що потрібно для ефективного ведення війни.
Окрім цього, закупівлі - це закритий процес з величезними корупційними ризиками. Подекуди закупівлі організовуються Генштабом зі вказанням конкретних найменувань та виробників, а не бажаних характеристик озброєння. Водночас МОУ орієнтується в першу на цифри та оцінки критеріїв ефективності того або іншого виду зброї, не збираючись витрачати гроші на "мотлох". Такий злам системи викликає "генеральську фронду" та спротив.
Доходить до того, стверджує джерело з оточення Федорова, що Сирський, який розподіляє ресурси за власним бажанням, може офіційно (або неофіційно) наказати фронтовим підрозділам не використовувати те озброєння, що придбало МОУ. А вже після цього Генштаб починає пред'являти претензії підрозділу МОУ - Агенціїї оборонних закупівель; мовляв, не було передано вчасно потрібне озброєння.
Другий за силою момент суперечок - це кадрове питання. Наразі в команді заступників міністра оборони немає жодного професійного військового після того, як 20 травня за поданням Федорова Кабінет міністрів звільнив генералів Івана Гаврилюка та Євгена Мойсюка. Офіційно було сказано, що це відбулося в рамках оновлення команди.
Проте ми тоді писали, що звільнення заступників міністра оборони Івана Гаврилюка та Євгена Мойсюка відбулося через глибоку "дискомунікацію" і системні розбіжності з оновленою командою Федорова. Генерали та нове керівництво начебто кардинально розійшлися в баченні реформ - зокрема щодо цифровізації, виплат військовим і підходів до оборонних закупівель.
Джерела NV опосередковано підтверджують цю інформацію. Вони зазначають, що Федоров формує середовище заступників з комфортних для себе людей зі своєї старої команди. "Старожилам" МОУ це смерть як недовподоби: так, Мстислав Банік, наприкінці березня призначений заступником міністра оборони з питань реформи закупівель, буквально перетрусив особовий склад свого департаменту, відправивши всіх на поліграф та анонсувавши масові відставки.
З іншого боку, на захист Гаврилюка кажуть, що він точно не людина Сирського, оскільки ще за часів Умерова та Шмигаля спокійно йшов на конфлікт з Генштабом, продавлюючи інтереси МОУ. Зазначається, що в міністерстві генерал міг представляти інтереси "старого генералітету" - який апріорі є для Сирського більш зрозумілим, аніж міністр-технократ.
Масштабна реформа армії, яку анонсував Федоров після призначення міністром, стала ще однією точкою напруги. Над питанням працюють обидва відомства, оскільки мова йде про масштабні зміни, які торкаються процесу мобілізації, роботи скандальних ТЦК, підвищення виплат військовим тощо.
Одне з джерел в парламенті сказало, що мова, мабуть, йде не стільки про конфлікти, скільки про надмірні очікування та запити Федорова. Мовляв, грошей в бюджеті на підвищення виплат немає,моделі буцімто "неробочі", а реформу нібито навіть презентувати не вдається (до речі, реформу презентували 12 червня - ред.)
Член комітету Ради з питань нацбезпеки та оборони Сергій Рахманін, який зробив "перший залп" в атаці на ініціативи Федорова, заявив, що міністр нібито не дав чіткої відповіді членам комітету - де взяти гроші на збільшення виплат військовим. Втім, вже відомо, що збільшення виплат можуть профінансувати за рахунок кредиту ЄС у 90 мільярдів євро - тому насправді питання з грошами не стоїть.
Про цю проблему говорять не лише джерела: зокрема Сергій Рахманін, член комітету ВР з питань нацбезпеки, нещодавно запевнив Radio NV, що Федоров не дав про джерела фінансового ресурсу для збільшення виплат військовим.
Як вже було вказано, наразі конфлікт не впливає на виконання обов'язків що Сирським, що Федоровим. Але якщо суперечка почне впливати на обороноздатність, то рано чи пізно втрутиться президент Зеленський і комусь доведеться піти.
Видання стверджує, що Федоров має репутацію "вісника успіху", оскільки жодного разу не підвів Зеленського та не провалив обіцянок. Водночас Сирський демонструє стабілізацію фронту та поступове звільнення території України, гальмування наступу РФ та відсутність провалів на фронті.
Отже для втрати довіри президента до Федорова потрібне невиконання міністром обіцянок, а для Сирського - провали на фронті. Загалом джерела дають "запас міцності" щонайменше до осені, а там вже буде видно.
Радник міністра оборони Сергій Стерненко раніше заявив, що з червня в Україні розпочинається давно анонсована велика реформа армії. Військове керівництво планує повністю змінити підхід до мобілізації, щоб зробити службу зрозумілішою та чеснішою для фронтовиків. Нові правила, казав він, впроваджуватимуть поетапно, змінюючи умови контрактів, грошове забезпечення та правила демобілізації.
Зазначимо, що це дійсно так - вже в червні цього року українські військовослужбовці будуть отримувати підвищені виплати, а українські піхотинці отримають фактично найвищі військові зарплати в світі. Паралельно буде реформовано систему контрактів. Також більше уваги приділятиметься рекрутингу до Збройних сил України іноземців, а військових, які довго служать, почнуть потроху звільняти. Тому тут МОУ свою позицію продавило.
З іншого боку, реформа територіальних центрів комплектації та соціальної підтримки відбудеться лише після двох попередніх етапів - підвищення зарплат військовим і врегулювання термінів служби, заявила прем'єр-міністерка Юлія Свириденко під час "години запитань до уряду" 12 червня.
Тому тут все ще під великим питанням: Сирський свого часу стверджував, що ТЦК забезпечують близько 90% мобілізації, тоді як добровільний рекрутинг дає лише 10%. Реорганізація системи ТЦК, щоб відмовитися від примусового призову на користь фінансової мотивації, може зустріти спротив з боку генералів попри те, що саме пропорцію 90/10 законопроєкт про реорганізацію ТЦК та ідеї Федорова покликані докорінно змінити. Питання наразі полягає лише в тому, чи знайдуться для цього гроші. І чи переможе Федоров у внутрішньому протистоянні з тими, кому нинішня система вигідна.