Ахтем Сеітаблаєв довів, що Катерина II нічого корисного для Одеси не зробила
Режисер та актор Ахтем Сеітаблаєв пояснив, що спільного між пам’ятником Катерині другій та Адольфом Гітлером. А також запропонував меру Одеси Труханову поставити пам’ятник Гітлеру, якщо він не розуміє як пов’язані російська культура та агресія. Про це він розповів в інтерв’ю Аліні Доротюк на її YouTube-каналі.
Аліна Доротюк спитала режисера, що робиться з людьми і, безпосередньо з мером Одеси Трухановим, котрий чинить тотальний супротив зняттю пам’ятників російським письменникам та Катерині другій. Ахтем пояснив, звідки береться така поведінка і вважає, що пам’ятники російським митцям в українських містах це теж саме, що побудувати в Одесі пам’ятник Гітлеру.
“Адольф Ейхман (австрійський нацист, оберштурмбанфюрер СС, який набув всесвітньої популярності як “архітектор Голокосту”, - Прим. авт.). теж частина історії. Але мені важко уявити, щоб в Єрусалимі або Тель-Авів з’явився його пам’ятник. Мені важко зараз уявити, щоб в Ізраїлі зараз почали грати музику Вагнера. Її там досі не грають саме виходячи з того, що це був улюблений композитор Адольфа Гітлєра і саме ця музика доволі часто лунала у концтаборах.
Що ще має відбутися? Дитина цих людей потрапити у концтабір? Це дуже сильно нагадує так званий стокгольмський синдром, коли жертва починає закохуватися у свого ката”, - провів паралель Сеітаблаєв.
На думку режисера Катерина друга нічого корисного не зробила для Одеси. Навпаки, саме через неї на будівництві міста загинуло багато людей. І нагадав, що це місто з’явилося на місці іншого і не треба обрубати історію у своїй свідомості.
“Що Катерина друга зробила такого великого, що ми маємо дбати про її пам’ятник, як невід’ємну частину нашої історії? В нашій історії багато що є. Для чого ми це зберігаємо, як нагадування чого? Що вона дала освіту нашим дітям? Провела акведук? Вона знищувала все, що нас формувало і ідентифікувало. Вона була однією з тих, хто пролив море крові. Вона побудувала Одесу? Може ми згадаємо, що на місці Одеси був Хаджибей. Якщо ми так любимо історію, то може ми не будемо замикатися в історії протягом лише 300 років.
Може згадаємо, що історія українських земель почалася не з Катерини другої, не з Петра першого і навіть не з Романових, а набагато набагато раніше. Може ми нарешті згадаємо і чітко будемо усвідомлювати те, що після того, як був створений Київ тільки через сім сторіч з’явилося селище під назвою Москва. Яку, доречі, створив Юрій Довгорукий, який є вихідцем з київського княжого роду. Для мене це прояв малоросійщини, коли ми свідомо принижуємо свою історію”, - каже Ахтем.
Сеітаблаєв вважає, що у багатьох українців, включаючи Труханова, розвинувся стокгольмський синдром. Щоб позбутися цього треба зробити дуже великі зусилля. А саме визнати, що велику частину твого життя тебе обдурювали.
“Мені здається, що тут трішечки інші внутрішні речі. А всі ці розмови, це просто приховування тої правди, яку люди бояться озвучити самі собі. Це ж доволі важкий вибір. Ти живеш все життя в певному контексті з усвідомленням, прийняттям або підтримкою певного порядку денного того, як має виглядати світ. І раптом, в наслідок певних подій ти маєш зробити аудіт тому у що ти вірив і на чому ти зростав. Тобі потрібна здатність визнати, що тебе 50 років обманювали або ти помилявся. Це дуже складний вибір та вихід з зони комфорту. А якщо ще навколо тебе є люди, котрі так само не хочуть того, то можна знайти багато причин і псевдоісторичних підґрунть.
Так поставте пам’ятник Адольфу Гітлеру - це теж частина історії. А чим Катерина друга відрізняється від нього? Найбільша депортація кримських татар відбулася не у 1944 році, а як раз під час царювання Катерина другої. В три рази більше людей були змушені виїхати з Криму, тому що були створені не людські умови існування для корінного народу. Скільки людей загинуло при будівництві тої самої Одеси?”, - каже режисер.
Люди, котрі досі чекають на російську владу знаходяться у полоні власних ілюзій. Ахтем пояснив, чому до культури треба ставитися набагато серйозніше, ніж ми робимо.
“Випадок, який дійсно був - Севастополь 2014 рік. Мешканці міста чекають своїх “визволітілєй”. Заїжджає російський підрозділ з північного Кавказу і ці люди не зовсім схожі на руській мір. І стоять севастопольські ждуни з незрозумілою рефлексією і того, котрий махав російським прапорцем, питають: “А ти кого чекав? Чехова з Тургенєвим? Пушкіна?” Так от чому ми кажемо, що далі за Пушкіним весь цей російський балет, Гергієв… Куди не приїдеш за кордон, всюди або це, або якийсь російський театр. А потім за ними приходять ті, хто зробив те, що було зроблено у Бучі, Ірпіні, Маріуполі.
Хто це робить? Конкретно сам путін? Ні. Але він створив цих біологічних істот. Я не знаю, чи читають вони самі Пушкіна, Достоєвського або Тургенєва. Але ж вони виставляють в авангарді просування руського міра не тих покидьків, які наробили таке у Бучі. Вони прикриваються прізвищами цих письменників. Знаючи це ми не можемо толерувати цьому і не маємо права. Бо знаємо, що це використання безперечно талановитих драматургів. Культура і є політика, тому що саме вона формує твої цінності, сенси і те, що ти потім продукуєш”, - вважає Сеітаблаєв.