Магічні гриби та галюциногени проти ПТСР: українські медики готові запропонувати захисникам новий вид терапії

Українські медики мають складнощі з використанням психотропних речовин для лікування військових та цивільних з посттравматичними стресовими розладами, які викликає війна, бойові дії та втрата домівок і близьких. Що це за взагалі за методи лікування, як все відбувається та чому українці змушені лікуватися за кордоном, дізнався «Інформатор».  

Мільйони людей з ПТСР

За даними науковців Української асоціації психоделічних досліджень (UPRA) 23 мільйони українців мають високий ризик психічних розладів через військові дії, вимушене переселення та втрату близьких. 

Мінімум 3,5 мільйони матимуть діагноз посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), за попередніми розрахунками. Це розлад психіки, який розвивається у деяких людей після того, як вони пережили або стали свідками події, що загрожує життю.

Симптоми можуть включати:

• емоційну нестійкість,
• агресію,
• нічні жахіття,
• неконтрольовані думки про подію,
• а подекуди доходити й до суїцидальних станів.

50% цих пацієнтів повністю одужають після курсу традиційної терапії. А іншим 50% можна допомогти за допомогою психоделічно асистованої терапії (ПАТ).

Через високі психологічні навантаження, пов’язані зі службою, серед військових ПТСР зустрічається в 2-3 рази частіше, ніж серед цивільних. За наявності черепно-мозкових травм цей відсоток є вищим. ПТСР може тривати 10 років і більше.

Марина Шинкарьова - засновниця центру клінічних досліджень ПТСР, член асоціації психоделічних досліджень України та директор фармкомпанії взагалі вважає, що після війни більша частина українців буде страждати віт ПТСР в різних формах (хтось в легшій, хтось у важчій) та понад 80% військових.

«Проблема в тому, що більшість хворих не знайде коштів, часу на лікування, не зможе отримати медичну допомогу. Спробує лікуватися алкоголем чи якимись забороненими речовинами», - каже Шинкарьова.

Психоделічно асистована терапія (ПАТ) – це поєднання психотерапії та психоделічних речовин. Доведено, що цей метод має значну терапевтичну перевагу в порівнянні з традиційними методами лікування посттравматичного стресового розладу та депресії. Проте Україна запізнюється з запровадженням ПАТ.

Життя з ПТСР

Станіслав Гібадулін – боєць ЗСУ з позивним «Хітмен», воював з 2014 року. Декілька разів Станіслав отримував тяжкі поранення та знову повертався на фронт. Там втратив друга – Іллю Сербина. Останнє таке поранення чоловік пам’ятає дуже добре.  

«На одному завданні підірвався на міні. Підірвався, але не впав – лишився стояти на одній нозі. Все було як у сповільненій зйомці: у мене був тепловізійний приціл, і я бачив, як з нього повільно полетіла гумка. Як у фільмах! Потім повертаю голову і бачу, як моя нога лежить поряд відірвана. Теж подумав тоді: «Ну, забирати не буду, це не має сенсу». І поскакав на одній нозі до своїх, бо йшов перший як командир відділення.Ми тоді підірвалися поряд з позиціями сепарів. Це було в лісі, вони почали оточувати нас. Я не хотів гальмувати своїх хлопців, говорив: «Ви йдіть, а я залишусь». Був готовий відстрілюватися до останнього, до смерті, настільки в мене дах поїхав. Але хлопці мене витягли», - згадує Гібадулін.

Згодом він звільнився з лав ЗСУ, деякий час провів у військовому шпиталі.

«Думки про смерть Іллі не відпускали, я постійно відчував провину, тривогу та страх, часто думав про самогубство. А психолог у шпиталі до мене приходить, дає листочок з олівцями і каже: «На, Стасе, малюй. Тобі стане легше», - пояснює чоловік.

Він випробовував для лікування і інші методи – наприклад, дельфінотерапію. Проте від умов, в яких перебували тварини, виникала ще більша депресія.

«Не стане тобі легше від того, що попестиш дельфіна. Я проти такої терапії, вона жорстока, марна», - каже Станіслав.

 Військовий тоді ще не розумів, що таке ПТСР.   

 ​«Часто кидало в жар, постійна пітливість, постійно хочеться спати, постійна тривога. Думав, шо це якийсь вірус. Згодом почав кашляти і задихатися – часто, по 15 разів на день. Я не розумів, що це панічні атаки. Здавав аналізи на бактерії у горлі, здавав кров. У мене навіть рак підозрювали через високі лейкоцити, але лейкоцити – це через селезінку. В результаті терапевт направила до психіатра. Психіатр військового шпиталю виписав антидепресанти, я почав їх пити. За три місяці панічні атаки почали приглушуватися. Через півроку симптоми пройшли, але я відчував, що воно десь там глибоко, але є. Та я не психіатр, я не знаю, як правильно. Сказали пити пігулки – я п'ю», - розказує він.

Через рік Гібадулін закінчив перший курс університету, а лікар відмінив антидепресанти.

«Було дуже складно. Когнітивні функції дуже падають із ПТСР. От наприклад, починаю читати книгу, читаю її п'ять хвилин, і ніфіга не розумію, бо думки зовсім в іншому місці. І через ці п'ять хвилин я засинаю через втому. Психіка просто не справлялася. У серпні я почав кашляти і задихатися. Дзвоню психіатру: «Агов! Чому знову? Що робити?» Виявляється, осінь, загострення. Що з цим робити? Знову пити антидепресанти.Купив антидепресанти, знову. Новий рік в університеті – немає інтересу, не вистачає сил. З кожним днем ​​все гірше і гірше – панічні атаки траплялися навіть з Пароксетином (Пароксетин – антидепресант із сильною протитривожною дією, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну). Я дуже хотів нормально вчитися, тож почав шукати можливість лікувати ПТСР», - каже чоловік.

Знайомі підказали лікаря, котрий практикував псилоцибін. В інтернеті Станіслав знайшов додаткову інформацію.  

Так почався курс лікування.

 «Неймовірно виросли когнітивні функції: міг читати цілий день і не втомлюватись. Я не пив антидепресантів. У мене зникли панічні атаки. У голові все наче вирівнялося! Я почував себе дуже добре і за тиждень, і за два, і за три. Пішов до зали, пішов на бразильське джиу джитсу, почав бігати.

Щодня у мене були тренування, але не було панічних атак. Відчувалося як диво, як щось неймовірне. Я розумів, що те, що антидепресанти не могли дати, дав псилоцибін. А точніше, психоделічна терапія», - ділиться досвідом колишній військовий.

Чарівна пігулка

За словами Марини Шинкарьової, вже сьогодні українська фармація може запропонувати психоделічно асистовану терапію (ПАТ). Сьогодні в ПАТ застосовують препарати різних класів. Переважно це психоделіки (як-от, псилоцибін), емпатогени/ентактогени (як-от, МДМА) та дисоціативи (той же кетамін). Через здатність цих речовин тичмчасово підсилювати нейропластичність їх інколи об’єднують в один клас – психопластогени.

Лікувальний ефект психоделічних препаратів у світовій медицині відомий ще з 50-их років.  Нині у світі активно просувають цей спосіб лікування. ПАТ працює в США, Канаді, Австралії, Ізраїлі.

У своїх мемуарах «Spare» принц Гаррі розповів про вживання психоделіків, щоб впоратися зі скорботою через смерть матері, принцеси Діани. Він описав досвід традиційного та альтернативного лікування затяжного горювання і підкреслив особливу ефективність психоделіків.

«Вони дозволили мені переосмислити реальність» — описав він свій стан.

Проте на заваді стоять великі фармацевтичні компанії. Адже набагато вигідніше роками продавати людям ті ж антидепресанти, ніж один раз виготовити пігулку з психоделічною речовиною, ефект від якої триватиме декілька років.

За словами експерта, антидепресанти викликають звикання, пригнічують нервову систему та є доволі дорогим засобом, якщо вживати їх регулярно. Окрім того, проблему перезбудженої нервової системи вони не вірішують, радше блокують її. Перевага ПАТ в тому, що така акція одноразова (в важких випадках може знадобитись 2-3 сесії), а ефект може сягати до 3 років.

«По суті – це своєрідний наркоз для нервової системи. В такій терапії з фармацевтики використовують пігулку на основі псилоцибіну – рослинної речовини, яка присутня в певних різновидах грибів. Проте такі гриби можна виростити в лабораторії та використати рослинну сировину для створення засобу», - пояснює Шинкарьова.

Токсичності такі препарати не мають, адже для того, щоб нашкодити собі потрібно з’їсти 30 кілограмів таких грибів – дозування в лікарських засобах використовуються вкрай низькі, а шкідливий вплив тютюну чи алкоголю на організм куди більший.

Проте на один прийом чудодійної пігулки не варто розраховувати, бо багато чого залежить від подальшої роботи учасника над собою.

Провайдер психоделічної підтримки Антон Мормуль перебуває в Іспанії, де в цей момент займається з жінкою-військовою, яка отримала опіки 30% тіла і страждає від ПТСР.

Фахівець розповідає, що така реабілітація займає декілька днів і включає в себе підготовку, психоделічну сесію (або декілька, в залежності від складності випадку) та подальшу інтеграцію отриманого досвіду

Спочатку психотерапевт знайомиться з пацієнтом, визначає ступінь ПТСР, супутні захворювання, проводить психологічну терапію. Слідкує за тим, аби пацієнт виключив з харчування м’ясну їжу, кинув хоча б на декілька днів палити, слідкує також за режимом сну та іншими процесами життєдіяльності. Підбирає відповідну музику. Лише потім під наглядом можна давати деяку кількість психоделічнних ліків. Увесь процес терапевт має контролювати. Декому з пацієнтів потрібно полежати, дехто хоче прийняти душ чи до туалету, когось тягне на розмови.

Так проходить сесія психоделічної терапії.

Нині вартість такої сесії складає близько 1000 євро, без урахування оплати терапевта, який працює на волонтерських засадах. Головна частина витрат – квитки та інші траспортні витрати, проживання за кордоном, харчування. Адже в Україні подібна терапія незаконна – немає відповідного законодавства. 

Приміром в Австралії, де ця процедура законна і легально, вартість такої сесії сягає 16 тисяч євро – вона проводиться під наглядом лікарів у спеціальних санаторіях. З 2017 року в Україні можна легально використовувати в медичній практиці лише кетамін-асистовану психотерапію. Кетамін є зареєстрованим лікарським засобом і навіть виробляється в Україні. ПАТ з використанням псилоцибіну, МДМА та інших перспективних препаратів є нелегальним, оскільки вони належать до списку заборонених в Україні речовин. Навіть наукові дослідження цих препаратів неможливі.

А історія з легалізацією медичного канабісу в чергове довела, що Україна досить консервативна держава, де такі рішення приймаються вкрай важко і довго. Проте війна змінює реальність і фахівці кажуть про те, що ми вже запізнюємося з адаптацією законодавства

«Тому нам доводиться робити такі процедури за кордоном, де це дозволено на законодавчому рівні. Варто було б законодавчо обумовити та врегулювати контрольований прийом психоделічних речовин для людей з ПТСР. Зараз слід перемістити МДМА та псилоцибін зі списку заборонених речовин до списку суворо контрольованих. Наразі у нас є все для цього – маємо психотерапевтів, напрацьовану базу, маємо виробників, тренерів. Тобто механізм роботи вже є, оскільки є попит. Але треба пришвидшитися з законодавством – ми дуже запізнилися у цій сфері» - каже Марина Шинкарьова.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.