Лінії розколу: Північний Кавказ - порохова бочка, здатна підірвати росію будь-якого дня

Безробіття, історичні образи, релігійні протиріччя — все це перетворює Північний Кавказ на порохову діжку, яка готова вибухнути, як тільки сила стримування з боку росії, яка розтратила свій потенціал у боротьбі з Україною, ослабне. У цьому впевнений екс-заступник Міністра внутрішніх справ України, кандидат політичних наук, юрист-міжнародник Тігран Авакян.

Інформатор перетворив його слова на літери. Далі – пряма мова Тиграна Авакяна.

Вибухонебезпечний регіон

Кавказ став головним болем для росії, як тільки вона туди прийшла. Не зумівши економічно розвинути регіон, росія обрала шлях придушення. Постійні війни, постійний рух на південь. Російська імперія прагнула увійти у пряме зіткнення з Перської та Османської імперіями.

Сьогодні 40% населення Північно-Кавказького округу росії (його територія 170 тис. кв. км, населення понад 10 млн осіб) безробітні. Серед молоді цей відсоток ще вищий. Можна говорити про катастрофічну ситуацію. За такого безробіття — тут не має значення Кавказ це чи Карелія — регіон стає дуже вибухонебезпечним. 

Кавказ – виключно багатонаціональний регіон. Деякі народи, що живуть там, відрізняються один від одного, як монголи від французів. Там живуть сотні народів різного походження, різних мовних сімей, дуже різних у релігійному відношенні. Титульні росіяни (до яких зараховують українців та білорусів) становлять лише 25% населення Північно-Кавказького округу росії. Між майже всіма сусідніми народами там історично існують великі проблеми. Вони претендують на землі одне одного. Вони живуть  смугами. Радянська влада почала переселяти народи з гір на рівнини, що змінило етнічний склад населення.

Кавказ завжди вибухає, коли росія слабшає

Зараз росія максимально ослабла. Як і під час Кримської війни (1853-1856), Кавказ вибухне. Щодо етнічних та релігійних конфліктів, то там велика проблематика, пов'язана з осетинами. 75% їх православні, що живуть між інгушами та кабардинцями та мають мусульманську меншість. Мирне життя осетин тримається на присутності у регіоні росіян. При цьому інгуші, активний пасіонарний народ, розглядає передмістя Північної Осетії Владикавказу як свою етнічну територію. При ослабленні росії цей конфлікт спалахне, як це було у 1918 році. На той час інгуші підтримали радянську владу, а терські козаки та осетини — білий рух. 

Є проблема взаємовідносин чеченців та аварців та чеченських територій у республіці Дагестан, звідки Сталін виселив чеченців. Потім вони повернулися в набагато меншій кількості. На місця традиційного проживання чеченців було переселено дагестанські народи з гір. 

Компактно на Північному Кавказі живуть лише чеченці та інгуші, а й між ними великі проблеми за кордоном. Рамзан Кадиров просуває кордон у бік Інгушетії, збільшуючи територію Чечні, що викликає протести, які іноді виливаються у збройні конфлікти.

Не варто забувати про Південну Осетію та Абхазію, контроль над якими хоче повернути Грузія. Ці території за міжнародного права є складовою Грузинської Республіки.

Підпілля в Чечні, Інгушетії, Кабардино-Балкарії не було знищено після приходу путіна до влади, а чекає на зручний момент, щоб розпочати збройну боротьбу.

Безробіття, помножене на високу народжуваність і високий відсоток молоді, у разі послаблення фінансування еліт з Москви та зменшення витрат на силові структури призведе до вибуху. Молодь Північного Кавказу поставить собі питання: чому треба жити погано і мати єдиний життєвий шлях — служба в армії та загибель за "руzzкий мир" в Україні? 

Свого часу путін, купивши лояльність еліт, вирішив етнічні конфлікти та вивів протистояння на релігійний рівень, що підштовхує молодь, ставати членами радикальних ісламських організацій. Вибираючи улюблені та нелюбимі народи, росія робить дуже велику помилку.

Навіщо будувати "руzzкий мир"

Зараз росія масово відправляє труни з України до всіх республік Північного Кавказу і не тільки. Коли набереться критична маса сімей, що втратили синів, вибух можливий не тільки на Північному Кавказі, а й у Центральній Азії, звідки перекинеться на Поволжя, Татарстан і Башкирію, де живуть мільйони людей, які не збираються будувати "руzzкий мир"

Особливо вразлива у цій ситуації Чечня, з якої путін до 1999 року зробив великий Маріуполь. І тих, хто у дитинстві пережив страшні події кінця 90-х, зараз женуть воювати за "руzzкий мир". Щойно ослабне росія, режим Кадирова буде зметено. Люди там живуть у приниженні, під величезним пресингом, у страху. Ніхто не боїться самого Кадирова, але сидить на російських багнетах.

Іноземний вплив

Готуючись до війни в Україні, росія встановила баланс із Туреччиною, Іраном, арабськими державами, щоб гарантувати нейтралітет цих країн та країн Південного Кавказу. Маючи можливість зіграти на загострення на Північному Кавказі, вони цього не робитимуть, тому що у них є свої вразливі місця, на які росія ще може натиснути. 

Великі держави, союзники України, здатні запустити успішний процес повстання народів Північного Кавказу проти імперського російського панування. Але вони чомусь цього не роблять. Можливо, тому що ще не настав час. Щоправда, у суміжних із росією державах ми чуємо розмови про історичні кордони. Про це говорять у Латвії та Естонії. Фіни згадують про Карелію. Монголія переймається бурятами. 

Росія змогла нейтралізувати Грузію та Азербайджан, а от із Афганістаном вона так зробити не зможе, як і з Китаєм. При цьому Центральна Азія впливатиме на ситуацію на Північному Кавказі. Якщо таліби вийдуть до Таджикистану та Киргизстану, вони зможуть впливати на Північний Кавказ. Таліби зроблять це, коли їм дозволить старший брат, я говорю про КНР. 

Якщо у цих азіатських країнах розпочнеться рух, їх багатомільйонне населення побіжить у росію і змете залишки соціальної структури, адміністративного управління. При цьому населення Північного Кавказу виїжджатиме від війни в російські області. Росії важко протистояти цим процесам, тому що її основні сили в Україні.

Про те, як війна росії проти України ускладнила життя Китаю, Інформатор писав тут, про те, що відбувається в Придністров'ї тут, про проблеми в російсько-грузинських відносинах тут, а про заворушення у Вірменії тут. 

Конспектувала Ольга Палій

Заголовне фото: Володимир Смирнов