Лавров хоче, щоб його відправили на пенсію, тому різкими заявами знищив переговори Трампа та Путіна
Після розмови з Марко Рубіо, де Лавров наполягав на капітуляції України, Дональд Трамп скасував зустріч із Путіним у Будапешті. За словами аналітика Олексія Копитько, Кремль залишився незадоволений, а сам Лавров, який уже давно прагне піти з посади, своєю негнучкою дипломатією лише наближає відставку
Під час розмови з держсекретарем США Марко Рубіо, після якої президент США Дональд Трамп скасував зустріч із правителем РФ Володимиром Путіним у Будапешті, глова МЗС РФ Сергій Лавров наполягав, що Україна має підписати безумовну капітуляцію. Український експерт Олексій Копитько вважає, що цим результатом дипломатії підстаркуватого голови МЗС РФ у Кремлі були вкрай незадоволені. Лаврову вже 76 років, він з радістю б поїхав десь на острови, але за власної ініціативи з Кремлю йому не піти. Треба, щоб тобі вказали на вихід.
На думку експерта, Лавров, як досвідчений дипломат, робить кроки саме у цьому напрямку. Він все каже правильно, але не виявляє гнучкості.
Те саме робить його команда. От, наприклад, Захарова. Навіщо вона образила Італію на рівному місці і викликала черговий дипломатичний скандал, коли заявила, що памʼятки архітектури у Римі руйнуються через те, що Італія надто багато грошей витрачає на допомогу Україні.
Сергій Лавров (пишуть, що його справжнє прізвище - Калантарян) був ефективним дипломатом двадцять років тому. Через поважний вік він добре розуміє, куди котяться зусилля РФ, і мабуть хотів би опинитися осторонь під час фіналу історії. Проте піти з команди Путіна за власним бажанням неможливо.
Приклад тому - Шойгу. Коли почалося вторгнення, Шойгу зник на півроку. Це був час найгірших поразок у планах Кремля. Шойгу мабуть розумів це від початку. Проте він все ще у команді, навіть міністром оборони протримався ще три роки.
Тобто насправді між заявами Трампа про готовність Кремля до миру та провалом переговорів не варто шукати глибоких політичних сенсів. Ймовірно, це лише результат дипломатичного "перегину" на нижчому рівні. І цілком ймовірно, це не стратегія Кремля, а черговий експромт старого виконавця.
Як корелюються ядерні погрози з прагненням до миру
Військовий аналітик Олексій Копитько також вважає, що ядерні заяви Кремля - це радше політичний сигнал, ніж реальна загроза. Москва знову намагається створити ілюзію напруження, аби під цим тиском вийти на можливі переговори з Заходом.
За словами експерта, "ядерна істерія" вигідна Кремлю: під прикриттям демонстративної агресії Росія може відмовитися від частини переговорних позицій, не втрачаючи обличчя всередині країни. Нещодавні показові заяви Володимира Путіна про нібито підготовку до ядерних випробувань, синхронні коментарі російських силовиків і керівників відомств - лише інформаційна вистава, покликана затьмарити новини про запуск американської ракети Minuteman III.
Копитько наголошує: технічно Росія зараз не готова до повноцінних ядерних тестів. Тож замість демонстрації сили Кремль створює медійну ілюзію ядерної загрози, аби повернути собі статус "рівного гравця" і мати простір для дипломатичної торгівлі. Тобто ядерні випробування, про які говорить Путін, - це не про зброю, а про політику. Кремль знову шукає шлях до переговорів, прикриваючись риторикою страху.
Стежте за нами у Viber
Зараз читають на Інформаторі
