Китай бере Росію під крило: Сі хоче отримати перевагу у війні за світову гегемонію
Пекін не збирається відігравати конструктивну роль в російсько-українській війні, оскільки заморожений конфлікт гарантує йому лояльність російських еліт
Китайсько-російські відносини вийшли на новий рівень і в перспективі можуть перерости в повноцінний військово-політичний союз під лідерством Пекіну. У зовнішній політиці КНР обрала підживлення точок напруги, що допомагає розхитувати Захід — на конструктив у переговорах щодо остаточного закінчення російсько-української війни розраховувати не варто. Водночас головною сферою інтересів Пекіну є Індо-Пацифіка, тому Китай відстоюватиме вигідне для Росії перемир'я, аби використати час для підготовки свого молодшого партнера до битви за інтереси Піднебесної.
Китай зробив свій вибір
Візит Володимира Путіна в Пекін є свідченням дивовижного феномену: "спадковим чекістам" комфортніше у складі сателітів китайської Червоної імперії, аніж у своїй незалежній державі, яка за два роки розгубила всю свою пиху. Але хоч дивитися на ганьбу та самоприниження кремлівців було приємно, жарти про китайсько-український кордон у якомусь сенсі стають реальністю і це погана новина для нас та Заходу загалом.
Крім укладання договорів на продаж яловичих хрящів та топінамбуру, над чим багато сміялися в Україні, Пекін та Москва підняли рівень стратегічних взаємин. На зміну "всеосяжного партнерства та стратегічної координації для нової ери" прийшла політика "відвічного добросусідства під час усіх штормів". Її суть у розширенні інтеграції Росії в Китай. Експерти британської аналітичної агенції SOLID INFO вважають, що умови для розбудови спільного військово-промислового комплексу виникнуть уже наприкінці 2024 року. А далі можливим є утворення повноцінного військово-політичного союзу, у якому лідерство належатиме Китаю.
Ймовірно, уже зараз за територіальними претензіями росіян до у водах Балтики, намірами проросійських лідерів Республіки Сербської проголосити незалежність від Боснії та Герцоговини, ядерним шантажем, стоїть саме Пекін. Сі дав на це якщо не розпорядження, то принаймні згоду. Коли Росія під час навчань вивезла тактичну ядерну зброю зі складів, що є черговим кроком на зустріч ядерної зими, жодного засудження таких дій із боку Пекіна не було. І це дуже емблематично — надії на те, що Пекін може зіграти конструктив у перемовинах із припинення війни, або принаймні виступає проти ядерного шантажу, є невиправданими.
Перманентна війна
У чомусь російсько-українська війна шкодить КНР, у чомусь приносить вигоду, саме тому в експертному середовищі так різняться оцінки ролі Пекіну в цьому конфлікті. Але, здається, в геополітичному плані Сі все ж має більше здобутків, аніж втрат. Замість того, аби зупинити бойові дії одним телефонним дзвінком, як на цьому наполягають європейські партнери, він намагається зробити так, аби Москва мала перевагу в майбутньому.
За різними підрахунками КНР продає російському ВПК 70% станків подвійного призначення та 90% електроніки для створення ракет. Пекін постачав чи готує постачання летальної зброї. Китай також активно просуває російські наративи про мирні перемовини "з урахуванням територіальних реалій", що й зафіксовано в його "мирній ініціативі", і на це є свої причини.
"Нинішня стратегія Китаю, яка передбачає посилення інтеграції та координації країн авторитарної вісі, свідчить про те, що Китай проводитиме політику поетапного підходу до глобальної ескалації. На першому етапі очікується, що Китай обережно збільшуватиме свої геополітичні ставки — стратегія, яка передбачає посилення військової та економічної присутності в ключових регіонах… Після цього періоду посиленої активності очікується стратегічне припинення вогню", — повідомляють у SOLID INFO.
Активні спроби Пекіну та Москви зірвати Глобальний саміт миру свідчать, що наслідки для авторитарного блоку можуть бути небажаними. Можливо, у "вісі зла 2.0" остерігаються, що у Швейцарії Україна та Захід просунуться до рішення, яке дасть можливість по-справжньому гарантувати безпеку в Європі. Пекіну, як і Москві, йдеться не про зупинку війни, а про її заморозку: у потрібний момент вони хочуть мати можливість відновити бойові дії. КНР та РФ сподіваються, що якщо будуть достатньо наполегливими, в майбутньому зможуть провести свій саміт, на якому зітруть межу між агресором та жертвою і протиснуть "гарантії безпеки" для ядерної Росії. Сі Цзіньпіну замороження потрібне для підготовки до битви за Тайвань.
Російські кати на службі Китаю
Росіяни мріяли, щоб Китай заради їхніх імперських амбіцій у Європі розпочав велику битву із Заходом. За іронією долі, їхня залежність від Піднебесної перетворює їх на інструмент у чужій війні. Пекін розглядає РФ у ролі молодшого союзника в битві за Індо-Пацифік, де військово-політичний блок авторитарних держав повинен протистояти американському AUKUS (Австралія, Велика Британія та Сполучені Штати), особливо після того, як до них доєднається Японія та Південна Корея.
Американські розвідники вважають, що кризовий момент настане десь після 2027 року, коли Китай зможе повністю переоснастити свою армію для агресії проти Тайваню. У цій війні Росія не лише стане джерелом постачання дешевої сировини та ринком збуту, але й посилить КНР своїм флотом, дасть можливість вирівняти співвідношення по чисельності ядерних боєголовок із Вашингтоном та відкриє доступ до операцій на Півночі Тихого океану та Атлантики.
КНР планує використати армію Росії для блокади стратегічних морських коридорів. А російським воєнним злочинцям та працівникам ФСБ, схоже, зарезервована унікальна роль катів для "приборкання" непокірного острова.
"По суті, якби ми мали конфлікт з одним, швидше за все, у нас би був другий фронт", — передає Newsweek слова директор ЦРУ Джеффрі Круза.
"Зовнішнє управління"
Аналітики SOLID INFO вважають, що призначення Андрія Білоусова міністром оборони замість Сергія Шойгу відбулося за наполягання Китаю, який хоче мати на вищих щаблях влади в Кремлі своїх людей. Сам Путін має гарні стосунки з новообраним міністром оборони, але дуже не любить змінювати своє оточення, особливо під тиском. Зараз у нього немає вибору, оскільки Пекін він не може ігнорувати.
Шойгу відомий своєю співпрацею з генералітетом КНР, який потрапили під репресії Сі Цзіньпіна. Натомість Бєлоусов із 2022 по 2024 роки очолював Міжурядову російсько-китайську комісію з інвестиційного співробітництва, має гарні зв'язки з КПК. Його завданням № 1 була інтеграція російського військово-промислового комплексу у китайську економіку. В заслугу Бєлоусову ставлять зростання рівня двосторонньої торгівлі між країнами до рекордних 240 мільярдів доларів.
Уже зараз Китай активно проникає в російський ВПК та ключові галузі господарства під виглядом інвестицій. Путін під час візиту до Пекіна заявив, що Москва надаватиме КНР режим повного сприяння, включно з пільгами, для входження до "російської технологічної бази". Цю інвазію пропагандисти назвали "локалізацією китайського виробництва у РФ". Іншою сферою інтересів Пекіну є розширення впливу в російській Арктиці. Китайський капітал проник в цей стратегічно важливий регіон згідно з угодами "про всеосяжне партнерство" ще у 2023 році й має намір нарощувати свою присутність завдяки співпраці з "Росатомом".
У короткотерміновій перспективі перед Пекіном стоїть завдання посилити залежність Росії й зберегти над цією країною свій контроль. Для консервації режиму планують експортувати свою модель управління, "збагативши" її передовими технологіями контролю населення. Китай підозрює, що рано чи пізно еліта РФ спробує повернутися в Західний світ. І це є ще однією причиною, у зв’язку з якою Піднебесна не зацікавлена в завершенні війни, лише в заморожуванні конфлікту. Пекін зробить усе, аби Кремль спалив останні мости, став максимально токсичним і "нерукоподатним", до прикладу, напавши на одну з країн НАТО. Але є й хороша новина — небезпека залучення Росії до прямого конфлікту з Заходом спонукає союзників не допустити реалізації планів Китаю та РФ щодо України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
