Кіберфронт України: як Росія атакує критичну інфраструктуру та що робити для захисту
Гібридна війна вийшла далеко за межі фронту і ракет. Вона буквально заходить у наші телефони, банківські додатки й навіть у світло у квартирі. За даними CERT-UA, у 2025 році в Україні зафіксували 5 927 кіберінцидентів. Це на 37,4% більше, ніж роком раніше. Тобто атак стає більше, і вони все ближче до звичайного життя.
Я, фахівець з інформаційної безпеки, Ярослав Гордійчук, пояснюю, чому кожен українець є ціллю для ворога. Сьогодні це може бути фейковий лист на пошті, а завтра – збій у банку чи відключення сервісів.
Основні цілі російських кібератак: що під загрозою?
За роки роботи з реагуванням на кіберінциденти я переконався, що ворог не атакує випадково. У таких атаках є чітка логіка і пріоритети. Насамперед це критична інфраструктура – системи, без яких країна не може нормально функціонувати. Йдеться про електропостачання, банківські сервіси, зв’язок і державні платформи. Якщо хоча б один із цих елементів дає збій, це одразу відчувається в повсякденному житті.
За даними Держспецзв’язку, у 2025 році найбільше атак було спрямовано на місцеві органи влади (2 115 інцидентів), урядові організації (1 170) і сектор безпеки та оборони (1 039). Це ключові точки управління державою, тому вони залишаються пріоритетною ціллю ворога. Також у фокусі енергетичний сектор (279 атак), окремо зростає інтерес до медицини та ІТ.
Енергетичний сектор
Енергетика – це буквально «серце» країни. Якщо світло зникає, зупиняється майже все: лікарні, транспорт, інтернет, бізнес. Я не раз бачив, як в атаках на енергосистеми використовують шкідливе програмне забезпечення для порушення роботи обладнання. Також фіксуються спроби отримати доступ до систем керування виробництвом. Тобто ворог намагається «зламати пульт управління» електростанцією.
Банківська та фінансова системи
Коли говоримо про кіберзагрози у фінансовому секторі, важливо розуміти, що йдеться не лише про гроші. Це про довіру. Атаки тут зазвичай виглядають як фішинг, коли людині пишуть «ніби з банку», вводять в оману і змушують самостійно передати дані. Інший сценарій – перевантаження сервісів, через що користувач просто не може зайти в додаток або провести платіж. У гіршому разі – крадіжка даних клієнтів.
Державні установи та цифрові портали
Сервіси на кшталт державних порталів – це цифровий «офіс держави». Атаки тут можуть виглядати як перевантаження сайту (щоб він «лежав»), намагання зламати облікові записи, витік або спроба викрадення даних. Найнеприємніше, що такі системи, як державні реєстри чи цифрові сервіси, як-от «Дія», стають ціллю не лише через дані, а й через ефект – посіяти недовіру.
⚠️ Критична інфраструктура атакується не випадково. Це системний підхід. Ворог не просто хоче «зламати щось», а створити нестабільність, тиск і недовіру.
Методи та інструменти агресора: як виглядають атаки?
Кібератаки можуть виглядати по-різному, але мета завжди одна – або зупинити роботу сервісів, або отримати доступ до даних, або вплинути на людей через інформацію.
Роль кожного українця в кіберобороні: практичні поради
Стійкість цифрового простору залежить не лише від фахівців. Вона починається з базових дій користувача. Тобто, кожного з нас. З практики можу сказати, що більшість інцидентів стається не через складні атаки, а через звичайну неуважність. І саме це найпростіше змінити.
- Цифрова гігієна. Ніколи не натискаємо на підозрілі посилання (часто маскуються під документи або сповіщення про виплати) і не відкриваємо файли з невідомих джерел (можуть активувати програму, що передає дані зловмисникам). Більшість заражень починається з одного кліку.
- Надійні паролі та 2FA. Використовуємо складні комбінації символів і вмикаємо двофакторну автентифікацію в Google, соцмережах і банківських застосунках. Це додає другий рівень захисту. Паролі типу 123456 легко підбираються автоматичними інструментами. Один і той самий пароль для різних сервісів небезпечний.
- Оновлення програмного забезпечення. Вмикаємо автоматичні оновлення операційної системи та застосунків. Те саме стосується антивірусу. Розробники постійно закривають вразливості, тому застарілі версії програм створюють ризики.
- Пильність у соціальних мережах. Не поширюємо неперевірені новини. Фейкові повідомлення створюють паніку та перевантажують інформаційний простір. І не публікуємо чутливі відомості: геолокацію, переміщення техніки чи військових.
- Резервне копіювання даних. Важливі файли зберігаємо у кількох місцях. Наприклад, у хмарі та на окремому носії. У разі атаки або втрати доступу це дозволить швидко відновити дані без критичних наслідків. Також варто регулярно перевіряти, чи копії справді відновлюються.
Висновок: кібербезпека – спільна відповідальність
Кіберпростір став повноцінною частиною сучасного протистояння. Атаки на інфраструктуру б’ють по економіці, безпеці та повсякденних речах. Захист починається з базових речей, які доступні
Я знаю точно, що у період гібридної війни важлива кожна дія. Фактично кожен українець є воїном на кіберфронті. Навіть просте правило «не ігнорувати безпеку» вже зменшує ризики. Сильна кібероборона складається з тисяч маленьких правильних рішень щодня.
Біографія
Ярослав Гордійчук – фахівець з інформаційної безпеки з понад 10 роками практичного досвіду. Спеціалізується на захисті корпоративних систем, аудиті ризиків і побудові кіберстійкої архітектури. Реалізував понад 100 проєктів, зокрема у сфері безпечних хмарних рішень. Досліджує сучасні кіберзагрози та ділиться практичними підходами.
Разом до перемоги!
Слідкуйте за нами у Telegram
