Доки весь світ сміється з рядових орків, які тікають з України з унітазами на спині, бізнес-еліти, які намагаються оскаржити персональні санкції збоку Заходу, крадуть в нас зерно, заводи та технології
Грабунок та мародерство стали візитівкою російської армії та яскравим прикладом для сотень мемів. Ще минулого року в ГУР МО попереджали про значні проблеми окупантів з логістикою та забезпеченням власних військових, внаслідок чого їх змушені були перевести на «самозабезпечення» на тимчасово окупованих територіях. Проте, якщо умовний російський Ванька йде грабувати місцевих на предмет їжі, пральних машин та унітазів, російська еліта до таких дрібниць не опускається і заробляє мільйони та мільярди на окупованих територіях.
Російська компанія «Агрокомплекс імені Ткачова», якою володіє екс-міністр сільського господарства рф та колишній губернатор Краснодарського краю Олександр Ткачов, захопила понад півтори тисячі квадратних кілометрів землі на окупованій території України. До такого висновку прийшли журналісти-розслідувачі американського видання The Wall Street Journal.
Земельні наділи, що належали раніше трьом найбільшим сільськогосподарським компаніям України – HarvEast Holding, «Нібулон» та Agroton Public Ltd, були, як уточнює видання, фактично відібрані внаслідок російського збройного вторгнення.
Найбільших збитків зазнала компанія Agroton Public Ltd, що походила з неокупованої частини Луганщини. Її головний офіс знаходився у Сєвєродонецьку. У неї російска компанія «Агрокомплекс», що за даними WSJ, вилучив понад 100 тисяч гектарів землі. HarvEast Holding при цьому втратив 40,4 тисяч гектарів, а «Нібулон» - 20,2 тисяч гектарів.
За словами керівників цих підприємств та кількох українських фермерів, до них приходили представники окупаційних адміністрацій так званих «ДНР» та «ЛНР», іноді з групами озброєних людей, та погрозами змушували їх підписувати документи про передачу власності, причому за російськими законами.
Крім того, як пише WSJ, у них відбирали сільськогосподарську техніку та врожай. Так, голова української компанії «Агротон» Юрій Журавльов розповів виданню, що у його підприємства було вкрадено 350 тисяч тонн насіння пшениці та соняшника. При цьому жодної компенсації від російської влади ніхто з українських фермерів не отримав.
Таким чином компанія Ткачова «Агрокомплекс» стала одним із найбільших операторів ферм в Україні, що, як вважає WSJ, може дозволити російській владі контролювати більшу частину врожаю українського зерна.
Ще минулого року заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький повідомив, що окупанти активно вивозять сотні тисяч тон зерна з тимчасово окупованих територій у Луганській, Донецькій, Херсонській та Запорізькій областях.
За його словами, улітку минулого року на окупованих територіях знаходилося близько 1,5 млн тонн зернових, що на світовому ринку оцінюється у сотні мільйонів доларів. Звісно, що впустити такий ласий шмат окупанти не могли – продовольство активно вивозилось до рф, а також до окупованого Криму, де вантажилось на кораблі.
Українські дипломати всіляко перешкоджали вільному продажу краденого зерна. Тим часом російський диктатор заявив про минулирічний рекорд по збору зернових – врожай склав 153 – 155 млн тонн.
Мабуть, що зусилля українського МЗС принесли свої плоди, адже росіяни під час чергового продовження «зернової угоди» скаржились на те, що друга частина угоди – щодо експорту російського зерна – не виконується учасниками.
До повномасштабного вторгнення росії в Україну в нині окупованому Маріуполі функціонувало металургійні гіганти, без перебільшення - флагмани української промисловості: ММК імені Ілліча та «Азовсталь». Після окупації міста та потужних бомбардувань підприємств, наразі вони повністю зруйновані.
Проте зараз там хазяйнує найближчий соратник глави Чечні Рамзана Кадирова - Сулейман Геремєєв. Він сидить у раді федерації росії, як депутат від Чечні. За даними Meduza, Геремєєв причетний до політичних убивств у Чечні, зокрема до вбивств соратників Кадирова, виконаних на замовлення чеченського фюрера. Зокрема, Meduza повідомляє, що Геремєєв проходив у справі про вбивство колишнього соратника Кадирова Руслана Ямадаєва.
Геремєєв керує Маріуполем за допомогою своїх посіпак. Так «співвласником» ММК Ілліча став чеченський бізнесмен Валід Корчагін, бізнес-партнер Герємєєва. Він ще влітку минулого року розпорядився пустити залишки підприємства на металобрухт.
«Фактично на очищеній та розмінованій території почали вирізувати завод на металобрухт, - обурювався помічник мера Маріуполя Петро Андрющенко. - Це і є відновлення від росіян. Був металопрокат - став металобрухт».
Схожа доля спіткала і «Азовсталь». Заступник голови уряду Росії Марат Хуснуллін розповів, що на території металургійного підприємства «Азовсталь» буде створено технопарк чи місце відпочинку для місцевих мешканців. За його словами, російська влада оцінює можливість посилення портових потужностей Маріуполя, розвитку туризму та визначає пріоритетні напрямки бізнесу для надання підтримки.
Але генеральний директор української компанії «Метінвест» Юрій Риженков повідомив, що росія встигла вкрасти з маріупольських підприємств сталі на загальну суму 600 млн. доларів.
Тим часом у Соледарі хазяйную головний російський зек Євген Пригожин, власник відомої ЧВК, що буквально закидає м’ясом ув’язнених позиції ЗСУ. Видання Reuters, посилаючись на чиновника з Білого дому, написало, що в Донецькій області Пригожин намагався взяти під свій контроль видобуток солі та гіпсу із шахт біля Бахмута. Про те, що росія намагається отримати доступ саме до соляних шахт «Артемсолі», говорить і британська розвідка.
Родовища солі в Соледарі — практично невичерпні. Попри великий обсяг виробок, там розроблено трохи більше 5%. Нинішніх запасів вистачить більш ніж на 700 років, соледарська сіль гарної якості. Вміст натрію та хлору в ній перевищує 98%, що дозволяє відвантажувати сіль без збагачення.
Іванградську копальню на околицях Бахмута також вважають унікальною. Загальна довжина виробок тут близько семи кілометрів. На початок активних бойових дій тут працював завод Knauf, гіпсокартон продавався не лише в Україні, але й далеко за її межами.
Саме тому Пригожин не шкодує російських маргіналів та кримінальних елементів, намагаючись захопити багаті родовища. Інтереси російських ваньок, звісно ж, до уваги ніхто не бере – загине, то і не шкода.
Заступниця міністра оборони Ганна Маляр нещодавно повідомила, що російські війська продовжують знищувати природно-ресурсний потенціал тимчасово окупованих українських територій. Точніше, вони вивозять з окупованих територій деревину Запорізької та Херсонської областей.
«Підприємцями здійснюється неконтрольована варварська вирубка лісових насаджень, що у разі її продовження невідворотно призведе до катастрофічних наслідків для екології», - написала Маляр в соцмережах.
Вона зазначила, що росіяни переважно знищують лісові масиви штучного походження, які в регіонах висаджувалися для захисту від вітрової, ґрунтової та водної ерозії.
«Відомо, що у березні цього року в районі Маріуполя було зафіксовано інтенсивне переміщення дорогами Е105 та М18 колон російських вантажних автомобілів. Всі вони були завантажені свіжозрубаним круглим лісом», - повідомила чиновниця.
Наразі обсяги вивезення деревини невідомі. Оцінити повні об’єми крадіжки можна буде лише після де окупації.
На жаль, самі росіяни, відправляючи своїх синів та чоловіків на війну задля міфічної «демілітаризації» чи «денацифікації» свято продовжують вірити в казки Соловйова і Симоньян стосовно «богообраності», «великодуховності» та «створеня великої імперії», в той час, як російська еліта просто відправляє холопів на забій, збагачуючись за рахунок України і її ресурсів.
Так було і раніше. В 2014 році, після окупації українського Криму, російський бізнес почав скуповувати тут об’єкти турістичної інфраструктури. Лідером у цьому став бізнесмен Аркадій Ротенберг, який частково фінансував будівництво Керченського мосту. За час будівництва, Ротенбергу вдалося скупити у Криму майна на 3,7 млрд. руб. За тим курсом це приблизно 100 млн. долл.
Ще майже на 8,2 млрд. руб. нерухомості у Криму дісталося другу путіна Юрію Ковальчуку, про якого пишуть, що саме він остаточно схилив путіна до ідеї про вторгнення в Україну у лютому 2024. Про це написав The Wall Street Journal.
Зокрема Ковальчук фактично за безцінь придбав виноробні господарства Новий світ та Масандра. Так, Масандра обійшлася Ковальчуку в 73 млн. долл. При цьому лише колекція вин, що зберігається на підприємстві та занесена в Книгу рекордів Гіннеса, як величезніша у світі, складає майже 1 млн. пляшок і коштує набагато дорожче.
Теж саме трапилося із окупованим у 2014 – 2015 Донбасом. У 2013 році підприємства Донбасу продукували близько 15% ВВП України та біля 25% усього українського експорту (17 мільярдів доларів на рік).
Після окупації більшу частину підприємств було розібрано та вивезено до росії. Решту бойовики перетворили на бази по ремонту своєї техніки. Найцінніше обладнання десятків підприємств було вивезено до рф. Наприклад, Луганський патронний завод був вкрадений та зараз працює в російському місті Чебоксари.
Така ж доля, за даними ГУР МО України, спіткала й десятки інших підприємств, зокрема:
Що зараз відбувається із промисловістю окупованих територій, навіть до кінця і не зрозуміло. Росіяни намагаються не виносити це у публічний простір. Проте зрозуміло, що за кожним вивезеним чи зданим на металобрухт підприємством стоять конкретні вигодонабувачі. Це саме ті люди, які благають Захід звільнити їх з-під санкцій, бо, кажуть, вони є добропорядними та богобоязливими підприємцями.
Раніше, як повідомляв Інформатор, США збираються запровадити санкції проти угорських бізнесменів, які оточують путинського посіпаку Орбана.
11 квітня Верховна Рада схвалила націоналізацію "Сенс Банку". Його кінцевими власниками є підсанкційні російські олігархи Міхаіл Фрідман та Пьотр Авен.