Звільнення Херсона та Енергодару: а якщо Путін не божевільний і хоче укласти мир?

Страшилки з приводу руйнування країною-агресором Каховської ГЕС, як і інші їм подібні - про ядерні удари по Україні чи теракт на ЗАЕС - можуть не відповідати дійсним планам Кремля. Є версія, що Путін хоче вийти з війни – на максимально прийнятних для себе умовах. Це найімовірніший мотив його дій, якщо він ще не втратив розум і продовжує діяти раціонально.

Шалений фюрер або тверезий гравець

Головне питання, чи не втратив Путін розум? Тут все неоднозначно, як люблять казати росіяни.

Якщо Путін справді збирається розв'язати Третю світову, то він божевільний.

Також ознакою божевілля є так званий «новий план війни» Путіна. План такий: мобілізація дозволяє Путіну використовувати додатковий ресурс 500 тис. чол. Він може вірити, що з такою кількістю людей вдасться закрити ділянки фронту, що сипляться, у Херсонській, Запорізькій областях та на Донбасі. А ще відновити бойові дії на Харківському та Київському напрямках. Україні, на його думку, не вистачить ресурсів, щоб зупинити такий шалений тиск.

Простіше кажучи, Україні не вистачить набоїв на 500 тис. людей - навіть за умови західної підтримки. Це ще один план безумця.

Путін, ймовірно, сам підірвав газопровід Північний потік. Ще одна нелогічна, безглузда дія.

Оскільки в діях диктатора не простежується логіки, то й думка, що Путін збожеволів, набула поширення, як в Україні, так і на Заході. Але тут є нюанс.

Путіну все ще вдається зберегти владу, вміло лавірувати між угрупованнями серед російських еліт. Йому також вдається зберегти високий рейтинг серед зазомбованих росіян. Хворій людині це зазвичай не під силу.

Тому можна припустити, що він, як і раніше, залишається раціональним гравцем, а отже, не виношує планів Третьої світової, наступу на півночі України і навіть руйнування Каховської ГЕС.

Чи залишається Путін у здоровому глузді, напевно, стверджувати не можна. Тут важливі думки людей «у темі». Президент США Джо Байден упевнений, що Путін не втратив здорового глузду. А Байден – напевно у темі.

"Я думаю, що він раціональний гравець, який сильно прорахувався, - заявив Байден у телеінтерв'ю 11 жовтня. - Я вважаю, Джейк (Таппер, журналіст CNN, якому Байден давав інтерв'ю), він думав, що його зустрінуть із розкритими обіймами, що це дім матінки-Росії у Києві, і що там його приймуть. Я думаю, що він просто повністю прорахувався", - сказав Байден.

Якщо Путін раціонально мислить, він має прагнути вийти з війни, виграти яку не може. Очевидно, як раціональний гравець, він повинен шукати вихід на прийнятних для себе умовах. Є три умови, які є прийнятними для Путіна:

1. Залишити за собою якнайбільше територій в Україні
2. Залишитися президентом РФ
3. Скоротити тиск західних санкцій через їх згубний вплив на російську економіку.

Територіальні захоплення в Україні

Вихід із війни, якщо Путін справді раціональний і бажає цього, неможливий без умиротворення України. Зрозуміло, перший реальний крок до умиротворення – це повернення окупованих територій. Путін, ймовірно, готовий на це, але не хоче віддавати все, що захопив.

Для Путіна є критично значущі території. Це сухопутний шлях із окупованої частини Донбасу до Криму, а також Північно-Кримський канал. Тобто:

• Маріуполь,
• Бердянськ,
• Мелітополь,
• Нова Каховка.

Важливість цих територій – не так в економічному (або політичному) їх значенні, як у піарі.

На прес-конференції 14 жовтня Путін фактично проговорився про це: він заявив, що українці перекрили водопостачання Криму, тож російським військам "довелося зайти та відкрити воду до Криму".

Водночас Путін, ймовірно, готовий віддати більшу частину Херсонської та Запорізької областей. Новини, які надходять зараз про можливе відведення військ, вказують на це.

Причини ще й у тому, що Путін має економити сили, особливо - техніку та зброю, про дефіцит яких у Росії західні аналітики наголошують з початку літа.

Але головне, що відступ може стати основою для мирних переговорів. Путін вірить, що його «жести доброї волі», можливо, і не будуть гідно оцінені розлюченою Україною. Але він вважає, що на цю вудку клюнуть західні союзники України. Російський політолог Станіслав Бєлковський (він давній критик Путіна, з початком війни виїхав з Росії) теж так вважає:

«Він (Путін, - ред.) виходить із твердого переконання, що, звісно, ​​Україна не має жодної самостійної суб'єктності, все вирішують США, і якщо він домовиться зі США про що-небудь, то Україна це воленс-ноленс виконає і про це не треба думати. Думку про те, що Україна не збирається здаватися, бо вона вже не здалася, – і в цьому сенсі позиція США важлива для України, але не на 146%, – він не може сприйняти. Це суперечить його базовим уявленням про світобудову», - каже Бєлковський.

Генерал Суровікін, який заявив про «непрості рішення», ймовірно, був уповноважений донести таким чином інформацію про відступ армії країни-агресора до російської аудиторії. Під час відмого інтерв'ю Суровікін читав із суфлера заздалегідь написаний текст (і ймовірно текст був написаний не ним).

«Ми виходитимемо з необхідності максимального збереження життя мирного населення та наших військовослужбовців. Це для нас пріоритет. Діятимемо усвідомлено, своєчасно, не виключаючи прийняття найнепростіших рішень», - сказав Суровікін.

Але південь України – Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Нова Каховка – теж не є для Росії стратегічним пріоритетом. Ці території Путін також може віддати, просто він за них відчайдушно торгуватиметься. І ось чому…

Збереження влади у Росії

Припустимо, путін вдерся в Україну, бо справді вірив, що не зустріне спротиву. Можливо, кум Медведчук його в цьому переконав.

У такому разі він прорахувався, і ця помилка йому дорого коштуватиме. Адже Росія зіткнулася з безпрецедентними санкціями, попереду - падіння економіки, згортання соціальних програм, інфляція. Можлива навіть політична нестабільність, сповзання у хаос. І винним тут є лише Путін – це ж він особисто втягнув Росію у халепу.

Тому друге питання, яке Путіну доводиться вирішувати, якщо він думає про мирні переговори – це як зберегти владу у разі фактичної поразки. Це питання – внутрішнє.

Ймовірно, Путін хоче вирішити питання збереження влади за допомогою мобілізації. Тут все просто: мобілізація виявилася надзвичайним стресом для російського суспільства.

Тому скасування мобілізації буде сприйнято як гарна новина. Суспільство буде готове проковтнути будь-які підсумки так званої «спеціальної військової операції», якщо вони будуть подані з гарніром із демобілізації.

Але чим кращими будуть підсумки так званої ”СВО”, тим смачнішою буде пропагандистська страва для російської публіки. Ось чому за Маріуполь та Нову Каховку Путін ймовірно торгуватиметься до останнього.

Але при цьому Путін обмежений у термінах. Станіслав Бєлковський припускає, що російський диктатор намагатиметься все закінчити до кінця року.

«Бо що б він собі не думав і які б зухвалі сценарії не зображував, він розуміє, що у нього немає запасу міцності воювати довше», - каже Бєлковський.

Битва за відміну санкцій

Найскладніше питання – третє. Воно сладне для Путіна, але не для нас. Путіну потрібно домогтися відміни санкцій проти РФ, хоча б часткової.

Якщо не вирішиться питання санкцій, то не стільки громадськість, скільки його власне ближнє коло критикуватиме Путіна за те, що територіальні придбання в Україні (хоч би якими вони були - чи один Маріуполь, чи весь лівий берег Дніпра) незрівнянні зі збитками, які зазнає (і вже зазнала) країна-агресор. Конфлікт із ближнім колом вже є. Про це зокрема повідомляв Вашингтон пост.

Цей конфлікт для Путіна гірший за масове невдоволення росіян. Він гарантовано призведе до втрати влади у середньостроковій перспективі.

Але парадокс у тому, що скасування якихось санкцій, навіть часткове, безпосередньо залежить від позиції України. Тобто від вирішення питання окупованих територій. А насправді й багатьох інших питань, у тому числі відшкодування збитків від бойових дій.

І саме тут Україна займає гранично жорстку позицію. Це впливає на загальну перспективу переговорів.

А до чого тут руйнація Північного потоку та обстріли українських ТЕС?

Ракетні обстріли українських міст та знищення енергетичних об'єктів – це спосіб тиску на Україну. Це за задумом Путіна має зробити Україну більш зговірливою на майбутніх переговорах з оглядом на перспективу важкої зими.

Загроза наступу на Київ – це з тієї ж опери. Ймовірно, оточення Путіна свідомо зливає плани майбутньої осінньо-зимової кампанії, щоб напруга ще більше зросла. Тож Арестович наступ на Київ уже вважає вирішеним питанням.

Хоча точно цього сказати не можна, але Росія, ймовірно, сама знищила Північний потік. Очевидно, так само думає генсек НАТО Єнс Столтенберг, а також Данія, яка відіграє ключову роль у розслідуванні катастрофи.

Це є вірогідним способом тиску на Захід. Тепер єдиний реальний шлях доставки газу до Європи - через українську ГТС (яка, до речі, досі ціла). Тому Захід має тепер сильніше впливати на Україну заради укладання мирних угод. Адже у разі продовження війни українська ГТС також може бути знищена.

Те саме можна сказати про ядерні страшилки, які широко поширилися на початку жовтня. Наприклад, цілком авторитетне італійське видання La Repubblica опублікувало маніпулятивну новину про те, що Путін готується вдарити ядерними торпедами по містах США за допомогою свого нового підводного човна «Бєлгород» - або «підводного човна судного дня».

Потрібно було викликати страх переростання війни в Україні на Третю світову. На когось подіяло. Наприклад, на Ілона Маска, який став закликати до переговорів із Росією – і навіть вигадав власний мирний план.

Але якщо Путін все ж таки - псих?

Дивіться, як розвиваються події: спочатку Путін заявив, що готовий до переговорів про мир. Це було в день анексії – 30 вересня. Але Путін одразу сказав, що він захоплені землі не віддасть.

І Зеленський одразу відповів – він готовий до переговорів із російським лідером. Але вже з іншим. Не з Путіним.

Пізніше радник турецького президента Ердогана Ібрагім Калін заявив, що попрямував до США з пропозицією про переговори між Росією та США «про новий переділ світу». Мовляв, нинішній розклад Росію не влаштовує, потрібен новий.

США відмовили. Що загалом було цілком логічно: дивно, якщо держава, яка фактично програла війну, вимагає переділу миру на свою користь.

Нещодавно Politico злив інсайд, як Білий дім намагається уникнути навіть випадкової зустрічі Байдена з Путіним під час саміту Великої двадцятки в Індонезії. Саміт стартує 15 листопада.

І що робить Путін після всіх цих новин? Виглядає, наче він виводить війська з Херсона. Тим самим він демонструє, що не втратив договороспроможності. Тобто, домовлятися з ним можна – і треба. Це дії раціональної людини.

Президент Туреччини, як і Байден, ймовірно також вважає, що Путін є адекватним. Всі дії Ердогана, який намагається бути миротворцем, вказують на це. Інакше він би не вплутувався б.

У будь-якому випадку, незабаром стане ясно - чи є Путін адекватним. Або чи він збожеволів.

Якщо Путін підірве Каховську ГЕС, то він є божевільним. Те саме стосується вторгнення з Білорусі на Київ, атак по Запорізькій АЕС та інших жахливих (але цілком реальних) речей.

Якщо продовжуватиме подавати сигнали про переговори, значить, мислить адекватно. Ми скоро все побачимо.

Важливо, що побачать усі – і Україна, і Захід, і його власне оточення, яке є не на жарт стривоженим ситуацією. Можна очікувати, що найближчими днями відбудуться події, здатні кардинально вплинути на перебіг війни та прогнози щодо її закінчення.