Звернувся до Зеленського з полону, в якому перебуває 10 місяців поспіль: як Наталя Стешенко намагається повернути додому сина, Захисника Запоріжжя

В квітні Іванові виповниться 29 років. І рік перебування в полоні, якщо до того моменту його не обміняють. Він записав відеозвернення, в якому просить не забувати про нього і інших бранців. А маму – дбати про батька і не хвилюватись про сина. Натомість 65-річна Наталя Стешенко відчуває безсилля. Вона звертається в усі служби, але ніхто нічим не може допомогти: хоч Іван і є в списках на обмін, проте росія зриває його вже втретє. А “Червоний Хрест” взагалі вважає Івана зниклим безвісти. 

З перших днів війни Іван служить в теробороні Запоріжжя. Йому пропонували піти на Донеччину, але хлопець хотів захищати свою малу Батьківщину. Весною 2022 року він стояв на Гуляйпільському напрямку в районі села Приютне, наразі воно окуповане. Наталя пригадує, що 16 квітня син зателефонував їй і сказав: “Мама, три батальйони виходять на ротацію. 20 днів без води та їжі. З боєприпасів – по 14 патронів в магазині. Додзвонились до Міноборони і йдемо на ротацію”.
Після цього зв’язок обірвався, і мати понад два тижні не знала, що з Іваном. Весь цей час вона передавала гуманітарну допомогу їхньому батальйону – продукти і одяг. До неї приїжджали побратими Івана. Жінка питала в них про сина, але ті казали, що вони роз’єднані, і зв’язатись один з одним не можуть.

Через два тижні після розмови з Іваном жінці зателефонував штабний і повідомив, що Іван зник безвісти. Наталя не розуміла – як він міг зникнути, якщо Міноборони знало про ротацію? Відкрила мапу і побачила – там суцільні поля та лісосмуги. У військовій частині не повідомляли, за яких обставин Іван потрапив до полону. І Наталя хотіла особисто їхати туди, щоб хоч щось дізнатись. Але їй казали, що там “сіра” зона, і без гуляйпільської прописки не пропустять.

В серпні жінка дізнається від побратима Івана, що там було місиво. Чоловік розповів, що був поруч із хлопцем. В хаті їх було троє, коли ворог оточив. Решта батальйону перебувало на іншій точці. Побратиму пощастило більше, ніж Івану, і він вийшов з оточення. Але йому заборонили розповідати щось.

5 травня 2022 року військкомат вже підготував офіційне свідчення про це, і документ привезли Наталі. Наступного дня вона привезла необхідні документи. Що робити далі – не знала.

“Пекло – коли ти нічого не знаєш”

“Я не сподівалась, що він взагалі живий, доки мені не зателефонували з Києва і не сказали, що до мене йде лист. І те – я не повірила”, – ділиться спогадами Наталя.

Першу звістку про сина вона отримала в серпні. Про лист дізналася від “Розбудови миру та відновлення” (програма ООН - ред.) Одразу ж зателефонувала в Координаційний штаб, і там інформацію підтвердили.

Ще до того, як Наталя отримала його, зателефонувала незнайома жінка. Як виявилось, це мати одного з полонених, який перебуває в неволі разом з Іваном. Вона також отримала листа, в якому її син повідомив контакти матері Івана і попросив передати – з Іваном все гаразд, він живий і здоровий. Вони боялись, що лист вона так і не отримає.

Коли лист вже був у Наталі, на ньому не було жодної інформації про поточне місце перебування Івана. Його відправили 24 травня, конверт був від пошти росії. В листі хлопець також попросив жінку зателефонувати матері іншого полоненого. Таким чином вони інформували родичів про те, що відбувається і де знаходяться їхні близькі люди.

“Коли я отримала листа, в мене хоча б з’явилася надія на те, що він живий. До вересня це було пекло – коли ти нічого не знаєш. Це найстрашніше”.

З цим листом Наталя зверталась в усі інстанції – СБУ, військкомат, Координаційний штаб, “Червоний Хрест”. Всюди підтвердили статус полоненого. В Міністерстві внутрішніх справ навіть сказали, що він внесений в список на обмін. Винятком в цій історії був “Червоний хрест”, який і досі вважає Івана Стешенка зниклим безвісти попри його лист і відеозвернення до Зеленського.

“Прошу, почуйте нас”

У воїнській частині жінці порадили не мовчати і говорити про зниклого сина. А в поліції – підписатись на всі російські телеграм-канали. Можливо, там з’явиться якась інформація про її сина. Так і сталося – в спільноті одного російського блогера жінка побачила відеозвернення сина та решти полонених до Зеленського. Далі його поширили в інших спільнотах і блогах, до яких звертаються родичі полонених. Окрім Івана, на відео виступають інші хлопці. Кожен розповідає свою історію – ім’я, рік народження, коли потрапив в полон і скільки місяців знаходиться тут. На відео син Наталі повідомляє, що потрапив в полон 17 квітня.

“Звертаюсь до Президента України. Таке враження, ніби про нас забули, і ніхто не пам’ятає. Прошу вас, почуйте нас. Ми тут дуже довго знаходимось. Знаходимось 10 місяць. Утримуємось в нормальних умовах. Але нам дуже хочеться додому. Ми невинні. Нас кинули, як сліпих кошенят. Прошу вас – не забувайте про нас, поверніть нас додому”.

Також Іван звернувся до мами і попросив її берегти себе і батька. Сказав, що хвилюється за них більше, ніж за себе.

Наталія каже, що намагалась відправити це відео на електронну пошту Президента, але розмір файлу надто великий. Зізнається: коли була невідомість, боялась щось казати. І поліція порадила закрити соцмережі попри переконання військової частини кричати про проблему.

Після публікації відео знову почала писати Зеленському і в Міноборони, але залишалась без відповідей. Надіслала відео в “Червоний Хрест”. Там відповідають, що росія не дає списки полонених, тому її сина вони досі вважають зниклим безвісти. І навіть зайти на територію росії не мають дозволу. Жінка телефонувала на різні номери організації – навіть на міжнародну. Хотіла написати листа синові, але Наталі казали, що вона на це не має права.

“Вони мені кажуть: “Ви ж зрозумійте, ми не можемо туди зайти, на ту територію”. Кажу: “А чому я вас маю розуміти? Значить, як тут беруть російських військовополонених, їм одразу ж дають додому зателефонувати, цигарку, поїсти, помитись. Для чого така організація взагалі потрібна, якщо ви нічого не можете? Я вам надсилаю відео, а ви мені кажете “без звісти зникли”. “Ви ж зрозумійте, росія не дає нам списки”.

В військовій частині кажуть, що без підтвердження “Червоного Хреста” вони нічого не можуть зробити. І до них у Наталі теж є питання. Вона найняла адвоката, адже хоче дізнатись – за яких обставин її син потрапив в полон. Натомість отримує такі відповіді, що навіть спеціаліст не може їх зрозуміти.
В МВС Наталі сказали, що росія вже втретє зриває обмін. Він є в списках..

Рвався на фронт і служив в АТО

Офіційно Іван став військовослужбовцем 3 лютого 2015 року, на той момент йому був 21 рік. Мати хлопця розповіла, що до цього він самостійно їздив в район бойових дій до друзів, вчився збирати і розбирати зброю. Разом вони стояли на Майдані. З початку війни хлопці пішли добровольцями в армію, а Івана не взяли – у військкоматі казали, що він ще молодий. Іван попросив мати піти до них і попросити, щоб в армію хлопця взяли. Військові відмовляли Наталю, і вона розуміла небезпеку. Але Івана було не спинити. Він був сповнений патріотизму.

Через ідейність і принциповість у хлопця траплялись конфлікти. За словами Наталі, він багато розповідав їй про безлад, який відбувався в армії. Не мовчав, намагався відстояти правду і справедливість. За це Івану і його побратиму погрожували. Одного разу він зателефонував мамі і повідомив, що їх посадили і кудись повезли. Сказали, що будуть вбивати.

Наталя звернулась до військової прокуратури, написала заяву на командирів батальйону. Зверталась за допомогою до політичних партій, журналістів. Давала проблемі розголосу. Але їй погрожували. Врешті-решт син попросив її забрати заяву, адже йому служити далі. Його перевели в іншу військову частину. В яку саме – Наталі пригадати складно. Каже, що змінив багато військових частин.

В АТО хлопець служив два роки. За цей час він набрався досвіду. А досвідчених бійців тоді в теробороні бракувало. Його мати розповіла, що вже під час повномасштабної війни їхнє відділення отримало нову зброю. Іван добу просидів з нею, вчився користуватись. Його продуло, і він захворів. Бійця привезли в шпиталь і вмовляли лишитись, долікуватись. Він відповів: “Як я тут залишусь? Вони ж стріляти не вміють”.

Тепер Іван в полоні. Окрім того серпневого листа і відеозвернення, Наталя нічого від нього не отримувала. Жінка залишається в Запоріжжі і дбає про чоловіка, в нього інвалідність. Навіть виплати їй було важко оформити. Тривалий час збирала документи, домагалася від РАЦСу довідки про те, що він неодружений.

“Казала: я не піду, доки ви не віддасте мені довідку про те, що він неодружений. У вас тут щастя, а в мене горе”.

А коли принесла документи до Координаційного штабу, з’ясувалося, що дарма – вся інформація у них є. Зараз вона зв’язується з Координаційним штабом щотижня. Жінка з розумінням ставиться до складнощів процедури – зараз повномасштабна війна. Але не знає, як вплинути на ситуацію. Втомлена. Плаче. І відчуває безсилля.

“Я мати, я маю чекати. Як би мені не було важко, ніхто не буде боротись за цю дитину так, як борюсь я”.

Що робити, якщо близька людина потрапила в полон

Важливо знати якомога більше про військовослужбовця - окрім анкетних даних, військову частину чи підрозділ, посаду та звання, позивний, останнє місце перебування, особливі прикмети (шрами, татуювання тощо). Якщо людина зникла безвісти, слід передати всю наявну інформацію до поліції. Далі вона йде до Українського національного центру розбудови та миру - саме там ведеться реєстр заручників і зниклих безвісти. Організація обмінюється інформацією з Центральним агентством розшуку "Червоного Хреста", що є посередником між Україною та рф. Втім, в організації неодноразово наголошували - іноді росія не дає доступу до полонених. Так було з Оленівкою - табір для утримання українських полонених, де в результаті чергового теракту росії влітку загинуло щонайменше 50 військовослужбовців. 

Детальніше про діяльність Червоного Хреста ми писали тут. Також читайте, чому не можна розповсюджувати інформацію про зниклих безвісти в соцмережах і в яких випадках це доцільно.  

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.