«Це війна на виснаження. У ній не буде переможців, лише переможені. До цього списку поки входять Росія та Україна, які попри прагнення видати бажане за дійсне, більше втратили, ніж здобули.»
Тож якщо після перегляду виникне лише одне запитання: "Ну то вони все-таки типу пара чи ні?" - значить, ви все зрозуміли.
Після 24 лютого багато українців (переважно жінок і дітей) виїхали за кордон, частина вже уже повернулися додому, але мільйони досі лишаються закордоном
Більшість українців ставляться з розумінням і не засуджують співвітчизників-біженців в Європі. На загальному рівні 90% мають нормальне/позитивне ставлення. Лише 5% громадян засуджують їх.
Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного 7-13 вересня. Разом з цим усе-таки є диференціація ставлення залежно від "додаткових фактів" про конкретну категорію біженців.
Найкраще ставляться до жінок з неповнолітніми дітьми, чиї чоловіки залишилися в Україні. У цьому випадку співвідношення ставлення не засуджують/засуджують – 90% до 6% практично повністю відповідає ставленню до біженців загалом. Скоріше за все, коли респонденти чують "українські біженці в Європі", то найчастіше у них виринає образ саме жінки з дитиною.
Дещо гіршим ставлення, якщо "прибрати" з опису неповнолітніх дітей. Так, у випадку просто жінок без дітей співвідношення ставлення стає 87% до 9%. Далі, якщо говорити про чоловіків, то ставлення також стає гіршим. Навіть якщо йдеться про чоловіка літнього віку, який і до вторгнення перебував у Європі, то співвідношення 83% до 10%. Відносно ж найгірше ставлення (серед досліджуваних категорій), якщо мова йде про молодого чоловіка, який на момент вторгнення був у Європі і там залишився. У цьому випадку не засуджують 75%, засуджують – 19%.

За результатами опитувань більшість українських біженців хотіли б повернутися до України. Як зазначив заступник директора КМІС Антон Грушецький, крім безпекових та соціально-економічних умов повернення біженців, актуальною може стати проблема подолання негативного ставлення тих, хто залишився і зараз проживає на території України, до тих, хто виїхав за кордон.
"Причому ці наративи ("виїхали і насолоджуються Європою, поки ми тут страждаємо під обстрілами і з вимкненням світла") залюбки транслюються російською пропагандою, яка намагається розколоти Україну. Результати опитування свідчать, що загалом ставлення досить нормальне, що створює належне тло для повернення (коли будуть належні умови)", - заявив Грушецький.
Він вважає, що відповідний наратив (що українці щиро чекають на повернення своїх співгромадян) має транслюватися на різних рівнях і для різних аудиторій.
"Це мають розуміти ті українці, що зараз проживають на території України. І також це мають розуміти і відчувати українці за кордоном", - додав Грушецький.
Зазначимо, соціологи опитали 2 000 респондентів. Опитування не проводилося на території окупованого росією Криму та Донбасу, а також з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки не перевищує 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%.
Все більше українців (78%), яких війна змусила виїхати за кордон, прагнуть повернутися додому. 71% опитаних заявляють, що мають можливість залишатися за кордоном. Знизилась кількість тих, хто хоче залишитися на новому місці проживання – таких зараз лише 7%. Про це свідчать результати міграційних настроїв українців під час війни, яке провела дослідницька компанія Gradus Research. Деталі — тут.
Раніше ми писали, як живуть 4,6 мільйона переселенців в Україні. Також українці відповіли, чи вірять вони в ядерний удар росії.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.