Ядерна зброя в Україні: плюси, мінуси, підводні камені

Теза про теоретично можливе відновлення Україною свого ядерного статусу, яку 19 лютого президент Зеленський озвучив у своїй Промови на Мюнхенській конференції з безпеки в Європі, якщо і не справила ефект ядерного вибуху в міжнародній політиці, то через наявність ближчих за часом реальних загроз з боку ядерної Росії.

Інакше, глави європейських держав поставилися б до заяви шостого президента України значно уважніше. Оскільки, очевидно, що це друга (якщо рахувати з дій РФ щодо сусідніх країн) заявка на перегляд Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин Інформатор проаналізував, наскільки реально створити в Україні свою ядерну зброю і якою у такому разі може бути ціна питання.

ЯЗ: військовий ресурс для багатих, або для пропащих

У «Ядерному клубі» наразі офіційно налічується вісім держав – США, Росія, Китай, Великобританія, Франція – були там «від початку», тобто на момент створення міжнародного документу про нерозповсюдження ядерної зброї у світі . А ось Індія, Пакистан і КНДР до країн з ЯЗ пробралися явочним порядком. Багато експертів також досить обґрунтовано підозрюють фактичну наявність ЯЗ ще й у дев'ятої країни – Ізраїлю (принаймні з початку 90-х рр. минулого століття), але офіційно Ізраїлю в «ядерному клубі» все ж таки немає.

Є ще один аспект. Не всі країни у світі підписали Договір про нерозповсюдження. Пакистан та Індія не підписували та створили свої ядерні озброєння де-юре чисто. А ось КНДР цей Договір свого часу підписала, але потім денонсувала підпис і вийшла з угоди. Накликаючи тим самим на себе масові міжнародні санкції та незадоволення значної частини світової спільноти.

Керівник Центру з питань нерозповсюдження ядерної зброї Поліна Синовець, коментуючи для Інформатора ситуацію з теоретичним виходом України з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, зазначила, що за всю історію існування цього Документу з неї вийшла лише одна країна – Корейська Народна Демократична Республіка, і встати поряд із такою державою, як КНДР, було б великою політичною помилкою.

«Якщо Україна дійсно розпочне процедуру виходу з Договору про нерозповсюдження ЯЗ, то це одразу спричинить масу міжнародних неприємностей для нашої країни: від технологічного ембарго з боку багатьох передових держав, до закриття для України фінансових та багатьох інших ринків. Це було б вкрай складно пояснити світовій спільноті – чому влада нашої країни раптом вирішила розробити та створити власну ядерну зброю та вийти з договору про нерозповсюдження», – пояснила у коментарі Інформатору очікувані наслідки несподіваного рішення (якщо воно раптом відбудеться) керівник Центру з питань нерозповсюдження ядерної зброї Поліна Синовець.

Втім, на думку експерта, навряд чи таке рішення насправді буде прийняте. Оскільки вона дуже швидко перетворить Україну на країну-ізгоя, не вирішивши при цьому жодної нинішньої проблеми, заради вирішення яких така зброя, власне і з'являється в тих чи інших країнах.

З такою думкою згоден військовий експерт Тарас Чмут, який вважає, що насправді не технічно, ані економічно та технологічно Україна не може собі дозволити ядерні військові амбіції.

«На сьогодні недоцільно створювати ядерну зброю, коли немає забезпечення основними видами озброєнь та техніки. Адже ядерна зброя не призначена для війни. Вона призначена для політики. Наявність ЯЗ не є гарантією миру та гарантією безпеки, оскільки може завдати супротивнику серйозної шкоди. Але хто наш супротивник? Росія – з її другим за обсягом ядерним потенціалом (у світі – ред.). Завдання таких втрат нашій країні означає знищення повністю України, зокрема застосуванням ядерної зброї», – зазначив Тарас Чмут.

І саме через ці причини наявність ЯЗ мало що змінить для України у військовому плані. А ось комунікації та співпраця з нашими західними партнерами буде знищена.

«Бо ми опинимося в умовах ізоляції, десь між Іраном та Північною Кореєю. Крім того, нашій країні доведеться забути про будь-яку фінансову допомогу з боку західних країн», – резюмував експерт.

Якщо узагальнити думки експертів у цій темі, то неминуче приходиш до висновку, що дозволити собі розробку, експлуатацію, обслуговування та утилізацію елементів ядерної зброї можуть зараз лише два типи країн у світі.

Перші – дуже багаті, технологічно передові країни з потужною економікою, які мало залежать від світової фінансової кон'юнктури і здатні витрачати значні ресурси на забезпечення ЯЗ без особливої ​​шкоди для загального добробуту.

І є другі – ядерною зброєю також можуть обзавестися звичайні країни. Але за умови, що владі цих країн наплювати з високої вежі на добробут та безпеку своїх громадян, влада яких легко пожертвує величезну частину бюджету на дуже складний технологічний проект, який не має економічної вигоди, і який десятиліттями споживатиме ресурси. А також готові змиритися з найважчими міжнародними санкціями.

Запитання: до якої групи країн можна віднести Україну? Відповідь: точно не до перших.

Скільки коштує «ядерний щит»

Жодна країна «ядерного клубу» не називає точну суму витрат на цю недешеву (хоч і дуже статусну) ​​річ, на розробку та утримання ядерної зброї. Звичайно ж, всі розуміють, що ядерна програма – штука дуже і дуже затратна, починаючи з розробки. І всеж.

Міжнародна кампанія за ліквідацію ядерної зброї (ICAN) щороку складає загальнодоступний звіт, у якому наводить орієнтовні витрати на ЯЗ у тих чи інших країнах.

Наприклад, у 2019 році у світі на ЯЗ було витрачено майже $73 млрд. Сполучені Штати заплатили близько $35,4 млрд на ці цілі, Франція – менше, її витрати оцінюються у $4 млрд. Недешево коштує членський квиток у цьому клубі! Але важливо зазначити ще те, що ці витрати практично не несуть у собі пункт створення технології виробництва ЯЗ. Оскільки цей вид зброї у цих країнах розроблений вже досить давно.

«Але якщо оцінювати вартість створення технологій, виробництв, інфраструктури, необхідної для розробки та виробництва ядерних видів озброєнь, то вони будуть на порядок вищими, ніж вартість підтримки ядерної зброї у боєздатному стані та її модернізації», – повідомила Інформатору експерт Поліна Синовець.

Адже треба ще врахувати, що витрачатися доведеться також і на розробки, виробництво та модернізацію засобів доставки цієї ЯЗ до ворожої території, створення всієї системи управління та захисту цих видів озброєння. І це теж вартує величезних грошей.

Можна припустити орієнтир суми в $ 15-20 млрд як дуже приблизну ціну за розробку та створення виробничої інфраструктури ЯЗ в Україні: на розробку замкнутого паливно-ядерного циклу, на проектування та будівництво потужностей збагачення урану до потрібного рівня, на будівництво інфраструктури зберігання, на виробництво самих ядерних зарядів. Так, у нас є поклади урану (збагачувати який до рівня збройового ніде), в нас є закрита 22 роки тому Чорнобильська АЕС з розібраним технологічним обладнанням (у реакторах якої можливе напрацювання збройового плутонію) і ще в нас є власні технології ракетобудування, що забезпечить створення власних засобів доставки ЯЗ. Але це і все, і цього зовсім недостатньо для створення всієї системи ЯЗ, оскільки багато інших технічних, технологічних та фінансово-політичних завдань у цій сфері є для нинішньої України нерозв'язною.

І ще важливо пам'ятати, що весь бюджет ЗСУ цього року в нас на рівні $4,75, і цей показник влада називає перемогою небаченої щедрості та рекордним фінансуванням. Що, до речі, насправді повністю відповідає дійсності – до 2022 року армія України не отримувала таких великих асигнувань.

А насправді можна погодитися з висновками експертів: створення ядерних озброєнь для нинішньої України – штука дуже, дуже-дуже, непомірно та дуже дорога. Не дозволено дорога!

Навіщо на Банковій згадують про ЯО

І тим не менше, час від часу теза та посил «повернемося до ядерного клубу» раптом навіщось оживає і деякий час функціонує в київських коридорах влади. Що цілком логічно.

Крім деякої політтехнологічності ця тема також безпосередньо формує у деяких (досить численних, при цьому!) виборців почуття, що влада, мовляв, дійсно переймається турботами оборони та безпеки країни, мовляв, в нас же є атомні електростанції – ось і бомбу зробимо легко! Але чи це так?

Небагато політичної передісторії питання.

2014 року до Верховної Ради надійшов законопроект про вихід з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Щоправда, він тоді лишився без результативного голосування. Але тоді ж під купол був внесений ще один законопроект, який дозволив би Україні розробляти власну ЯЗ. Соціологічні опитування того ж таки 2014 року фіксували, що 49 відсотків опитаних громадян були б не проти, якби Україна відновила свій статус ядерної держави.

У 2020 році, під час проведення місцевих виборів, паралельно Офіс Президента провів консультативне загальнонаціональне опитування громадської думки. Президент Володимир Зеленський запропонував тоді таке питання щодо Будапештського меморандуму: «Чи потрібно Україні порушити сьогодні на міжнародному рівні питання: чи всі підписанти меморандуму виконують взяті на себе зобов'язання, чи ніхто?». Зеленський особливо зазначив тоді, що нашій «державі потрібен мандат від народу для того, щоб звертатися до держав-підписантів Меморандуму щодо виконання їхніх зобов'язань».

І ось вже у лютому 2022 року український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба прокоментував слова президента Зеленського на Мюнхенській конференції щодо Будапештського меморандуму «зброї немає, безпеки теж». Глава МЗС України зазначив, що Україна хоче отримати гарантії безпеки.

«Нам потрібні ефективні міжнародні механізми забезпечення безпеки нашої держави. Потрібно чесно зараз перевірити, чи працює система безпеки, створена Будапештським меморандумом та пов'язаними з ним рішеннями, чи не працює. Ми це зробимо щиро, із добрими намірами», – пояснив у коментарі Кулеба.

Він також зазначив, що зараз українська сторона звернеться до всіх держав-гарантів Будапештського меморандуму з проханням провести консультації та ухвалити рішення щодо гарантії безпеки для України. Міністр підкреслив, що відмова Росії від консультацій не зможе послужити підставою для їхнього не проведення.

Але ще наприкінці 2021 року секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данилов заявив в ефірі Апостроф TV, що Україна взагалі-то розраховує отримати компенсацію за свою відмову від ядерної зброї у 1994 році, оскільки зараз фактично виявилася обдуреною партнерами за Меморандумом.

«1994 року, коли нас, я вибачаюсь, обдурили, коли ядерні боєголовки забрали. Передали їх куди – США домовилися, що їх забирає РФ… У підсумку Росія забрала їх і тепер шантажує весь світ, у тому числі США. Ми маємо право за це отримати компенсацію. Жодної грошової компенсації адекватної за це для нашої країни не було. І ми сьогодні потребуємо допомоги, саме зброї захисту», – заявив тоді Олексій Данилов.

Втім, можна тільки уявити, що робитиме влада РФ, якщо Україна справді тільки почне готуватися до розробки своєї ЯЗ. Адже в арсеналі ворожого нам сусіда вже зараз є 7700 ядерних боєзарядів на 415 розгорнутих стратегічних носіях. Деякі військові експерти вважають, що частина цих зарядів може бути навіть на окупованому Росією Кримському півострові.

«Супутники дозволяють визначати види звичайних озброєнь, які Росія розміщує в окупованому Криму, проте переважна кількість цього озброєння – подвійного призначення. Тобто ракета-носій може нести ядерний заряд, а може, і звичайний тротиловий. Відповідно, ми можемо уявити, що ядерна зброя на окупованому півострові, вочевидь, є», – пояснила в коментарі Інформатору експерт Поліна Синовець.

І саме з цієї військово-стратегічної причини півострів Крим настільки цікавий Росії. А також своїм географічним положенням у центрі Чорноморського регіону, що дозволяє владі РФ створювати тут постійну військову загрозу одразу декільком країнам НАТО, Грузії та Україні. Цим Крим цікавий Путіну, а не якимось захистом російськомовних від міфічних утисків українськими бандерівцями. І з цієї причини Кремль ніколи не допустить створення в Україні навіть натяків на володіння ядерною зброєю.

Нагадаємо, раніше глава дипломатії ЄС пригрозив Росії "рішучими діями" у разі нової агресії проти України. 

Також Інформатор писав, що в Європейській комісії вже заявили, що ЄС розширить та запровадить додаткові санкції проти РФ через агресивні дії проти України. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.