В Україні планують будувати завод з виробництва байрактарів: оцінка експертів

Така ініціатива стане наслідком ратифікації угоди України з Туреччиною в сфері високих технологій. Експерти вважають це логічним, адже цей БПЛА вже має українські двигуни. Чи можна вважати це успіхом нашої дипломатії?

Інформатор запитав думки у спеціалістів щодо співпраці з Туреччиною. І виявив “підводні камені”. 

Що в проекті закону

Він з’явився на сайті Верховної Ради 20 липня і передбачає ратифікацію Угоди, вчиненої 3 лютого 2022 року. Ініціатором виступає Прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Судячи з тексту, сума інвестицій у будівництво заводу складатиме 95,5 млн грн (без вартості землі, придбаної для цього). Інвестувати в “Центр для модернізації, ремонту і модернізації безпілотних літальних апаратів” планують протягом 10 років, хоча до першого випуску продукції готуються в 2025 році. 

Робочі місця

Політолог Олексій Буряченко схвалює угоду і вважає, що військова техніка - це завжди економічно вигідно для будь-якої країни, адже військове виробництво передбачає створення робочих місць (відповідно, і податків) і посилення української армії. Тої ж точки зору дотримується і Директор Центра ближньосхідних досліджень Ігор Семиволос. Він вважає, що виробництво забезпечить технологічний прорив у цій галузі. А це призведе до розвитку і стабільності в співпраці з Туреччиною, що є дуже важливим для нас. 

Дійсно, в проекті закону прописано створення робочих місць: за перші 5 років - 355 місць, а до 2032 року - 370 місць. Розмір ссередньої зарплатні обіцяють в 5 разів вище за мінімальну місячну зарплатню в Україні для технічного персоналу, і в 10 разів вище - для інженерів і керівників. 

Навіщо це Туреччині?

Адже східна країна може втратити свого ключового покупця, ким наразі є Україна. Експерти впевнені - виробництво байрактарів на нашій території економічно вигідно обом парнерам. 

“Покупця в обличчі України не втрачаємо тому, що корпоративні права частково (думаю, не менше 50%) належатимуть Туреччині, а точніше Байраку, співвласнику заводів. А доступ до двигунів буде спрощений тому, що ці двигуни подвійного призначення. Якщо цей товар пересувається між двома державами, то там є цілий механізм міжнародного контролю. А розташувавши завод на території України, вони позбавляються контролю на агрегат. Так, як вони є співвласниками, то це спрощений вивіз до Туреччини”, - повідомив економічний експерт Михайло Крапівко. 

За думкою Олексія Буряченка, кількість замовлень на байрактари пішла на місяці вперед, тож задовольнити запит - ключове завдання. А якщо подивитися на ситуацію з політичної точки зору, то фахівець зазначив, що Туреччина буде дотримуватись економічно вигідних для себе принципів і водночас намагатиметься бути максимально нейтральною стороною, щоб забезпечити собі люфт перемовника. Експерт певен - вона грає у гру не тільки на стороні України, але й всього західного світу. 

“Ми чудово розуміємо, що Туреччина опосередковано виграє від того, що послабляється Росія, що зменшується її вплив на Близькому Сході і в Середній Азії. А ці позиції відповідно може посилювати Туреччина. В тому числі вона закликає приїздити російських олігархів. Тому в контексті економічної кризи, яка зараз є в Туреччині, і напередодні виборів у країні економічна стабілізація за рахунок цих процесів, - а відповідно і політична стабілізація теж, - для Туреччини є надзвичайно важливою”, - каже політолог. 

Ігор Семиволос нагадав, що наміри співпрацювати з’явилися ще до війни і розглядалися в контексті вільної торгівлі. Ця історія не мала прив’язки до посередництва у війні, а зараз просто отримала своє продовження. За словами фахівця, у безпілотників є українські двигуни, тому ми вже залучені в процеси. Він розповів, що коли виробництво тільки починалося, планувалося встановити канадські двигуни. Однак через накладені санкції Туреччина звернулася до України. І Україна допомогла їй подолати цю проблему. 

Наша версія байрактару - "Сокіл-300"

Проект пропонували українські конструкторські бюро ще до початку повномасштабного вторгнення. Про це розповів Михайло Крапівко. Він сказав, що характеристики “Сокіл-300” від КБ “Луч” були навіть кращими за байрактара. А КБ “Южный” пропонував розробку боєприпасів. “Тобто було б ефективніше дати грошей тому ж КБ “Луч” на їх “Сокіл” на їх розробку, і не треба було б будувати заводи”. Хоча спікер не скасовує важливість робочих місць, все ж відзначає, що їх можна було б створити і на наших підприємствах. В такому випадку був би суто український продукт. Тепер питання, яким буде менеджмент і власність заводу, залишається відкритим. Тому, за словами Крапивка, у порівнянні з альтернативами великої вигоди для українців немає. 

Софія Єлагіна