В Ірані США та Китай вперше зіткнулися лобами: Сі Цзіньпін відповість на американські удари промиванням європейських мізків
Блокування Ормузької протоки та американські удари по Ірану вивели конфлікт на рівень першого прямого протистояння США і Китаю. Після заяви Сі Цзіньпіна про участь у переговорах щодо України Вашингтон відповів силою. А Близький Схід, схоже, перетворився на арену великої геополітичної гри
Загострення навколо Ормузького проливу та атака США на Іран стали не просто регіональним конфліктом, а першим відкритим зіткненням Вашингтона і Пекіна. За Іраном стоїть стратегія Китаю щодо перегляду світових правил торгівлі та безпеки. І ця стратегія, схоже, тепер проходить випробування війною.
Що саме відбувається на тлі конфлікту в Ірані і які наслідки матиме те, що США та Китай уперше зіштовхнулися лоб у лоб, розбирався Інформатор.
Найважливіше зараз - це ситуація навколо Ормузької протоки. Іран заблокував Ормузький пролив - ключову ділянку морського маршруту з Китаю та Індії до Європи через Індійський океан, Аравійське море, Червоне море та Суецький канал. Фактично йдеться про одну з головних артерій світової торгівлі. Будь-яка нестабільність тут одразу впливає на глобальну економіку.
Цікаво, що у регіоні Аравійського моря осередки нестабільності виникали й раніше: сомалійські пірати (ще до повномасштабної війни в Україні), згодом єменські хусити, атака ХАМАС на Ізраїль - і тепер Іран.
План США: паралізувати Іран
Атака США на Іран розпочалася одразу після заяви Сі Цзіньпіна про бажання Китаю долучитися до мирних переговорів щодо України. Пекін також наполягав на участі європейських країн у цих переговорах - що виглядало як антиамериканська (і антитрампівська) формула.
Ймовірно, саме після цієї заяви, яку американці сприйняли як спробу стравити їх з європейцями, Трамп розпорядився розпочати військові дії в Ірані. Сценарій цих дій був вочевидь розроблений Пентагоном заздалегідь.
За задумом Трампа, ця війна мала відпустити чутливого щелбана Сі Цзіньпіну, удари мали паралізувати державну машину Ірану, знищити політичне керівництво та аятолу. Оскільки не секрет, що Китай вклав багато грошей і ресурсів в іранські технології та оборону, хоча здебільшого ця інформація є секретною. Але головне в тому, що саме Іран реально здатний напружувати ситуацію на Близькому Сході. За одними даними, частину лідерів уже ліквідовано, за іншими - вони живі. Та спроби усунути вище керівництво можуть тривати.
Як наслідок: впаде Іран, нікому буде фінансуватиме його проксі, влаштовувати теракти і зрештою заважати судноплавству в Аравійському морі, роблячи морські перевезення до Європи більш ризикованими, ніж сухопутні, які продовжує просувати Китай.
Розрахунок робиться на те, що далі спрацює внутрішня революція, яку іранська влада раніше намагалася втопити в крові. Але, як виявилося в ході протистоянь, так і не змогла повністю придушити.
І зараз питання, хто кого переграє у війні з Іраном.
Що стоїть за конфліктом
Війна в Ірані - це перше велике пряме протистояння США і Китаю. І ось чому. Іран - одна з так званих "країн осі", тобто держав, які підтримують Китай у прагненні масштабно переглянути чинні міжнародні договори, правила та загальну систему відносин - звісно, на користь Пекіна та його союзників.
До цієї осі належать також Росія, Північна Корея, низка країн Африки та Латинської Америки. Як показала війна в Україні, це держави, які не підтримують право України на захист свого суверенітету.
Близький Схід відіграє особливу роль у політиці Китаю. Пекін не влаштовують правила міжнародної торгівлі, особливо морської - найдешевшого способу доставки вантажів. Морські перевезення дешевші за авіаційні, залізничні чи автомобільні. При цьому ключову роль у морській торгівлі відіграє страхування. Незастраховані судна не можуть заходити до більшості портів світу, зокрема європейських.
Наразі ж китайських страховиків фактично не допускають до цього ринку, який здебільшого контролюють американські та британські компанії, зокрема Lloyd's of London. Попри десятиліття зусиль, Китай принципово змінити цю систему не зміг.
"Великий шовковий шлях" і спроба альтернативи
Через невдоволення тим, що американські та британські компанії отримують прибутки від перевезення китайських товарів, Пекін намагався розвивати альтернативні маршрути - так званий "Великий шовковий шлях". Він мав пролягати територією Росії, Білорусі та, можливо, України - переважно залізницею. Однак після початку повномасштабної війни Росії цей маршрут фактично був заблокований або став надто довгим і складним.
Ще раніше Китай намагався підвищити значення сухопутного маршруту, опосередковано стимулюючи нестабільність на Близькому Сході. Чим ризикованіша морська логістика -тим привабливіші альтернативи.
Чи є у Китаю власний план?
Не виключено, що Іран і Китай мають власний сценарій відповіді. Поки що він невідомий. Але вже постраждали ОАЕ - і це навряд чи випадково. Ймовірна мета Тегерана (та Пекіна) - спровокувати масштабну антиамериканську реакцію на всьому Близькому Сході.
Китай також активно впливає на громадську думку в Європі та США, де вже кілька років триває критика Ізраїлю через звинувачення в геноциді палестинців. Наразі результат конфлікту залишається непередбачуваним. Іран не ізольований - і, ймовірно, боротиметься до кінця.
А що Росія?
Деякі українські аналітики переоцінюють роль Росії у війні США проти Ірану, спираючись на уявлення про її традиційний вплив на Близькому Сході з часів СРСР. Однак сьогодні Росія фактично втратила цей вплив. Вона без спротиву здала низку дружніх режимів, зокрема в Сирії. Ба більше - саме Росія закуповувала в Ірану озброєння (зокрема "Шахеди"), а не навпаки.
Реально Москва може лише робити заяви. І, ймовірно, говоритиме те, що їй порадить Китай. Фактично, це вже так і відбувається, бо в Росії влаштували справжню істерику після початку військової операції США та Ізраїлю проти Ірану. Міністерство закордонних справ РФ виступило зі своїми "засудженнями". А відомий алкоголік, заступник голови ради безпеки Росії Дмитро Медведєв виліз із погрозами на адресу Сполучених Штатів.
Читайте нас у Facebook
Зараз читають на Інформаторі
