У Чехії дорікають українським біженцям, які їздять в Україну - називають це зухвалим відпочинком
Мешканці Чехії не розуміють проблем, з якими стикаються переселенці - лікування вимагає великих грошей, юридичні та нотаріальні справи не можна вирішити віддалено, а ще хочеться побачитися з рідними
Поїздки українок до рідних міст під час війни в Чехії дедалі частіше сприймають як зухвалий відпочинок чи привілей. Мешканці країни просто не розуміють ситуації, в якій опинилися біженці. Так вважає Валентина Павлюк та інші українки з чеського міста Острава, які наважилися розповісти журналістам свої історії.
Інтерв'ю з українками з Острави та околиць опублікувало Radio Prague International. Матеріал вийшов 17 липня.
"Тобто назвати це а-ля відпочинком я не можу, бо ми їдемо у справах, і так буквально на 2-3-4 дні, це не більше", - сказала Віталіна Бодня, яка живе в Остраві разом із дочкою вже понад чотири роки.
За словами Бодні, кожна поїздка до батьків, які виїхали з окупованої Василівки, супроводжується вирішенням питань з документами та здоров'ям, адже медичні послуги в Україні коштують значно дешевше, ніж у Чехії.
"До Трускавця поруч ми їздимо - паспорт дитині, мені робили, це також дешевше, ніж зробити тут за кордоном", - розповіла жінка.
Жінка додає, що батьки можуть передати їй речі з дому, тому такі поїздки значно економніші, ніж пересилання посилок через перевізників.
"Ми зустрічаємося чи в Східниці, чи на Закарпатті, чи там, де тихо", - зазначила 68-річна Зоя Головко, яка живе у Біловці неподалік Острави.
Головко додає, що через війну вона з сестрою вже давно не може зустрічатися у рідних містах - Полтаві та Кривому Розі, тому щоразу шукають безпечніше місце. Павлюк також вважає, що поїздка восени 2022 року до звільненої Бучі, де понад місяць перебували російські військові, стала для неї найважчим випробуванням серед усіх шести повернень в Україну.
"Я думала, що сама приберу будинок, але коли побачила те жахіття, яке влаштували росіяни, мені не хотілося щось там робити, мені хотілося більше плакати", - поділилася Валентина Павлюк, чоловік якої зараз захищає Україну у лавах ЗСУ.
Окрема проблема - лікування. Справа не лише у вартості медичних послуг, хоча вона теж багато чого вирішує. Син Валентини Павлюк потребує особливого ставлення. Це не можливо, якщо є мовний барʼєр.
"У нього синдром дефіциту уваги та гіперактивность і висока сенсорна чутливість - тому він психологічно не витримує звичайного стоматологічного лікування зі звуком бормашини", - наголосила українка про свого старшого сина.
Жінка розповідає, що приватне лікування сина під наркозом у Чехії коштувало б до 80 тисяч крон за два втручання, тоді як черга на безкоштовне лікування триває близько півтора року.
"Коли я повертаюся до Острави, то ще деякий час минає, перш ніж мій розум і тіло знову усвідомлюють, що я в безпеці", - підкреслила Павлюк.
Чехія переглядає умови перебування для українських біженців
Раніше Інформатор повідомляв, що чеський уряд ухвалив нові правила, які роблять умови перебування українських біженців у країні жорсткішими. Також ми писали, що країни ЄС погодили продовження тимчасового захисту для українських біженців до нової дати, хоча для військовозобов'язаних чоловіків це рішення не діятиме.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- У Варшаві та Вроцлаві пройшли пікети на підтримку українців
- У Німеччині вимагають скасувати автоматичний захист для українських призовників
- У Польщі кількість противників прийому українців вперше перевищила прихильників
- В ЄС почали відмовляти українським біженцям у мовних курсах - озвучена причина
- Експерти пояснили, чому праві політики-популісти виступають за легалізацію криптовалют
