STRUM пробирає тіло, я - там, ти - тут. А в KLAVDIA PETRIVNA та PROBASS ∆ HARDI - один маршрут у цій колаборації. Кліп-нагадування про те, що справжня іскра стається лише тоді, коли ми знаходимо шлях крізь цифрові перепони до живих почуттів.
Український артилерист з-під Бахмута розповів, що на війні почав вірити у Бога, а постійна смертність серед його побратимів стала чимось буденним
Поки влада думає над поверненням доплат військовим, воїни розповідають про страшні реалії війни без прикрас: коли смерть побратимів стає буденністю, коли у навіть найзапеклішого атеїста прокидається віра у Бога, коли російські ракети спопеляють бійців так, що не залишається навіть кісток, а віра у "солдатську удачу" стає надією на збережене життя.
Про страшні будні на війні розповів артилерист з Бахмута, зазначивши, що після війни він повернеться й хоч забути про жахіття, що пережив на передовій.
За словами воїна, саме на війні він став більше вірити у Бога. Воїни не відкидають будь-яких способів захиститись, нормою стають нитки на руках та солдатська удача, коли ти правильно поводиш себе на війні: допомагаєш цивільним, не мародериш, дбаєш про покинутих тварин.
У мене все життя складні стосунки з Богом. Проте, як кажуть, на війні атеїстів не буває. До війни я міг зайти до церкви на великі свята, не сповідувався, не причащався. А під Бахмутом при кожному виїзді почав молитися. Мій товариш почепив на руку червону і зелену нитку – їх хтось в інтернеті "заряджає" і намолює спеціально для воїнів, - розповідає захисник.
Артилерист вірить, що вищі сили його захистять від ворога, якщо дотримуватись певних правил: не робити крадіжок, не псувати майно чи просто допомагати дітям, літнім людям, тваринам.
Під Бахмутом ми підгодовували тих цивільних, що лишились, давали продукти зі своїх, давали дітям смаколики, місцевим мужикам цигарки. Там де ми базувались була купа собак і котів. Ми старались опікуватися всіма. Ніколи не зайшли в чужий дім, щоб щось вкрасти. Могли попросити сковорідку чи ще щось. Але Боже збав, щоб вкрасти. Мабуть, тому завжди вертались з передової живими, - каже артилерист.
Воїн розповів, що був змушений хоронити своїх побратимів після того, як ще вчора сидів з ними за одним столом. Смертність серед військових є постійно, іноді люди гинуть так, що від них не залишається навіть сліду і все це неможливо забути, це лякає та змушує геть по-іншому цінувати життя.
За словами військового, захисники іноді вживають алкоголь, щоб забути все, що їм довелось побачити й пережити.
Якогось дня наших хлопців з дивізіону обстріляли. Було 10 загиблих в один день. Командир призначив нас в похорону команду. Це було дуже страшно – ще вчора увечері вечеряти з хлопцем за одним столом, а сьогодні я вантажу його розірване тіло. Командир у той день поїхав з загиблими в морг в Дніпро, а ми випросили у місцевих самогонки й напились, - зізнається артилерист.
Він каже, що смерть сприймає тепер, як щось буденне, хоча звикнути до неї нереально, втім тепер вона не лякає воїна так сильно.
Кілька разів попадав під мінометний обстріл. Перший раз злякався, впав в калюжу, години дві лежав. В роті все пересохло, з тієї калюжі й пив воду – такий був обстріл, що підняти голови не міг. В інші рази було не так страшно. Ловлю себе на думці, що не боюсь загинути. Всі ми смертні, рано чи пізно доведеться вмирати. Якщо призначено – нікуди не дінешся. Тим більше, що щодня бачу смерть. Вже сприймаю її, як щось буденне – це лякає.
Нагадаємо, раніше Інформатор писав, що скасування виплат для військових ЗСУ вплинуло на моральний дух у лавах армії. Українські бійці вважають таке рішення несправедливим, адже на отримані гроші не проживеш гідно.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.